Справа № 11- 2425/2009р. Головуючий у 1 інстанції: Дрюк П.М.
Категорія ч.1ст.115 України Доповідач Єстєніна В.В.
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого: Єстєніної В.В.
суддів: Кленцаря В.Б., Кравцова О.В.
за участю :
прокурора Єроклінцевої Н.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 03 червня 2009 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Єлісєєвка Северо - Єнісейського району Красноярського краю, росіянина, громадянина України, пенсіонера, не судимого, проживає в АДРЕСА_1, зареєстрованого: АДРЕСА_2, -
засуджено за ч.1 ст.115 КК України до десяти років позбавлення волі;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріального шкоди 1585 грн. і моральної шкоди - 100000 грн.,
Вироком суду засудженого ОСОБА_1 визнано винним у такому злочині.
ОСОБА_1, на ґрунті особистих неприязних взаємостосунків, вважаючи, що ОСОБА_3 через невстановлених осіб висловлює на його адресу погрози у зв'язку з необхідністю повернення боргу ОСОБА_4, діючи умисно, маючи намір на протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_3, повідомив останньому неправдиві відомості про можливий прийом того на роботу до правоохоронних органів.
09 лютого 2009 року об 11-00 год. ОСОБА_1, по раніше досягнутій домовленості на автомобілі НОМЕР_1, що належить йому, приїхав на АДРЕСА_3 де його чекав ОСОБА_3
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на вказаному автомобілі виїхали за межі м. Донецька, де ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 неправдиві відомості про те, що вони рухаються на секретний об'єкт правоохоронних органів і що останній не повинен бачити і знати його місце розташування, після чого, за згодою ОСОБА_3 одягнув тому на голову шапку, закріпивши її скетчем до голови та виключивши можливість спостерігати навколишню обстановку, зв'язав руки, після чого проїхав на територію Великоновоселківського району Донецької області.
Зупинивши о 14-00 год. автомобіль у лісосмузі, розташованій в 1,7 км від східної околиці села Новодонецьке Веліконовоселківського району, разом з ОСОБА_3 вийшов з машини і, реалізуючи свій намір, направлений на протиправне заподіяння смерті іншій людині, наніс потерпілому удар боковою поверхнею туристичної сокири в область лівої скроні і, коли останній впав на землю, наніс йому ще не менше трьох ударів обухом сокири в область потиличної частини голови, заподіявши дві забиті рани правої тім'яної області, забиту рану скронево-потиличної області, забиту зірчасту рану потиличної області, втиснутий перелом тім'яно-скроневої кістки, лінійний перелом потиличної кістки, епідуральну гематому потиличної області, субарахноїдальний крововилив в обох тім'яних і правій скроневій частках, садно передньої поверхні шиї, странгуляційну борозну нижньої третини правого передпліччя, синці в проекції лівого променезап'ясткового суглобу, які в своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
Від набряку головного мозку, що розвинувся внаслідок відкритої черепно-мозкової травми із крововиливом під оболонки головного мозку наступила смерть ОСОБА_3
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просив змінити вирок суду, перекваліфікувавши вчинений злочин на вбивство у стані сильного душевного хвилювання та пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши вимоги ст.ст.69,69-1 КК України, посилаючись на те, що суд першої інстанції не врахував його показання та показання непрямих свідків про те, що потерпілий напередодні злочину погрожував йому та його близьким розправою за неповернення боргу його дружиною тещі потерпілого, а безпосередньо перед злочином ображав та погрожував йому, через що вважає, що діяв у стані сильного душевного хвилювання. Суд також не врахував визнання ним своєї вини у скоєному злочині, щиросердне каяття, активне сприяння проведенню досудового слідства, похилий вік та поганий стан здоров'я, а також негативну характеристику потерпілого.
Заслухавши засудженого ОСОБА_1, який в повному обсязі підтримав принесену ним апеляцію і наполягав на зміні вироку, не погоджуючись з кваліфікацією вчиненого злочину та призначеним покаранням і, в той же час, не заперечуючи того, що саме він заподіяв смерть потерпілому ОСОБА_3; прокурора, який не погодився з принесеною апеляцією, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Як вбачається з апеляції засудженого ОСОБА_1, останній, не погоджуючись з вироком, вважає неправильною юридичну оцінку скоєного злочину, наполягаючи на тому, що скоїв навмисне вбивство потерпілого ОСОБА_3 у стані сильного душевного хвилювання, викликаного погрозами та образами з боку того, через що скоєний ним злочин не може кваліфікуватися за ч.1 ст.115 КК України, а призначене покарання тому є надто суворим і підлягає пом'якшенню.
