Справа № 2о-80/2009р./
10 грудня 2009 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області в складі : головуючого - судді Андрюшиної Л.А. при секретарі Ковальовій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про встановлення факту проживання однією сім»єю та зміну
черговості одержання права на спадкування ,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вище вказаним позовом до відповідача ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що 02 грудня 2008 року помер його дід ОСОБА_3, якому належала 1/3 частина квартири № 45, що розташована в будинку № 5 на кварталі Залізничний м. Макіївки. Після смерті дідуся відкрилася спадщина у виді 1/3 частини вказаної квартири. Заповіт ОСОБА_3 не був складений, а тому здійснюється спадкування за законом. Спадкоємцем першої черги за законом після смерті дідуся є відповідач ОСОБА_1, який є сином померлого та його батьком. Однак, за життя спадкодавця ОСОБА_3 він, як його онук, фактично проживав з ним за вище вказаною адресою однією сім»єю з дня свого народження, тобто з 1983 року по день смерті дідуся і проживає до теперішнього часу, а відповідач ОСОБА_1 з січня 2009 року не проживає в спірній квартирі. Крім того, з вересня 2008 року він постійно опікувався, матеріально забезпечував, а також надав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_1Є.(забезпечував необхідними продуктами харчування та ліками), який через похилий вік , наслідки перенесеного інфаркту міокарда та аритмію був у безпорадному стані. Оскільки він проживав зі спадкодавцем однією сім»єю більш ніж п»яти років до часу відкриття спадщини, він може бути віднесений до спадкоємців четвертої черги за законом і відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України може за рішенням суду одержати право спадкування разом зі спадкоємцем тієї черги, який має право на спадкування, тобто 1-ї черги, як його батько, оскільки він протягом тривалого періоду часу опікувався, матеріально забезпечував та надавав іншу допомогу своєму дідусеві ОСОБА_3, який через похилий вік та стан здоров»я був у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Просить суд встановити факт його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім»єю з 12 липня 1983 року та визнати його спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі і просив суд їх задовольнити. Встановити факт його проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім»єю з 12 липня 1983 року та визнати його спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3. Суду пояснив, що в спірній квартирі він проживає від дня свого народження. Його дідусь ОСОБА_3 у вересні 2008 року захворів і він доглядав за дідусем, купував йому ліки. З жовтня 2008 року його дідусь практично не вставав з ліжка і потребував стороннього догляду. Відповідач ОСОБА_1 в квартирі не проживає з середини листопада 2008 року, тобто з часу хвороби дідуся і він мало допомагав та доглядав за своїм батьком, в основному це робив він та його мати. Вони доглядали за дідусем, купували ліки.
Представник позивача ОСОБА_4, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Обґрунтування позовних вимог дав аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і суду пояснив, що квартира № 45, що розташована в буд. № 5 на кварталі Залізничний м. Макіївки на підставі свідоцтва про право власності на житло на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_3-його батькові, ОСОБА_5 -його матері та йому. У 2006 році померла його мати і після її смерті спадкових прав на її частку квартири ні він, ні його батько не оформляли, але продовжували проживати в цій квартирі і вони несли всі необхідні витрати з утримання квартири та по родинному допомагали один одному. У грудні 2008 року помер його батько ОСОБА_3 і після його смерті , він як єдиний спадкоємець за законом 1-ї черги звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та17.07.2009 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в КП «БТІ м. Макіївки». Він в спірній квартирі не проживає з 15 грудня 2008 року, але до дня смерті його батька ОСОБА_3 він проживав разом з ним, доглядав за ним та ніс витрати на його поховання. Ніяких підстав щодо зміни черговості на прийняття спадщини не було та немає. У спірній квартирі крім нього та його батьків дійсно проживали та проживають до теперішнього часу його колишня дружина ОСОБА_6, шлюб з якою був розірваний у 1990 році та їх син ОСОБА_1, хоча вони не є зареєстрованими в цій квартирі і більш того, ОСОБА_6 є власницею іншого житла. Позивач ОСОБА_1 не вів з його батьком спільного господарства, ніколи не працював, а тому не міг матеріально забезпечувати свого дідуся, оскільки сам за рахунок своєї матері. Його батько отримував пенсію, якою розпоряджався самостійно. Крім того, його батько майже до дня смерті не перебував у безпорадному стані, мав задовільний стан здоров»я, не страждав хронічними захворюваннями і навіть з часу виходу на пенсію ніколи не звертався до лікарні. Завжди самостійно пересувався, сам себе обслуговував і ніколи не потребував сторонньої допомоги. До дня смерті його батько пролежав у ліжку лише 2 тижні і помер, а тому ніхто за ним тривалий період часу не доглядав та не надавав допомогу, оскільки він в неї не потребував. Просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 256 ч. 2 ЦПК України, в судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення .
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 19087 від 20 травня 1999 року квартира № 45, що розташована в будинку № 5 на кварталі Залізничний м. Макіївки на праві спільної сумісної власності належалаь ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Право власності було зареєстровано в КП «БТІ м. Макіївки»(а.с.26).
