Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
,справа № 359/8253/16-ц
провадження № 61-2565св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області, у складі судді Журавського В.В., від 23 жовтня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Іванової І. В., Верланова С. М.,від 12 грудня 2017 року,
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, уточнивши його, до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.
Позовна заява мотивована тим, що 22 липня 2010 року у регіональному відділені, яке знаходиться в м. Сімферополь АРК між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір банківського вкладу «Стандарт» з щомісячною виплатою. За умовами цього договору ОСОБА_2, яка в подальшому змінила своє дошлюбне прізвище на ОСОБА_2, передала, а ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв грошові кошти у розмірі 8 тис. доларів США на строк 12 місяців до 22 липня 2011 року включно з відсотковою ставкою за вкладом 9% річних та періодом нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць. На підтвердження внесення грошових коштів на депозит ПАТ КБ «Приватбанк» видало їй електронну ощадну книжку, що дозволяє отримувати в банкоматах ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію про суму вкладу та відсотках до виплати. З грудня 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» припинив виплату відсотків за договором та заблокував доступ ОСОБА_2 до електронної ощадної книжки. 23 травня 2014 року вона звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою про розблокування доступу до вкладу, проте доступ до вкладу відновлено не було. 06 листопада 2014 року та 09 грудня 2015 року вона зверталась до ПАТ КБ «Приватбанк» з вимогами про повернення усієї суми вкладу та виплати відсотків по вкладу. Проте, відповідач свої зобов'язання не виконав.
З урахуванням зазначеного, просила стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на її користь суму вкладу у розмірі 8 тис. доларів США та відсотки в розмірі 2 418 доларів США 33 центи, а також витрати на правову допомогу у розмірі 15 тис. грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 за договором банківського вкладу від 22 липня 2010 року суму вкладу у розмірі 8 тис. доларів США та відсотки у розмірі 2 418,33 доларів США, що складає 276 502 грн 48 коп. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 15 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що ПАТ КБ «Приватбанк», утримуючи у себе кошти без законних на те підстав та відмовляючи ОСОБА_2 у їх поверненні порушує право власності останньої, що суперечить вимогам чинного законодавства України та принципам міжнародного права.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року в частині стягнення витрат за надання правової допомоги в сумі 15 тис. грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд дійшов правильного висновку, що ПАТ КБ «Приватбанк» утримує у себе кошти ОСОБА_2 без законних на те підстав, тому визнав обґрунтованими його висновки про стягнення з банку на користь останньої суму вкладу та невиплачені відсотки за договором банківського вкладу. При цьому визнав необґрунтованими висновки районного суду в частині стягнення витрат за надання правової допомоги, оскільки ОСОБА_4 брала участь у справі як представник позивача, а не як особа, яка надає правову допомогу.
У касаційнійскарзі ПАТ КБ «ПриватБанк»,посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_2
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази знаходження коштів позивачки на рахунку банку та неправомірною є вимога банку про стягнення відсотків за весь період за відсотковою ставкою 9,5 % зважаючи на посилання позивача про те, що з заявою про повернення вкладу ОСОБА_2 звернулася 6 листопада 2016 року, а, отже в силу статті 651 ЦК України договір є розірваним через 2 банківських дні після отримання заяви вкладника.
У січні 2017 рокуОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про те, що на підтвердження внесення нею грошових коштів на депозит ПАТ КБ «ПриватБанк», останнє видало їй електронну ощадну книжку. В обґрунтування позову вона надала дві квитанції про внесення грошових коштів. Розмір нарахованих відсотків за договором відповідає умовам договору і це було досліджено судами першої та апеляційної інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Судами встановлено, що 22 липня 2010 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений договір №SAMDN25000711281558 (вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою) за умовами якого, ОСОБА_2 передала, а ПАТ КБ «Приватбанк» прийняв грошові кошти у розмірі 8 тис. доларів США (вклад) строком на 12 місяців по 22 липня 2011 року включно. В якості додаткового документа, який підтверджує внесення грошових коштів на депозит ПАТ КБ «Приватбанк» видав ОСОБА_2 електронну ощадну книжку НОМЕР_1, яка дозволяє отримувати в банкоматах ПАТ КБ «Приватбанк» інформацію про суму вкладу та відсотках до виплати. Для внесення суми вкладу ПАТ КБ «Приватбанк» відкрив ОСОБА_2 особистий рахунок НОМЕР_2. При цьому, відсоткова ставка по вкладу становить 9,5% річних, а період нарахування відсотків за вкладом - 1 місяць (а.с.8-9).
ОСОБА_2 належним чином виконала свої зобов'язання за договором вкладу та перерахувала на користь ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти у розмірі 8 тис. доларів США, що підтверджується копією квитанції від 22 липня 2010 року.
В подальшому ОСОБА_2 змінила своє дошлюбне прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 21).
06 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернулась до голови правління ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілета О. В. та директора Київського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» Заворотнього В. Г. з листом, у якому просила повідомити про дату, час та місце повернення грошового вкладу. Цей лист був отриманий адресатами, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 15, 16).
09 грудня 2015 року ОСОБА_2 повторно направила письмову заяву голові правління ПАТ КБ «Приватбанк» ДубілетуО. В. та директору Київського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» Заворотньому В. Г. з вимогою повернути грошовий вклад та нараховані проценти. Ця вимога була отримана адресатами (а.с. 11-13).
ПАТ КБ «Приватбанк» направив ОСОБА_2 лист про неможливість повернення грошових коштів у зв'язку з тим, що ПАТ КБ «Приватбанк» було призупинено обслуговування клієнтів та роботу відділень Кримського ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» (а.с. 17).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розмішені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
За правилами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно вимог частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Відповідно до пункту 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ №516 від 03 грудня 2003 року, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно - правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ №174 від 01 червня 2011 року, банк (філія, відділення) зобов'язаний (зобов'язана/зобов'язане) надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи). Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп &q?ат;вечірня&q?я ; чи &quоп;післяопераційний час&q?я ;), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
У відповідності до частин першої та другої статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших у мовах повернення, які встановлені договором.
Згідно з статтею 1074 ЦК України обмеження права клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
В матеріалах справи міститься підтвердження про видачу ПАТ КБ «Приватбанк» позивачу електронної ощадної книжки (а.с 9). Копія квитанції від 22 липня 2010 року містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, зокрема дата здійснення касової операції, підпис працівника банку - касира ОСОБА_7 та ЕЦП працівника банку. Зважаючи на це, колегія вважає вказану квитанцію належним доказом на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок.
Також встановлено, що по закінченню строку дії договору №SAMDN25000711281558 (вклад «Стандарт» з щомісячною виплатою) від 22 липня 2010 року ПАТ КБ «Приватбанк» грошові кошти ОСОБА_2 не повернув, чим порушив її права вкладника.
Відповідно до частини 1 статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Згідно зазначеного договору №SAMDN25000711281558 від 22 липня 2010 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк», після закінчення мінімального строку вкладу та при продовженні строку вкладу клієнту виплачуються відсотки, нараховані, виходячи з діючої відсоткової ставки, помноженої на коефіцієнт 0,5.
Сума відсотків за договором становить 2 418 доларів США 33 центи, враховуючи строк користування грошовими коштами відповідно за період з 23 листопада 2013 року по 22 грудня 2016 року - 37 місяців, та за період з 23 грудня 2016 року по 22 липня 2017 року - 7 місяців.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.
Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ПАТ КБ «Приватбанк», утримуючи у себе кошти без законних на те підстав, та відмовляючи у їх поверненні порушує право власності ОСОБА_2, що суперечить вимогам чинного законодавства України та принципам міжнародного права.
Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи із змісту статей 56 та 84 ЦПК України ці витрати мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допущені до участі в розгляді справи в якості осіб, які надають правову допомогу, ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині витрат на правову допомогу, ОСОБА_2 послалась на укладений між нею та адвокатським об'єднанням «Бучанська міська колегія адвокатів» договір № 26-09/16 про консультування та надання правової допомоги (а.с. 30).
Відповідно до журналу судових засідань, адвокат ОСОБА_4 (ордер КС № 237407) брала участь у справі як представник позивача, а не як особа, яка надає правову допомогу (а.с. 32, 127, 130). Відомості про те, що остання була допущена до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, що надає правову допомогу, відсутні.
Таким чином, апеляційний суд дійшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.
Доводи касаційної скаргиПАТ КБ «Приватбанк» про те, щопозивачем на підтвердження знаходження коштів позивачки на рахунку банку надані копії документів правильні, проте зазначені копії документів посвідчені з оригіналу, тому є належними та допустимими доказами, що підтверджують ці обставини.
Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих рішень та не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах судових рішень.
При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариство комерційний банк «ПриватБанк залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення апеляційного суду Київської області від 12 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В. Черняк