Постанова
Іменем України
05 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 352/1245/15-ц
провадження № 61-19641св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія»,
відповідачі: Тисменицька районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області в складі судді Хоминець М. М. від 27 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області в складі суддів: Мелінишин Г. П., Беркій О. Ю., Пнівчук О. В., від 02 березня 2017 року,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (далі - Цивільний процесуальний кодекс України), у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2015 року ТОВ «Карпатська нафтова компанія» звернулось до суду із позовом до Тисменицької районної державної адміністрації (далі - Тисменицька РДА), ОСОБА_1 про визнання недійсними розпоряджень Тисменицької РДА та державних актів на право власності на земельні ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що 23 березня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та ТОВ «Карпатська нафтова компанія» був укладений договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 в с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області, посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П., зареєстрований в реєстрі за № Д0338.
Згідно даного договору позивач набув права власності на групу інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 , проданих з аукціону. 03 червня 2014 року даний об'єкт внесено в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 377346826258. На підставі протоколу № 5 засідання архітектурно-містобудівної ради управління містобудування та архітектури облдержадміністрації від 03 червня 2008 року ТОВ «Карпатська нафтова компанія» отримало попереднє погодження містобудівного обґрунтування по виділенню земельної ділянки під будівництво закладів господарсько-складського призначення на базі викупленого колишнього військового містечка в південній частині с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області загальною площею 7,5 га.
У травні 2015 року, звернувшись до ФОП ОСОБА_7 з метою розроблення проекту землеустрою на ділянку в розмірі 7,5 га, позивач дізнався, що з виділених 7,5 га землі ТОВ «Карпатська нафтова компанія» може оформити свої права лише на 1,05 га (0,85 га + 0,20 га) земельної ділянки для обслуговування викупленого нежитлового приміщення військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , що знаходиться в урочищі «Горішній помірок». Було встановлено, що розпорядженням Тисменицької РДА № 226 від 05 травня 2011 року надано дозвіл відповідачу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9794 га для ведення особистого селянського господарства (далі - ОСГ) на території Драгомирчанської сільської ради, за межами населеного пункту с. Драгомирчани в урочищі «Горішній помірок». 07 липня 2011 року Тисменицькою РДА видано розпорядження № 397 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 », згідно якого голова РДА розпорядився затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9794 га для ведення ОСГ в урочищі «Горішній помірок» на території Драгомирчанської сільської ради, передати у власність ОСОБА_1 дану земельну ділянку та видати останньому державний акт на право власності на земельну ділянку. 22 серпня 2011 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯП № 409534 на право власності на земельну ділянку для ведення ОСГ площею 1,9794 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1100. У подальшому ОСОБА_1 вказану земельну ділянку розділив на п'ять окремих земельних ділянок, на які 19 жовтня 2012 року отримав п'ять державних актів, а саме: площею 1,1658 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1104 згідно державного акту ЯМ № 658790, площею 0,0816 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1105 згідно державного акту ЯМ № 658791, площею 0,1720 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1106 згідно державного акту ЯМ № 658792, площею 0,2000 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1107 згідно державного акту ЯМ № 658793, площею 0,3600 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1108 згідно державного акту ЯМ № 658794.
Позивач зазначав, що такими діями Тисменицької РДА та ОСОБА_1 було порушено його законні права та інтереси щодо отримання ним у користування земельної ділянки площею 7,5 га, яка перебувала у користуванні військової частини, враховуючи те, що згідно частини другої статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України до позивача перейшло право користування вказаною земельною ділянкою, на якій розміщені придбані об'єкти нерухомого майна, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - військової частини № НОМЕР_2 . Довідкою ТОВ «Прикарпатське бюро інвентаризації земель та нерухомості» від 19 травня 2015 року підтверджено обставини щодо механічного руйнування із застосуванням зовнішньої сили викуплених позивачем приміщень колишнього військового містечка № НОМЕР_1 .
