Номер провадження 2/754/474/18
Справа №754/2953/17
Іменем України
13 вересня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого - судді Галась І.А.,
при секретарі - Касян Г.
за участі - представника позивача - Рудніцький О.Л.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у вудкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс - Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл», ОСОБА_4 про визнання договору недійсним,
У березні 2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл», ОСОБА_4 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.11.2014 р. між ТОВ «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл», що є правонаступником ТОВ «УНР ПІБ» та ОСОБА_4 було укладено Договір про відступлення прав вимоги. Згідно з п. 1.1 Договору ТОВ «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл» - Цедент відступає, а ОСОБА_4 - Цесіонарій приймає права вимоги відповідно до:
- попереднього договору, укладеного 17.06.2010 р. між ТОВ «УНР ПІБ» та ТОВ «Аверс-сіті», від імені якого діяло ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. 17.06.2010 р. за реєстровим №852 дублікат якого виданий 24 лютого 2014 р. Ярощук І.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №230;
- попереднього договору, укладеного 17.06.2010 р. між ТОВ «УНР ПІБ» та ТОВ «Аверс-сіті», від імені якого діяло ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. 17.06.2010 р. за реєстровим №850 дублікат якого виданий 24 лютого 2014 р. Ярощук І.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №228;
- попереднього договору, укладеного 17.06.2010 р. між ТОВ «УНР ПІБ» та ТОВ «Аверс-сіті», від імені якого діяло ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. 17.06.2010 р. за реєстровим №851 дублікат якого виданий 24 лютого 2014 р. Ярощук І.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №226,
та стає Кредитором по відношенню до ТОВ «АВЕРС-сіті».
До Цесіонерія переходять всі права Цедента, зокрема, пов'язані із припиненням зазначених попередніх договорів купівлі-продажу, права вимоги штрафних санкцій, тощо.
Враховуючи, що у договорі цесії визначено, що за передане право вимоги до боржника цесіонерій сплачує цеденту суму у розмірі 635 200,00 грн., то вказаний договір, на думку позивача, є договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), оскільки він укладений з метою приховати інший договір - договір факторингу. Крім того, позивач просить визнати договір уступки прав вимоги недійсним з моменту його укладення на підставі ст. 203 та 215 ЦК України, оскільки при укладенні вказаного договору сторони не дотримались вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (сторони договору не є фінансовими установами, які мають право на укладення договору факторингу).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено в судове засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11.04.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 травня 2018 року.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідачки ОСОБА_4 - ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення. У запереченнях зазначив, що сторонами при укладенні договору відступлення прав вимоги дотримано положень чинного законодавства. Зі змісту договору не вбачаються ознаки договору факторингу.
Представник відповідача ТОВ «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл» в судове засідання не зявився, повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, причину неявки суд не повідомив. Судова повістка про виклик відповідача в судове засідання в порядку ст. 130 ЦПК України не вручена з відміткою - «за закінченням встановленого строку зберігання».
Будь-яких заяв клопотань, а також відзиву на позов зі сторони відповідача ТОВ «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл» на адресу Деснянського районного суду м. Києва не надходило.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не же бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 513 ЦК України).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 515 ЦКК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Відступлення права вимоги (уступка вимоги - цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Цесія - це факт заміни особи у зобов'язанні, що виникає в силу укладення відповідного договору купівлі-продажу, міни чи дарування прав, що випливають із зобов'язання. Так, договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати первісному кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги, і чинний Цивільний кодекс України такого не забороняє.
Нормами ЦК України не встановлено заборони щодо платності договору цесії, сторони самі визначають оплатний він чи безоплатний. Якщо договір цесії є оплатним, то до нього застосовуються положення про договір купівлі-продажу, а якщо - безоплатний, то - застосовуються положення про договір дарування.
