ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 серпня 2018 року № 826/2542/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням інформації, визначеної в довідках відособленого підрозділу «Шахта ім. С.М. Кірова» Держаного підприємства «Макіїввугілля» №345, №346, №347, №348 з дати звернення за призначенням пенсії, а саме з 26.05.2017.
Ухвалою від 19.02.2018 відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву та витребувано в останнього необхідні докази та матеріали.
Представником відповідача через канцелярію суду 29.05.2018 подано заяву про заміну відповідача в якому він просить допустите процесуальне правонаступництво в зв'язку з реорганізацією територіальних органів Пенсійного фонду України.
Ухвалою Окружний адміністративний суд м. Києва від замінено відповідача - Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що він відповідає критеріям для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки досяг віку 50 років, має загальний стаж відповідно до трудової книжки 29 років без врахування кратності, з них 10 років 6 місяців та 14 днів пільговий стаж на посадах за Списком №1. Позивач звернувся з заявою встановленого зразка за призначенням пенсії за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», листом від 05.01.18 йому було відмовлено у призначенні пенсії оскільки зазначені документи видані підприємством, яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території.
Відповідач позов не визнав, надіслав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову. Свою позицію аргументував тим, що у позивача не підтверджений стаж роботи за Списком №1, оскільки довідки про заробітну плату №346, №347, №348 від 21.08.2017 видані відокремленим підрозділом «Шахта ім. Кірова», яка знаходиться на тимчасово окупованій території. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України №1085 від 07.11.2014 затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Документи, в тому числі уточнюючі довідки про період роботи, видані підприємствами, які знаходяться в районах проведення антитерористичних операцій, є недійсними і не створюють правових наслідків, відповідно не враховуються при призначенні пенсії.
Також відповідачем зазначено про пропущення позивачем строку на звернення, обґрунтовуючи, тим, що перебіг строку почався з 26.05.2017.
Щодо пропущення строку суд вважає безпідставним твердження відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом 26.05.2017 на який отримав відповідь відповідача №35192/16 від 20.06.2017, з зазначенням інформації про необхідність надання пільгових довідок для підтвердження пільгова стажу. Заявою від 01.11.2017 зазначені довідки були надані. Листом № 656/06 від 05.01.2018 відповідач відмовив в призначені пенсії позивачу зазначивши, що право на пенсію документально не підтверджене. Враховуючи викладе суд приходить до висновку, що строк з якого порушено право позивача становить дата отримання листа відповідача про відмову в призначенні пенсії.
З огляду на вказане, виходячи з положень пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві. В період з 01.08.2014 по 30.04.2017отримував пенсію по інвалідності (до закінчення строку на який встановлено інвалідність), що підтверджується розпорядженням від 22.08.2014.
Позивач 26.05.2017 звернувся до відповідача з заявою встановленого зразка за призначенням пенсії за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 4.1 загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надавши всі необхідні документи.
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 працював з 18.03.1991 по 10.10.201 на відособленому підрозділі «Шахта ім. С.М.Кірова» Державного підприємства «Макіїввугілля» на підземних гірничих роботах з повним робочим днем в шахті.
Відповідач листом №35192/06 від 20.06.2014 повідомив позивача, що згідно пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637) для підтвердження спеціального трудового стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій, де особа працювала або їх правонаступників. Відповідачем в листі також зазначено, що не дотримано вимоги в частині способу подання заяви про переведення на інший вид пенсії, не надано документи, які підтверджують пільговий стаж, для розгляду питання переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах немає підстав.
Заявою від 01.11.2017 позивачем для підтвердження наявного трудового стажу за вказаний період надано оригінали уточнюючих довідок №345 довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, №346, №347, №348 довідки про заробітну плату від 21.08.2017 видані відособленим підрозділом «Шахта ім. С.М. Кірова» ДП «Макіїввугілля», однак всі вказані довідки мають печатку та штамп підприємств, які на підконтрольній Україні території не зареєстровані, а відтак вважаються такими, що не породжують юридичних наслідків.
Листом №656/06 від 05.10.2018 відповідач у призначенні пенсії на підставі пункту «а» статті 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» відмовлено. З посиланням на вимоги пункту 20 Порядку №637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з вимогами вказаної норми у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, вказані в названих довідках дані також підтверджуються копією трудової книжки, відповідно до записів за № 12,13,13,14 позивач працював на відособленому підрозділу «Шахта ім. С.М. Кірова» Держаного підприємства «Макіїввугілля» гірничим робітником підземним з повним робочим днем в шахті, тобто характеристика умов праці позивача, а саме: його зайнятість на підземних роботах в шахті повний робочий день зазначена безпосередньо в трудовій книжці.
З аналізу змісту постанови Кабінету Міністрів України №595 від 07.11.2014 та затвердженого нею Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства вбачається, що вказані нормативні акти не містить заборон на використання документів, виданих не бюджетними установами.
Водночас, відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21.06.1971 Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Судом також враховано і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Cyprus v. Turkey», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Наведене свідчить, що документи, видані підприємствами, органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ.
З урахуванням викладеного суд приймає до уваги інформацію, викладену в довідках №345, №346 №347 та №348 на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії позивача, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.
Відповідач відповідно до вимог пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи.
Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Проте, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження проведення додаткової перевірки даних за допомогою Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Водночас, відповідно до вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженому наказом Держспоживстандарту України №327від 28.07.2010.
Як вбачається з вимог п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з вимогами пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Так, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо її роботи у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах, а також відомості про атестацію робочих місць. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Тобто, за приписами наведеної норми довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Судом також враховано, що відповідно до вимог частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не взяв до уваги трудову книжку ОСОБА_1, де вказано всі періоди його роботи та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірного періоду роботи позивача при розгляді його заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
Вказані докази не суперечать один одному, не спростовані відповідачем та в своїй сукупності дозволяють прийти висновку про те, що у вказаний період часу позивач працював на підземних роботах, за Списком № 1 з повним робочим днем в шахті, тобто, на роботах, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.05.2018 по справі справа №185/2029/17 (2-а/185/210/17) провадження №К/9901/16448/18.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем безпідставно не було вчинено відповідних дій з призначення пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак суд керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки саме внаслідок протиправної бездіяльності не був проведений перерахунок пенсії позивача.
Отже дії відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, є такими, що вчиненні без урахування усіх обставин, що мають значення, у зв'язку з чим є неправомірним.
Такий висновок відповідає правовій позиції, яку висловив Верховий суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 15.02.2018 у справі №820/6514/17 (№Пз/9901/8/18).
Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов має бути задоволено шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням стажу на підземних гірничих роботах з повним робочим днем під землею та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням стажу на підземних гірничих роботах з повним робочим днем під землею.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Відтак, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири дві гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не призначення пенсії ОСОБА_1 за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням стажу на підземних гірничих роботах з повним робочим днем під землею.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити пенсію ОСОБА_1 за віком за Списком №1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням стажу на підземних гірничих роботах з повним робочим днем під землею, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири дві гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук