ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 серпня 2018 року № 826/4480/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доСолом'янської районної у місті Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії ,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації місця проживання позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2018 року справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідно до змісту відзиву на позов, поданого Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, позовні вимоги є безпідставними, а вирішення даного позову в частині зобов'язання вчинити певні дії - є втручанням у дискреційні повноваження відповідача
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 67477582 від 07.09.2016 року, на праві власності належить об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 (надалі - квартира).
Позивачем, 12.01.2018 року подано до відділу з питань реєстрації місця проживання Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації заяву про реєстрацію місця проживання у належній йому квартирі.
За наслідками розгляду зазначеної заяви, 12.01.2018 року відповідачем відмовлено у задоволенні заяв про реєстрацію місця перебування позивача у зв'язку із відсутністю поштової адреси в базі даних Служби містобудівного кадастру.
Позивачем, 15.02.2018 року повторно подано до відповідача заяву про реєстрацію місця проживання у належній йому квартирі. Разом із заявою позивачем подано Лист із роз'ясненням підстав для реєстрації його місця проживання за вказаною адресою.
Рішенням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації від 15.02.2018 року відмовлено у задоволенні заяв про реєстрацію місця перебування позивача у зв'язку із відсутністю поштової адреси в базі даних Служби містобудівного кадастру. Крім того, Листом від 01.03.2018 року за № 108-108/ОП/В-395-839 позивача повідомлено про відсутність підстав для реєстрації його місця проживання за адресою - АДРЕСА_2 .
Не погоджуючись із вказаними відмовами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Спірні правовідносини в даній справі регулюються Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України", Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в України та зразків необхідних для цього документів, що затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ від 22.11.2012 року № 1077 та іншими нормативно правовими актами.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
Статтею 3 зазначеного встановлено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Частиною третьою статті 6 вказаного Закону встановлено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
- письмову заяву;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Крім того, п.2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22 листопада 2012 року №1077 (чинній на момент виникнення спірних відносин), передбачено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України:
- письмову заяву про реєстрацію місця проживання;
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання; право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року № 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за №84/20397; проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку); свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку; заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру (зміни внесені згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24.05.2013 № 507).
Відповідно до підпункту 4 п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, що визначають механізм здійснення реєстрації (зняття з реєстрації місця проживання) перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема:
- документи, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Статтею 9-1 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку. Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо особа не подала необхідних документів або інформації. Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Наведений перелік підстав, з яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання є вичерпних, та додаткових умов не передбачає.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачам, пакет документів, що подавався позивачем до зав від 12.01.2018 року та 15.02.2018 року є повним, та у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства.
Натомість, із змісту відзиву на позов вбачається, що адреса вказана позивачем відсутня у Реєстрі житлового фонду міста Києва, а тому реєстрація місця проживання за такою є неможливо.
Суд зауважує, що положеннями часини сьомої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено заборону вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інші, ніж передбачено цією статтею, документи, суд дійшов висновку, що відповідачем було відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання з порушенням вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо реєстрації місця проживання за адресою вказаною у заявах від 12.01.2018 року та 15.02.2018 року суд зазначає наступне.
Як вбачається із змісту відзиву на позов поданого відповідачем, останній вважає, що дані функції є виключними повноваженнями відповідача, а тому задоволення таких вимог буде втручанням суду у дискреційні повноваження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку з нормами КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
За наведених вище обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зареєструвати місце проживання позивача в квартирі, що належить йому на праві власності.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Докази на підтвердження факту наявності обставин, які відповідно до положень статті 91 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207 є підставами для відмови в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 77, 139, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації щодо відмови у реєстрації місця проживання від 12.01.2018 року та 15.02.2018 року.
3. Зобов'язати Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Н.М. Клименчук