Постанова
Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 341/1355/15-ц
провадження № 61-373св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
представник позивачів - ОСОБА_6,
відповідачі: ОСОБА_7, обласне комунальне підприємство «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації», Галицьке районне управління юстиції Івано-Франківської області, виконавчий комітет Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, Галицька районна державна адміністрація Івано-Франківської області, відділ державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, регіональне відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області,
представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8,
представники Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області: Пергельський АндрійПетрович, Михайлишин Марія Ярославівна,
представники регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області: ЧерновРоман Миколайович, Гречко Христина Миронівна,
представники обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації»: Шібель Вікторія Михайлівна, Гайдей Володимир Богданович,
представники Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області: Маланюк ЛюбовВалентинівна, Ковальчук Ірина Володимирівна,
представник Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області - Криса Мар'янСеменович,
треті особи: ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року у складі судді Мули О. Д. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Ясеновенко Л. В.,
У липні 2015 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_7, обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Івано-Франківське ОБТІ»), Галицького районного управління юстиції Івано-Франківської області, виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, регіонального відділення Фонду державного майна України в Івано-Франківській області, про визнання рішення міської ради незаконним, визнання недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майновий комплекс, скасування державної реєстрації права власності та реєстраційних змін.
Позов мотивовано тим, що вони були працівниками Державного торгово-виробничого підприємства «Дружба» (далі - ДТВП «Дружба»), на базі якого створена організація орендарів.
26 липня 1994 року укладено договір купівлі-продажу державного майна між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області та організацією орендарів, згідно якого придбано цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1.
06 лютого 1995 року рішенням виконавчого комітету Галицької районної ради Івано-Франківської області № 27 перереєстровано ДТВП «Дружба» в закрите акціонерне товариство «Дружба» (далі - ЗАТ «Дружба»), а 06 листопада 1998 року ЗАТ «Дружба» перереєстровано в комунальне підприємство «Дружба» (далі -
КП «Дружба»). Власниками майна після реорганізації в КП «Дружба» залишилась організація орендарів.
За відсутності рішення загальних зборів про внесення змін в статутний фонд в частині передачі майна організації орендарів, а також за відсутності рішення про передачу вказаного майна учаснику КП «Дружба» та без проведення державної реєстрації таких змін, всупереч вимогам цивільного законодавства 16 травня 2002 року виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області прийнято рішення № 48 «Про підтвердження права власності на приміщення», фактично визнано право власності ОСОБА_7 на приміщення по АДРЕСА_1 та зобов'язано Івано-Франківське ОБТІ виготовити свідоцтво про право власності на майновий комплекс.
При ухвалені рішення виконавчий комітет Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області вийшов за межі наданих йому повноважень, оскільки згідно Закону України «Про місцеве самоврядування» вирішення питання про підтвердження права власності на нерухоме майно не відноситься до компетенції виконавчого комітету міської ради.
Крім цього, реєстрація права власності відбулася з порушенням Тимчасового порядку реєстрації прав власності на нерухоме майно, оскільки будь-якого договору про відчуження майнового комплексу укладено не було, а зміна перереєстрації товариства не є підставою для переходу прав власності від юридичної особи. Майно не було передано до статутного фонду КП «Дружба», тому вчиняти будь-які дії з ним не було жодних правових підстав.
Щодо строку позовної давності, то просили його поновити, оскільки ніяких рішень на їхню адресу щодо реєстрації права власності за ОСОБА_7 на майновий комплекс, підтвердження права власності, реєстрації за останнім частки 94,5 % статутного фонду не направлялось, про порушене право дізналися з ухвали Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 липня 2015 року. Частина вимог заявленого ними позову є вимогами немайнового характеру, тому згідно пункту 1 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.
З урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 просили суд скасувати державну реєстрацію права власності на майновий комплекс - приміщення по
АДРЕСА_1 за ОСОБА_7, скасувати реєстраційні зміни щодо переходу до ОСОБА_7 часток учасників КП «Дружба» у розмірі 94,5 % статутного фонду, визнати незаконним рішення Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області від 16 травня 2002 року за № 48 «Про підтвердження права власності на приміщення», визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на вказаний майновий комплекс, виданий 11 червня 2002 року виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області та записаний у реєстрову книгу № 1Ф за реєстровим № 64 на право приватної власності за ОСОБА_7
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2016 року залучено до розгляду у вказаній цивільній справі третіх осіб:
ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 відмовлено за спливом позовної давності.
Рішення районного суду мотивовано тим, що прийняття виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області рішення про фактичну передачу у власність майна, яке не перебуває у комунальній власності є таким, що не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування». А тому рішення Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області
від 16 травня 2002 року за № 48 «Про підтвердження права власності на приміщення», видане на підставі вказаного рішення свідоцтво про право власності на майно та подальша державна реєстрація права власності є незаконними. При цьому про наявність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, видачу свідоцтва про право власності, здійснення державної реєстрації права власностіна спірне нерухоме майно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було відомо у червні 2007 року, про що свідчать копії заяв позивачів, адресовані прокурору Галицького району Івано-Франківської області, копія спільного листа, у тому числі й позивачів, адресованого народному депутату Герасим'юк О. В., копія ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08 лютого 2008 року. З позовом до суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись 29 липня 2015 року. Заяву про збільшення позовних вимог з вимогою визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 видане ОСОБА_7, подали до суду 27 квітня 2017 року, тобто після спливу строку позовної давності, про застосування якого заявлено представниками ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», ОСОБА_7 та Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області. ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заявлено клопотання про поновлення строку позовної давності. Однак, не наведено та не доведено поважності причин пропуску такого строку.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилено. Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області
від 25 вересня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є законним й обґрунтованим, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Крім того, районним судом зроблені вірні висновки відносно того, що встановлено факт незаконності оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, свідоцтва та подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_7, однак відмовлено у задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності, про застосування якого заявленопредставниками ОКП «Івано-Франківське ОБТІ», ОСОБА_7 та Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконним та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Посилались на те, що виконавчий комітет Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області не мав права розпоряджатись належним ЗАТ «Дружба» майном, оскільки вказане майно не перебувало у власності виконавчого комітету, а було відчужене ДТВП «Дружба» на законних підставах за договором, чинність якого не заперечується жодною із сторін. У зв'язку із тим, що розпоряджатись майном має право лише власник, то виконавчий комітет міської ради вийшов за межі наданих повноважень та сприяв незаконному набуттю права власності на спірний майновий комплекс за ОСОБА_7 Крім того, прийняття виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області рішення про фактичну передачу у власність майна, яке не перебуває у комунальній власності є таким, що не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування». Зазначали, що ними було надано належні і допустимі докази поважності причин пропуску строку позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 28 квітня 1994 року розпорядженням Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області № 118 зареєстровано ДТВП «Дружба», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були членами вказаного підприємства.
26 липня 1994 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України в Івано-Франківській області та організацією орендарів «ДТВП «Дружба» укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ДТВП «Дружба», вартістю 100 015 000 карбованців. 05 серпня 1994 року виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області здійснена реєстрація договору.
06 лютого 1995 року рішенням виконавчого комітету Галицької районної ради Івано-Франківської області ДТВП «Дружба» реорганізоване в ЗАТ «Дружба» кількістю акціонерів 68 чоловік, якими є також і позивачі.
Відповідно до статуту ЗАТ «Дружба», статутний фонд якого становив
100 015 000 карбованців, що є вартістю цілісного майнового комплексу
ДТВП «Дружба», придбаного організацією орендарів, що вказує внесення придбаного організацією орендарів цілісного майнового комплексу
ДТВП «Дружба» у статутний фонд ЗАТ «Дружба».