Посилаючись на зазначене та указуючи на те, що позивачу лише у травні 2015 року стало відомо про оспорені розпорядження та державні акти, позивач просив суд поновити строк для звернення до суду з даним позовом, визнати недійсними розпорядження Тисменицької РДА: № 226 від 05 травня 2011 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 », № 389 від 07 липня 2011 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 05 травня 2011 року № 226», № 397 від 07 липня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».; а також визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташовані в урочищі «Горішній помірок» Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, видані Тисменицькою РДА Гладуну О. І., а саме: державний акт серії ЯП № 409534 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1100 площею 1,9794 га; державний акт серії ЯМ № 658790 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1104 площею 1,1658 га; державний акт серії ЯМ № 658791 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1105 площею 0,0816 га; державний акт серії ЯМ № 658792 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1106 площею 0,1720 га; державний акт серії ЯМ № 658793 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1107 площею 0, 2000 га; державний акт серії ЯМ № 658794 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1108 площею 0,3600 га.
Ухвалами Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2015 року до участі в справі як треті осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі.
Рішенням Тисменицького районного суду від 27 грудня 2016 року позов ТОВ «Карпатська нафтова компанія» задоволено.
Визнано недійсними розпорядження Тисменицької РДА Івано-Франківської області: № 226 від 05 травня 2011 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1 »; № 389 від 07 липня 2011 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 05 травня 2011 року № 226»; № 397 від 07 липня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ».
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташовані в урочищі «Горішній помірок» Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району, видані Тисменицькою РДА Гладуну О. І. а саме:
державний акт серії ЯП № 409534 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1100 площею 1,9794 га від 22 серпня 2011 року;
державний акт серії ЯМ № 658790 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1104 площею 1,1658 га від 19 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯМ № 658791 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1105 площею 0,0816 га від 19 жовтня 2012 року;
державний акт серії ЯМ № 658792 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1106 площею 0,1720 га від 19 жовтня 2012 року;
державний акт серії ЯМ № 658793 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1107 площею 0,2 га від 19 жовтня 2012 року;
державний акт серії ЯМ № 658794 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1108 площею 0,36 га від 19 жовтня 2012 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при винесенні оспорених розпоряджень Тименицької РДА та видачі ОСОБА_1 на їх підставі державних актів на право власності на земельні ділянки не було дотримано вимог чинного законодавства, чим порушено права та інтереси позивача, оскільки згідно вимог статті 377 ЦК України, які кореспондуються із положеннями статті 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Суд вважав, що попереднім землекористувачем земельної ділянки площею 7,5 га, на якій розміщена придбана позивачем група інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 , було указане військове містечко, тому до ТОВ «Карпатська нафтова компанія» перейшло право користування указаною земельною ділянкою, частина якої в подальшому без згоди останнього передана у власність ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного законодавства.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , відхилено. Рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2016 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ТОВ «Карпатська нафтова компанія».
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду та вирішення справи помилково застосовано положення статей 120 ЗК України та 377 ЦК України, при цьому не застосовано вимоги статті 125 ЗК України і не було враховано того, що право постійного користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації та отримання правовстановлюючого документа. В порушення вимог статті 326 ЦК України, судами не правильно визначено попереднього власника групи інвентарних об'єктів - військову частину НОМЕР_2 , оскільки відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 в с. Драгомирчани, укладеного 23 березня 2007 року між ТОВ «Карпатська нафтова компанія» та регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, група інвентарних об'єктів є державною власністю. Тому, на думку скаржника, протягом періоду часу з грудня 2005 року по березень 2007 року власником цих об'єктів, які розміщені на спірній земельній ділянці, була держава Україна, оскільки спірна земельна ділянка належала на праві власності державі Україна, а не військовій частині. На думку скаржника, суди дійшли до необґрунтовано висновку про те, що Тименицька РДА розпорядилася на користь ОСОБА_1 земельною ділянкою, яка була в користуванні товариства.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Частина перша статті 15 ЦПК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).