Згідно свідоцтвам про смерть серії 1-НО № 105352 та серії 1-НО № 339246 ОСОБА_5 померла 01.04.2006 року, ОСОБА_3 помер 02.12.2008 року, у віці 75 років(а.с.5,24,25).
Відповідно до договору № 8966/23374 від 3 грудня 2008 року, відповідач ОСОБА_1 уклав договір з ДП «Ритуал» ЗАТ «МККП» щодо організації та проведення поховання померлого ОСОБА_3 та ніс всі витрати пов»язані з його похованням, що підтверджується наданою відповідачем квитанцією(а.с.41).
У відповідності зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Таким чином, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у виді частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Як встановлено в судовому засіданні, заповіт померлим ОСОБА_3 не складався, а тому після його смерті здійснюється спадкування за законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив та батьки.
З свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 липня 2009 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 20 липня 2009 року, виданого КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Макіївки вбачається, що відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємець першої черги за законом є власником 2/3 частин квартири № 45, що розташована в будинку № 5 на кварталі Залізничний в м. Макіївці(а.с.21,22).
З довідки КМУ «Міська клінічна лікарня № 3» м. Макіївки № 806 від 27.08.2009 року вбачається, що медична документація на ОСОБА_3 відсутня, в зв»язку з чим немає можливості повідомити чи звертався він за медичною допомогою(а.с.23).
Згідно довідки КП «Жилцентр № 2» м. Макіївки позивач ОСОБА_1 разом зі своєю матір»ю ОСОБА_6 з 16.11.1983 року по 08.08.1990 року були зареєстрованими за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с.42).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 є її сином, а відповідач ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком, з яким на теперішній період часу вона не підтримує ніяких стосунків. З часу реєстрації шлюбу вони проживали в квартирі батьків відповідача за адресою: АДРЕСА_2. Їх син також проживає в цій квартирі з моменту народження. Відповідач також проживав в квартирі, але він ніколи не допомагав своєму батькові ОСОБА_3, а навпаки програвав його пенсію в ігрові автомати. Їх син - позивач ОСОБА_3 мав доход, оскільки працював, хоча офіційно не був працевлаштований. Її свекор страждав підвищеним тиском, але до лікарні не звертався, лікувався самостійно і вони купували йому ліки. Самостійно пересуватися її свекор ОСОБА_3 перестав з 5 листопада 2008 року. 2 листопада 2008 року він сильно захворів і вони з сином за ним доглядали, вона викликала лікаря. Вони зі свекром проживали однією сім»єю, але свою пенсію свекор витрачав особисто і їй не давав, вона коли готувала їжу пригощала свекра. Спочатку вони вирішили, що свекор буде давати їй по 100грн. щомісяця і ці гроші він клав у вазу, але відповідач забирав ці гроші і свекор сказав, що більше не буде давати грошей. До того, як у свекра стався інфаркт він сильно ніколи не хворів. З 2 січня 2009 року відповідач в квартирі не проживає і вони мешкають разом з сином у спірній квартирі до теперішнього часу.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що з позивачем ОСОБА_1 вона підтримує добрі стосунки, а з відповідачем ОСОБА_1 не підтримує ніяких стосунків. З сім»єю ОСОБА_1 вона на протязі тривалого періоду часу проживає по сусідству. В квартирі проживали ОСОБА_3, його син ОСОБА_8, невістка ОСОБА_7 та онук ОСОБА_1. Відповідача вона бачила рідко. ОСОБА_3 ходив з онуком в гараж, де допомагав йому. Він працював з онуком по ремонту автомобілів. Коли ОСОБА_3 хворів невістка та онук купували йому ліки, викликали лікаря. При житті ОСОБА_3 вона часто спілкувалася з ним. У 2005-2006 році його загальний стан здоров»я погіршився, він страждав отдишкою . Рухатися йому було важко, а також обслуговувати себе, а тому на її думку, він частково був у безпорадному стані. Чи був у ОСОБА_3 спільний бюджет їй невідомо, також і те, як вони харчувалися всі разом або кожен окремо. ОСОБА_3 отримував пенсію, але як він нею розпоряджався їй невідомо. Хто ніс витрати на його поховання їй також невідомо.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що з позивачем та відповідачем у неї сусідські стосунки. Вона проживає з ними в одному під»їзді. Спочатку в квартирі № 45 проживав відповідач зі своїми батьками. Потім він одружився і в квартирі стала проживати його дружина ОСОБА_6 і у них народився син ОСОБА_1, який з дня народження проживає в цій квартирі. Спочатку у них були добрі стосунки, потім зі слів ОСОБА_6 вона дізналася, що вони з чоловіком посварилися. В квартирі ОСОБА_6 вона за весь період була 2 чи 3 рази, а тому не може пояснити чи надавалася допомога померлому ОСОБА_3 і ким само. Чи був у них спільній бюджет їй також невідомо, також і те, за рахунок яких коштів проживав позивач ОСОБА_1. При житті ОСОБА_1 пересувався самостійно, сам ходив на город та обробляв його, також самостійно ходив в магазин за покупками і в 2008 році також. Коли вони зустрічалися на вулиці ОСОБА_1 нічого не розповідав за своє життя, не говорив хто купує йому ліки, як він розпоряджався своєї пенсією їй також невідомо. Від його невістки ОСОБА_6 вона дізналася, що її свекор хворіє, погано себе почуває.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він є сусідом по гаражу з ОСОБА_6. Він бачив, що ОСОБА_3 допомагав своєму синові та онуку в гаражу. Останній раз він бачив його в осені 2008 року, коли дідусь пригощав його яблуками з свого саду. Відносини між ними всіма були нормальними. Він знає, що всі вони жили в одній квартирі, але чи вели вони спільне господарство і чи мали вони спільний бюджет йому невідомо. В осені 2008 року і позивач і відповідач говорили йому, що ОСОБА_3 захворів, а через місяць чи два він дізнався, що ОСОБА_3 помер. До хвороби ОСОБА_3 самостійно пересувався, ходив на город та обробляв його і на стан здоров»я ніколи не скаржився.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що проживає по сусідству з сім»єю ОСОБА_3 з 1974 року. Спочатку у них була гарна сім»я, а потім вона дізналася, що відповідач ОСОБА_1 грає в ігрові автомати, а зараз дізналася, що він хоче виселити з квартири свою дружину з їх сином. Позивача ОСОБА_1 вона часто бачила разом з дідусем, вони разом ходили на роботу в гараж, спілкувалися і останній говорив їй, що йому допомагає невістка. Чи допомагав онук матеріально своєму дідусеві вона не знає. У ОСОБА_3 були свої гроші, так як він отримував пенсію, але невістка його пригощала їжею, вони проживали в одній квартирі. В жовтні 2008 року вона ще бачила ОСОБА_3 на вулиці, він самостійно пересувався, а у листопаді 2008 року дізналася, що ОСОБА_3 захворів, але коли він остаточно перестав пересуватися самостійно вона не знає. До смерті 2 чи 3 тижня ОСОБА_3 пролежав у ліжку, а до цього самостійно виходив на вулицю. Як сім»я ОСОБА_3 витрачала кошти їй невідомо, також як і те, чи мали вони з ОСОБА_3 спільний бюджет.
З посмертного епікризу ОСОБА_3 вбачається, що він поступив в лікарню 29 листопада 2008 року, помер 02 грудня 2008 року, вважав, що захворів 23 листопада 2008 року(а.с.55). Відповідно до амбулаторної картки ОСОБА_3 мається запис про стан його здоров»я лише починаючи з 17 листопада 2008 року(а.с.56-57).
Згідно до вимог ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, подавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Аналізуючи наданні по справі докази, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки в судовому засіданні наданими ним доказами достовірно не був підтверджений факт того, що він з померлим дідусем ОСОБА_3 проживав однією сім»єю, не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини, тобто того, що вони вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов»язані спільним побутом, мали взаємні права та обов»язки і вирішували разом усі питання життя сім»ї. Так, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_11, які викликалися до суду за клопотанням позивача ОСОБА_1 пояснили, що їм невідомо чи мав ОСОБА_1 спільний бюджет з померлим ОСОБА_3, як вони витрачали кошти, чи вели вони спільне господарство. Свідок ОСОБА_6, яка є матір»ю позивача ОСОБА_1 стверджувала, що вони з померлим ОСОБА_3 проживали в квартирі однією сім»єю і в той самий час вона стверджувала, що померлий ОСОБА_3 отримував пенсію, яку витрачав особисто, гроші їй не давав і спільне господарство вони не вели. Таким чином, в судовому засіданні не був достовірно встановлений факт того, що позивач ОСОБА_1 проживав однією сім»єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини, а тому вимоги в цій частині не можуть бути задоволенні судом. Оскільки суд не дійшов висновку про можливість встановлення факту проживання однією сім»єю позивача ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3, позовні вимоги в частині зміни черговості одержання права на спадкування також не підлягають задоволенню. При цьому суд також враховує, що в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 не було доведено, що він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві ОСОБА_3, оскільки , як було встановлено судом, померлий ОСОБА_3 отримував пенсію, тобто він не потребував матеріального забезпечення з боку позивача. Крім того, в судовому засіданні не був підтверджений факт того, що померлий ОСОБА_3 за життя був в безпорадному стані , оскільки допитані в судовому засіданні свідки суду пояснили, що померлий ОСОБА_3 самостійно пересувався, ходив до магазину, обробляв город та допомагав синові та онуку в гаражі, тобто самостійно задовольняв свої життєві потреби і тяжко захворів він лише у листопаді 2008 року, два тижні не піднімався з ліжка, а 2 грудня 2008 року помер, тобто цей період не може бути визнаний судом тривалим періодом часу.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином, виходячи з вимог змагальності сторін, передбачених ст. 10 ЦПК України, а також вимог обов”язковості доказування і подання доказів, передбачених ст. 60 ЦПК України, суд приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 1217, ч. 1 ст. 1258,1261, ч. 2 ст. 1259 ЦК України , ст. ст. 10, 11, 60,209, 212, 213-215,218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім»єю та зміну черговості одержання права на спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України .
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в 1-му екземплярі.
Суддя Андрюшина Л.А.