Справа № 303/6830/17
Іменем України
13 вересня 2018 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого - судді Фазикош Г. В.
суддів Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.
з участю секретаря Чучки Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року, ухвалене суддею Довжанином В. М., по справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору, -
В грудні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» пред'явив позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості згідно кредитного договору.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11 червня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 31.10.2017 року у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 14 847, 15 грн. З них:
- 2560, 96 грн. борг по кредиту;
- 8276, 77 борг за відсотками;
- 3064, 32 грн. пеня та комісія;
- 250 грн. фіксована частина штрафу;
- 695, 10 грн. процентна складова штрафу.
Відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань, а тому банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 14 847, 15 грн. в судовому порядку.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
На це рішення ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу. Зазначають, що місцевий суд прийшов до помилкових висновків щодо відмови у позові за пропуском строку позовної давності. Просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У судове засідання в апеляційній інстанції сторони не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином. Представник ПАТ КБ «Приватбанк» Гриниха Т. Ю. надіслала апеляційному суду заяву про розгляд справи без участі представника банку.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав.
З матеріалів справи слідує, що відповідно до укладеного договору № б/н від 11 червня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Позивач зазначає, що своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними грошима відповідач не виконав, внаслідок чого станом на 31.10.2017 року у нього утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 14 847, 15 грн. З них:
- 2560, 96 грн. борг по кредиту;
- 8276, 77 борг за відсотками;
- 3064, 32 грн. пеня та комісія;
- 250 грн. фіксована частина штрафу;
- 695, 10 грн. процентна складова штрафу.
Згідно статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.1, 2 ст. 258 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст. 261 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч.3 ст. 264 ЦК України).
Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).
В даному випадку відповідач ОСОБА_1 отримав кредит 11 червня 2008 року у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Термін дії картки - 12 місяців (один рік).
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 11.06.2018 року слідує, що останній раз відповідач користувався кредитною карткою 13 лютого 2009 року, коли здійснював поповнення кредитного рахунку (а.с.3-5). Таким чином, строк позовної давності не переривався. Строк дії картки - червень 2009 року, а тому саме з цього часу слід рахувати трирічний строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стягнення заборгованості, процентів, комісій та штрафів).
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом 01 грудня 2017 року, тобто по спливу більш як восьми років.
Відповідач ОСОБА_1 зробив заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності (а.с.34-35). В цій заяві він зазначив, що кредит було погашено повністю шляхом внесення коштів через банкомат, однак зі спливом значного часу квитанцій в нього не збереглося. Термін дії картки закінчився в червні 2009 року, нової картки не отримував, а тому не міг нею користуватися. З липня 2009 року позивач жодного разу не звертався до відповідача з приводу заборгованості по кредиту. Заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності є підставою для відмови в позові.
Стаття 266 ЦК України встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги, у зв'язку з чим застосування наслідків позовної давності до основної вимоги виключає можливість стягнення процентів, пені та штрафів поза її межами.
Сплив позовної давності не припиняє зобов'язання і не є підставою для припинення самого права, а лише позбавляє можливості одержати судовий захист свого порушеного цивільного права за умови заяви сторони у спорі до винесення судом рішення.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії).
За цих обставин рішення суду першої інстанції щодо відмови в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" - залишити без задоволення
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15 лютого 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 вересня 2018 року.
Головуючий
Судді