Статтею 321 ЦК України встановлено непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом статті 391 ЦК України та статті 155 ЗК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Порушення, невизнання або оспорювання права власності особи на земельну ділянку є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані, обмежені або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до частини другої статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Аналогічна норма міститься й у ЦК України, а зокрема статті 377 цього Кодексу, яка закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований.
Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Пунктом 7 Розділу 10 Перехідних положень ЗК України, чинного на час укладення між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та ТОВ «Карпатська нафтова компанія» договору купівлі-продажу від 23 березня 2007 року, визначено, що громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, передбачених раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Згідно з частиною п'ятою статті 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Судами встановлено, що 23 березня 2007 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та ТОВ «Карпатська нафтова компанія» було укладено договір купівлі-продажу групи інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 у с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області, посвідчений нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І. П., зареєстрований у реєстрі за № Д0338 (том 1, а.с.15-16).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (том 1, а.с. 17), право власності позивача на придбане за вказаним правочином нерухоме майно 21 червня 2007 року зареєстровано ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» у Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним № 9640840.
На підставі протоколу № 5 засідання архітектурно-містобудівної ради управління містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації від 03 червня 2008 року ТОВ «Карпатська нафтова компанія» отримало попереднє погодження містобудівного обґрунтування по виділенню земельної ділянки площею 7,5 га під будівництво закладів господарсько-складського призначення на базі викупленого колишнього військового містечка в південній частині с. Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області (том 1, а.с.20-21).
03 червня 2014 року право власності позивача на об'єкт нерухомого майна - «військове містечко № НОМЕР_1 » по АДРЕСА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 377346826258 (т.1, а.с.17-18).
У травні 2015 року при розробці ФОП ОСОБА_7 проекту землеустрою цієї земельної ділянки було виявлено, що з виділених 7,5 га землі ТОВ «Карпатська нафтова компанія» може оформити свої права лише на земельну ділянку орієнтовною площею 1,05 га для обслуговування викупленого нежитлового приміщення військового містечка № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , що знаходиться в урочищі «Горішній помірок».
Встановлено, що розпорядженням відповідача - Тисменицької РДА Івано-Франківської області від 05 травня 2011 року № 226 надано дозвіл відповідачеві ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9794 га для ведення особистого селянського господарства на території Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, за межами населеного пункту с. Драгомирчани, в урочищі «Забереж» (том 1, а.с. 6).
Розпорядженням № 389 Тисменицької РДА Івано-Франківської області від 07 липня 2011 року внесено зміни до розпорядження № 226 від 05 травня 2011 року, а саме надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9794 га для ведення особистого селянського господарства на території Драгомирчанської сільської ради за межами с. Драгомирчани в урочищі «Горішній помірок» (т. 1, а.с.7).
Згідно розпорядження Тисменицької РДА від 07 липня 2011 року № 397 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 » голова Тисменицької РДА розпорядився затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9794 га для ведення ОСГ в урочищі «Горішній помірок» на території Драгомирчанської сільської ради, передати у власність ОСОБА_1 дану земельну ділянку та видати останньому державний акт на право власності на земельну ділянку (том 1, а.с.8).
На підставі розпорядження від 07 липня 2011 року № 397 ОСОБА_1 22 серпня 2011 року отримав державний акт серії ЯП № 409534 на право власності на земельну ділянку для ведення ОСГ площею 1,9794 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1100 (том 1, а.с. 9).
У подальшому зазначену земельну ділянку було поділено на п'ять окремих земельних ділянок для ведення ОСГ і на які 19 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримано п'ять державних актів, а саме: на земельну ділянку площею 1,1658 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1104 згідно державного акту ЯМ № 658790, на земельну ділянку площею 0,0816 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1105 згідно державного акту ЯМ № 658791, на земельну ділянку площею 0,1720 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1106 згідно державного акту ЯМ № 658792, на земельну ділянку площею 0,2000 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1107 згідно державного акту ЯМ № 658793, на земельну ділянку площею 0,3600 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1108 згідно державного акту ЯМ № 658794 (том 1, а.с. 10-14).