Розпорядженням голови Галицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 06 листопада 1998 року № 430 ЗАТ «Дружба» реорганізовано в КП «Дружба». Засновниками КП «Дружба» також були
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Рішенням виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області від 16 травня 2002 року № 48 «Про підтвердження права власності на приміщення» - підтверджено (фактично передано) у власність ОСОБА_7 приміщення колишнього ресторану ДТВП «Дружба» за адресою: АДРЕСА_3. Доручено Івано-Франківському ОБТІ виготовити свідоцтво про право власності (а. с. 64 т. 1).
11 червня 2002 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на майновий комплекс за вищевказаною адресою (а. с. 22 т. 1).
Відповідно до статті 29 Закону України &qula;Про місцеве самоврядування в Україні&qu=M;, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна;
Відповідно до підпункту 10, пункту б, статті 30 Закону України &qu
Прийняття виконавчим комітетом Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області рішення про фактичну передачу у власність майна, яке не перебуває у комунальній власності є таким, що не відповідає приписам Конституції України, Закону України &q?ан;Про місцеве самоврядування&qusp;.
А тому оскаржуване рішення, видане на підставі такого свідоцтво про право власності на майно, подальша державна реєстраціє права власності є незаконними.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.
Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За нормами статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Представник відповідача ОСОБА_7 у заяві про застосування строку позовної давності зазначав, що позивачам було відомо про порушення права згідно заявлених позовних вимог, що підтверджується листами прокурора Галицького району від 26 січня 2006 року та 21 червня 2006 року, заявами про злочин ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2 від 11 червня 2007 року, протоколами № 1 та № 3 загальних зборів учасників КП «Дружба» від 26 серпня 2007 року та 02 лютого 2008 років, у яких брали участь позивачі, повідомленням від 30 січня 2009 року № 424 старшого слідчого Галицького районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, заявою учасників КП «Дружба» до народного депутата Верховної Ради України Герасим'юк О. В., тому перебіг позовної давності почався з 26 серпня 2007 року, тобто з дати проведення загальних зборів - 26 серпня 2007 року, у яких брали участь усі позивачі, тому строк позовної давності для них закінчився 27 серпня 2010 року.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли до правильного висновку про обґрунтованість позову, оскільки оскаржуване рішення про фактичну передачу у власність майна, яке не перебуває у комунальній власності є таким, що не відповідає приписам Конституції України, Закону України &qun ;Про місцеве самоврядування&qut;; й видане на підставі нього свідоцтво про право власності на майно та подальша державна реєстраціє права власності є незаконними. Застосувавши положення статей 256, 261 ЦК України до обґрунтованого позову, дійшли до правильного висновку, про те, що про наявність оскаржуваного рішення виконавчого комітету Бурштинської міської ради Галицького району Івано-Франківської області, видачу свідоцтва про право власності, здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно позивачам було відомо у червні 2007 року. З позовом до суду ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись 29 липня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності без поважних причин, про застосування якого заявлено відповідачами.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що строк позовної давності пропущено з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви у підтвердження своїх висновків. Звернення до правоохоронних органів, порушення кримінальної справи, не є безумовною і достатньою підставою для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, оскільки згідно зі статтею 3 ЦПК України, статей 15, 16 ЦК України захист цивільних прав здійснюється судом. При цьому за змістом статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки обізнаність особи про порушення її прав, а об'єктивна можливість цієї особи знати про порушення права та можливість пред'явлення позову, а така обізнаність і можливість знати про порушені права у позивачів були.
Отже, суди обґрунтовано залишили без задоволення клопотання позивачів про поновлення строку позовної давності, які не навели обставин поважності пропуску такого строку, й застосували наслідки пропуску позовної давності на підставі заяви відповідачів, зробленої відповідно до вимог частини третьої статті 267 ЦК України до винесення судом рішення.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Є.В. Синельников
С.Ф. Хопта
Ю.В. Черняк