Справа № 1940/1465/18
19 вересня 2018 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючого судді Мартиць О.І.
за участю:
секретаря судового засідання Риндюк В.Т.
представника позивача Головного управління ДФС у Тернопільській області Гукалюк Н.П., довіреність від 08.02.2018 №1125/10/19-00-10-03-12/2917
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу, -
24 липня 2018 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС у Тернопільській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу в сумі 5760,00 грн. по платежу єдиний податок з фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на податковому обліку у Бережанському відділенні Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області і має заборгованість перед бюджетом та державними цільовими фондами по платежу єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 5760,00 грн., який виник в результаті несплати самостійно визначеного платником узгодженого грошового зобов'язання. Податковим органом відповідачу направлялась податкова вимога форми "Ф" від 29.01.2018 №2185-17, однак зазначена заборгованість у добровільному порядку не сплачена. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 30.08.2018 о 16:30 год.
30.08.2018 розгляд справи відкладено до 19.09.2018.
Представник позивача Головного управління ДФС у Тернопільській області в судовому засіданні 19.09.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених у позовній заяві, просить задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні 19.09.2018 позов визнав, та не заперечує проти його задоволення.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних міркувань.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований 14.07.2016 органами державної реєстрації як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку у Бучацькій об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області, як платник податків, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.07.2018 (арк.спр.13).
Відповідач перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (друга група платника єдиного податку зі ставкою 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати), про що свідчить заява ОСОБА_4 про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.07.2016, поданої до Бережанського відділення Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції. (арк.спр.14)
Як вбачається з довідки Головного управління ДФС у Тернопільській області про наявність податкового боргу (арк.спр.8), розрахунку податкового боргу по фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (арк.спр.9) станом на 06.07.2018 по платежах, що контролюються Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, випискою з інтегрованої картки платника податків (арк.спр.10-12) за відповідачем рахується податковий борг по платежу єдиний податок з фізичних осіб в розмірі 5760,00 грн.
Податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгоджених грошових зобов'язань, самостійно визначених платником податків згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 15.07.2016, поданої до Бережанського відділення Бучацької об'єднаної державної податкової інспекції.
Узгоджена сума грошового зобов'язання відповідачем своєчасно не була сплачена та набула статусу податкового боргу. З метою погашення заборгованості контролюючим органом була виставлена податкова вимога форми "Ф" від 29.01.2018 №2185-17 (арк.спр.15), проте вжиті заходи не призвели до сплати податкового боргу.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.
Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011, зі змінами і доповненнями (надалі - ПК України) передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до пунктів 291.3, 291.4 статті 291 глави 1 розділу ХІV ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема, до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
Згідно з пунктом 293.1 статті 293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
За змістом підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 ПК України відсоткова ставка єдиного податку для платників другої групи платників єдиного податку встановлюється у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 295.1 статті 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси. (пункт 295.4 статті 295 ПК України)
Згідно пункту 295.2 статті 295 ПК України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 ПК України грошове зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідачу виставлялась та була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкова вимога форми "Ф" від 29.01.2018 №2185-17 (арк.спр.15), з часу виставлення якої податковий борг платника не переривався.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 122.1 статті 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
За змістом пункту 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
У спірному випадку позивач вжив усі заходи, передбачені ПК України, для стягнення податкового боргу з платника податків, контролюючим органом дотримані передумови для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Відтак, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстави для відшкодування витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_1) податковий борг в сумі 5760 (п'ять тисяч сімсот шістдесят) грн. 00 (нуль) коп. по платежу єдиний податок з фізичних осіб на р/р 3141569901972, код банку одержувача 37737751, банк одержувача УДКСУ у Бережанському районі, МФО 899998, призначення платежу 18050400.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.
Головуючий суддя Мартиць О.І.
копія вірна
Суддя Мартиць О.І.