Судом встановлено, що 20.11.2014 між сторонами ТОВ «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл», що є правонаступником ТОВ «УНР ПІБ» та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення прав вимоги (цесії), відповідно до якого цедент ТОВ «Консалтингова Компанія «Маркетинг Стайл» відступає цесіонарієві ОСОБА_4, а цесіонарій ОСОБА_4, приймає права вимоги відповідно до :
- попереднього договору, укладеного 17.06.2010 р. між ТОВ «УНР ПІБ» та ТОВ «Аверс-сіті», від імені якого діяло ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. 17.06.2010 р. за реєстровим №852 дублікат якого виданий 24 лютого 2014 р. Ярощук І.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №230;
- попереднього договору, укладеного 17.06.2010 р. між ТОВ «УНР ПІБ» та ТОВ «Аверс-сіті», від імені якого діяло ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. 17.06.2010 р. за реєстровим №850 дублікат якого виданий 24 лютого 2014 р. Ярощук І.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №228;
- попереднього договору, укладеного 17.06.2010 р. між ТОВ «УНР ПІБ» та ТОВ «Аверс-сіті», від імені якого діяло ТОВ «Регіональні будівельні інвестиції», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук І.Ю. 17.06.2010 р. за реєстровим №851 дублікат якого виданий 24 лютого 2014 р. Ярощук І.Ю., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №226,
та стає Кредитором по відношенню до ТОВ «АВЕРС-сіті».
До Цесіонерія переходять всі права Цедента, зокрема, пов'язані із припиненням зазначених попередніх договорів купівлі-продажу, права вимоги штрафних санкцій, тощо.
Відповідно до п. 3 Договору про відступлення права вимоги, права вимоги, що відступаються за цим Договором, сторони оцінюють у 635200 гривень 00 копійок. Цесіонарій сплатив Цеденту обумовлену сторонами ціну договору до підписання та нотаріального посвідчення цього Договору.
Крім того, самим договором передбачено, що він укладений відповідно до ст. 512-519 ЦК України глави 54 ЦК України та містить ознаки купівлі-продажу права вимоги, а не факторингу. Водночас, відносини факторингу регулюються нормами глави 73 ЦК України.
Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.
Що стосується факторингу, то відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відсутпити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу визначається законодавцем як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.
Тому договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Отже, якщо за договором факторингу за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути лише банк або інша фінансова установа. Якщо ж передається право вимоги грошового боргу без плати за послугу або передається за винагороду право вимоги не грошового боргу, то договір не вважається факторинговим, а є договором відступлення права вимоги, і новим кредитором за таким договором може бути будь-яка особа.
Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що укладений між ТОВ «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл», що є правонаступником ТОВ «УНР ПІБ» та ОСОБА_4 договір не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передала грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що метою укладення договору є отримання прибутку.
Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.
Крім того, при відступленні права вимоги первісний кредитор передає новому кредитору боргові зобов'язання боржника і більше взаємовідносин не має, а ні з боржником, а ні з новим кредитором щодо перерахування коштів первісному кредитору, тож по суті відбувається купівля-продаж права вимоги боргових зобов'язань. А в договорі факторингу фактор може отримувати кошти і від клієнта, і від боржника, вони розраховуються із фактором, що передбачено ст.1084 ЦК України.
З положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», на який посилається позивач, вбчається, що вказаний закон є нормативно-правовим актом спеціальної дії, який регулює відносини, пов'язані з функціонуванням фінансових ринків та надання фінансових послуг. Сфера дії цього закону за суб'єктним складом обмежується: фінансовими установами, особами, які здійснюють діяльність з посередницьких послуг на ринках фінансових послуг, об'єднаннями фінансових установ, включених до реєстру саморегулівних організацій.
У зв'язку з цим відсутні правові підстави для застосування до суб'єктів, що не є фінансовими установами, та набувають на платній основі право вимоги до третіх осіб на підставі договорів відступлення права вимоги, незалежно від умов такого набуття (з дисконтом, премією або без) норм Закону України «Про фінансові послуга та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Таким чином, продаж відповідачем права вимоги до боржника за попередніми договорами (отримання в майбутньому нерухомого майна) на підставі договору відступлення права вимоги не є фінансовою послугою, а зазначений договір не є договором факторингу.
Отже, оспорюваний договір про відсутплення прав вимоги не є удаваним правочином, який вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили, - договором факторингу, на що позивач посилається як на підставу для задоволення позовних вимог - ст. 235 ЦК України.
Також оспорюваний договір не підлягає визнанню недійсним з підстав застосування ст. 215, 203 ЦК України, оскільки при його укладенні дотримані всі вимоги чинного законодавства та його укладання відповідає волі сторін договору.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір позивачу відповідачами не відшкодовується.
Керуючись ст.ст. 203, 2015, 235, 509, 512, 514,515 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76, 81, 89, 92, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс - Сіті» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Маркетинг Стайл», ОСОБА_4 про визнання договору недійсним залишити без задоволення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 17.09.2018 р.
Суддя