Колегія суддів не може визнати ці доводи засудженого ОСОБА_1 обґрунтованими, оскільки вони суперечать фактичним обставинам справи, встановленим в судовому засіданні і викладеними у фабулі обвинувачення, визнаного судом доведеним, і, крім того, спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Так, засуджений ОСОБА_1, наголошуючи на тому, що вбивство потерпілого ОСОБА_3 ним скоєно у стані сильного душевного хвилювання, викликаного образами та погрозами з боку останнього, в той же час, визнавав ті обставини, що причиною конфлікту стало не повернення його дружиною боргу тещі потерпілого. Саме з цього приводу за кілька днів до вбивства незнайомі особи, як він вважав - друзі потерпілого, погрожували йому розправою. Він вирішив провчити потерпілого і 9 лютого 2009 року під приводом працевлаштування на секретний об'єкт вивіз потерпілого з м. Донецька в лісосмугу у Великоноселківському районі.
При цьому, щоб потерпілий не міг спостерігати навколишню обстановку, одягнув йому на голову шапку, закріпивши її до голови скотчем; ним же зв'язав потерпілому і руки. Прибувши до лісосмуги у Великоновоселківському районі, вони вийшли з машини. Він взяв з багажника автомобіля туристичну сокиру і наніс нею декілька ударів потерпілому по голові, наголошуючи на тому, що зробив це через образи та погрози, які потерпілий висловлював на його адресу під час злочину. Скотч та сокиру після вбивства викинув там же - в лісосмузі.
( а. с. 81-82, 91-96, 150-155, 289-290 )
Крім того, при відтворенні обстановки вчиненого злочину з його участю, зафіксованого на відеоплівку, засуджений ОСОБА_1 в присутності понятих та судово-медичного експерта на місті злочину не тільки підтвердив свої показання, але і конкретизував їх, вказавши, що перед тим як зв'язати потерпілого, він застосував до того дію електрошокеру, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість. Він тим часом взяв з багажника шапку та сокиру. Коли потерпілий отямився, він вдруге застосував електрошокер і, скориставшись тим, що ОСОБА_3 знову втратив свідомість, одягнув тому шапку, примотавши її скетчем до голови та обличчя. Отямившись, потерпілий намагався втекти, але впав. Він наздогнав потерпілого і наніс тому удар сокирою в ліву частину голови. Потерпілий підхопився і побіг далі в сторону посадки, але знову впавБо на голову у нього була шапка. Він підійшов до нього і наніс ще 2 удари по голові. Після цього викинув в лісосмугу сокиру, а електрошокер викинув у ставок, коли повертався додому. ( а. с. 102 - 112 )
Отже, цілеспрямований і послідовний характер вчинених засудженим дій, що передували вбивству: вигаданий привід та вивезення потерпілого в безлюдну місцевість, приготування знарядь і предметів злочину ( сокири, електрошокеру, шапки, скотчу), позбавлення потерпілого можливості вільно рухатися та спостерігати навколишню обстановку (зв'язування рук, одягання шапки, що закривала очі) - ніяк не свідчать про вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, а навпаки - свідчать про завчасне приготування до злочину, що виключає обов'язкові ознаки для кваліфікації скоєного умисного вбивства засудженим потерпілого ОСОБА_3 за ст. 116 КК України - раптовість виникнення сильного душевного хвилювання та протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого, застосовані тим безпосередньо перед вбивством.
Підтвердженням обґрунтованості та правильності такого висновку служать і послідовні показання свідка ОСОБА_5, яка на досудовому слідстві і в судовому засіданні вказувала на те, що потерпілому ОСОБА_3 двічі - 5 та 9 лютого 2009 року телефонував чоловік, який представлявся полковником і пропонував тому працевлаштування. При цьому, 9 лютого полковник призначив потерпілому зустріч, попередивши, щоб той не брав з собою телефон. З цієї зустрічі потерпілий додому не повернувся. ( а. с. 116 - 118, 238, 291)
Про усвідомлений і продуманий характер дій засудженого свідчать і протоколи огляду місця події та додаткового її огляду: труп потерпілого ОСОБА_3 з ознаками насильницької смерті знайдено у лісосмузі, розташованій в 1,7 км від східної околиці села Новодонецьке Веліконовоселківського району; там же, в лісосмузі - знайдені шапка в'язана зі скотчем на ній, сокира та кусок скотчу; а згідно висновку судово-медичної експертизи в момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий знаходився до нападаючого правою боковою поверхнею. ( а.с. 3 - 23, 28 - 30 )
За наведених обставин на переконання колегії суддів суд першої інстанції надав правильну юридичну оцінку скоєному засудженим злочину і призначив йому покарання відповідно до вимог ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року.
Вирішуючи питання про вид та розмір покарання засудженому ОСОБА_1 суд дотримався загальних засад призначення покарання, взявши до уваги ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст..12 КК України є особливо тяжким; дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання - раніше не судимий, пенсіонер, у скоєному розкаявся.
Підстав для зміни вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.365 - 366 КПК України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 03 червня 2009 року стосовно нього - залишити без зміни.
Судді: