Постанова
Іменем України
05 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 216/6226/15-ц
провадження № 61-2341св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
СтупакО. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року у складі судді Бондарєвої О. І. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Під час судового засідання у суді першої інстанції у цивільній справі за вищезазначеним позовом представником відповідача ОСОБА_4 заявлено клопотання щодо спільного розгляду цього позову із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс»), Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») в особі правонаступника ПАТ «Омега Банк» в особі ОСОБА_5, уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Омега Банк», про визнання договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор плюс», нікчемним у тій частині, що стосується прав і обов'язків ОСОБА_3, у зв'язку з порушенням сторонами правочину публічного порядку при його укладенні, про застосування до нікчемного договору наслідків недійсності правочину, про визнання договору факторингу від 28 листопада 2012 року, укладеного між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи», нікчемним та застосування до нього наслідків недійсності.
Представник позивача ОСОБА_6 надав суду письмові заперечення проти спільного розгляду справи із зустрічною позовною заявою ОСОБА_3, які обґрунтовував тим, що при поданні зустрічного позову не сплачено судовий збір відповідно до Закону України «Про судовий збір», згідно з яким ОСОБА_3 має сплатити судовий збір окремо за кожну із заявлених позовних вимог немайнового характеру. Також у своїй позовній заяві ОСОБА_3 просить визнати нікчемним договір, натомість не вказує на жодну норму закону, котра визначає спірний договір як нікчемний; при цьому, якщо існує норма закону, котра встановлює нікчемність спірного договору, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий спосіб захисту, як визнання судом договору нікчемним, у чинному законодавстві відсутній. Крім того, в цьому випадку позови не виникають з одних правовідносин та сумісний розгляд первісного і зустрічного позовів є недоцільним, так як це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу. Також представник позивача зазначав, що застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи процентної ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору. На договір факторингу, укладений між юридичними особами, дія Закону України «Про права споживачів» не розповсюджується, а тому для вирішення такого спору мають застосовуватись інші норми законодавства, у зв'язку з чим позивачем порушені правила підсудності, передбачені частиною другою статті 109 ЦПК України, а посилання позивача на застосування альтернативної підсудності є безпідставним.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 30 серпня 2017 року відмовлено представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» про визнання договору факторингу нікчемним до сумісного розгляду з первісним позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Відмовляючи у прийнятті зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави для об'єднання та розгляду в одному провадженні первісного позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та позову про визнання договору факторингу нікчемним відсутні.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відповідно до частини першої статті 123 ЦПК України 2004 року відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Справа була призначена до судового розгляду і під час розгляду справи по суті провадження у цій справі зупинено до розгляду Оболонським районним судом м. Києва справи № 756/11379/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «СведБанк» про визнання договору факторингу нікчемним. Отже, подання відповідачем зустрічного позову на стадії розгляду справи по суті після відновлення провадження є порушенням вимог статті 123 ЦПК України 2004 року.
У грудні 2017 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, які просить скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права. Вказувала на те, що суд першої інстанції порушив її право на ефективний судовий захист; розгляд первісного та зустрічного позовів одночасно є доцільним, оскільки обидва позови взаємопов'язані між собою.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою від 05 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Частиною четвертої статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.
У цій справі ТОВ «Кредитні ініціативи» у серпні 2015 року звернулось до ОСОБА_3 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Сторона відповідача у лютому 2016 року зверталась до суду із клопотанням, яке судом задоволено, про зупинення розгляду справи до розгляду Оболонським районним судом м. Києва цивільної справи за позовом ОСОБА_3 (відповідача у цій справі) до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» про визнання договору факторингу фіктивним.
Після відновлення провадження у справі у зв'язку із залишенням без розгляду Оболонським районним судом м. Києва позову ОСОБА_3, представником ОСОБА_4 13 лютого 2017 року поданий зустрічний позов із вимогами до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання товариства таким, що не набуло права вимоги до ОСОБА_3
04 квітня 2017 року представником відповідача ОСОБА_4 поданий уточнений зустрічний позов із вимогами й до ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про визнання договору факторингу нікчемним.
19 травня 2017 року представником відповідача ОСОБА_4 подано ще одне уточнення зустрічного позову вже з вимогами до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» про визнання двох договорів факторингу, укладених між указаними юридичними особами, нікчемними та застосування наслідків недійсності правочинів.
Відповідно до статті 123 ЦПК України 2004 року відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом.
За змістом наведеної норми питання про прийняття зустрічного позову до сумісного розгляду з первісним позовом може бути вирішено до початку розгляду справи по суті і це процесуальне питання належить до дискреційних повноважень суду.
Виходячи зі змісту вказаної статті, зустрічний позов - це самостійні вимоги відповідача або третьої особи із самостійними вимогами, пред'явлені ними у поряду і в строки, встановлені законом, до позивача для їх спільного розгляду з первісним позовом в одному і тому ж провадженні.
Суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_3, дійшов передчасного висновку про те, що вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» щодо стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором не можуть розглядатися в одному провадженні з вимогами ОСОБА_3 до ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Вектор Плюс», ПАТ «Сведбанк» в особі правонаступника ПАТ «Омега Банк» в особі ОСОБА_5, уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Омега Банк», про визнання договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15, укладеного між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «ФК «Вектор Плюс», нікчемним у тій частині, що стосується прав і обов'язків ОСОБА_3, оскільки не є взаємопов'язаними.
У своєму позові ОСОБА_3 оспорює право ТОВ «Кредитні ініціативи» на вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, який був укладений нею із ПАТ «Сведбанк», яке в подальшому шляхом укладення договору факторингу передало своє право вимоги до ТОВ «ФК «Вектор Плюс», яке у свою чергу передало право вимоги за кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції, що зустрічний позов подано після початку розгляду справи, по суті є помилковим, оскільки, як убачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі, а 04 квітня 2016 року зупинено провадження у справі до розгляду Оболонським районним судом м. Києва справи № 756/11379/15-ц.
Після постановлення ухвали про відновлення провадження у справі, ОСОБА_3 подала зустрічний позов, про цьому жодного судового засідання не було, що свідчить про те, що розгляд цієї справи не було розпочато.
З огляду на встановлені обставини, доводи касаційної скарги про порушення прав відповідача на пред'явлення зустрічного позову є обґрунтованими.
За приписами частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
За таких обставин колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлені у справі судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду згідно з вимогами статей 406, 409, 411 ЦПК України, де суду першої інстанції необхідно встановити наявність підстав для прийняття зустрічного позову.
Керуючись статтями 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. А. Стрільчук
Судді: В. О. Кузнєцов
С.О. Погрібний
О.В. Ступак
Г. І.Усик