Згідно витягу з форми 6-зем станом на 01 липня 2009 року військова частина НОМЕР_2 на території Драгомирчанської сільської ради використовувала земельну ділянку загальною площею 7,5 га (том 1, а.с.19).
Згідно довідки Держгеокадастру у Тисменицькому районі від 21 червня 2016 року у користуванні в/ч НОМЕР_2 станом на 2006-2007 роки «числилась» земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_1 площею 7,5 га по АДРЕСА_1 (том 2, а.с.119).
Відповідно до акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Тисменицького району Івано-Франківської області землекористувача в/ч НОМЕР_3 (з 27 листопада 2000 року умовне найменування в/ч НОМЕР_2 ) за 1993 рік встановлено, що юридичними матеріалами, які надають та посвідчують право на землю є рішення Івано-Франківського райвиконкому № 24 с-3 від 13 жовтня 1979 року. Внаслідок інвентаризації встановлено, що площа земельної ділянки відповідає дійсності, що на час проведення інвентаризації у користуванні землекористувача знаходилось
7,5 га землі, у тому числі у постійному користуванні - 7,5 га (том 2, а.с.140, 146-150).
Згідно акту приймання-передачі військового містечка № НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , складеного комісією, утвореною розпорядженням голови Івано-Франківської ОДА від 23 червня 2004 року № 389, проведено обстеження об'єкта - військового містечка № НОМЕР_1 , що належить Міністерству оборони України та передається в управління обласної державної адміністрації від 29 червня 2004 року, встановлено, що площа земельної ділянки складає 7,5 га (том 2, а.с.142-144).
У протоколі огляду місця події від 05 жовтня 2015 року, складеного слідчим СУ УМВС України в Івано-Франківській області Демківим О. І., зазначено, що на відведеній ОСОБА_1 земельній ділянці площею 1,9794 га (кадастровий номер 2625880900:04:044:1100) виявлено залишки двох приміщень вартового. Також на вказаній ділянці розташовані водойма та чотири будівлі складів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 , що належать на праві власності ТОВ «Карпатська нафтова компанія». Оглядом виявлено залишки двох приміщень вартового біля водойми, яка частково засипана будівельним та іншим сміттям, споруджується двоповерховий цегляний житловий будинок. При огляді застосовано спеціальну техніку GPS та надані відділом Держгеокадастру в Тисменицькому районі електронні файли з координатами земельних ділянок (винесено в натурі координати вищезазначеної земельної ділянки по її периметру, зафіксовано за допомогою цифрової фотозйомки) (том 2, а.с. 42-44).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт перетинання земельних ділянок з кадастровими номерами 2625880900:04:044:1106, 2625880900:04:044:1107, 2625880900:04:044:1108 із земельною ділянкою, на якій розташована група придбаних у власність ТОВ «Карпатська нафтова компанія» інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 , підтверджується також схемою розташування земельної ділянки (том 1, а.с. 50).
Згідно пояснювальної записки ФОП ОСОБА_7 вбачається, що при проведенні топографо-геодезичних робіт та виконанні кадастрової зйомки земельної ділянки, на якій знаходиться група інвентарних об'єктів колишнього військового містечка № НОМЕР_1 , придбаних позивачем, встановлено що земельні ділянки з кадастровими номерами 2625880900:04:044:1106, 2625880900:04:044:1107, 2625880900:04:044:1108 розташовані на штучних водоймах (озерах), які були призначені для обслуговування потреб викупленого військового містечка № НОМЕР_1 , без урахування охоронних зон водойм і санітарно-охоронних зон навколо земель оборони (т. 1, а с. 42-43).
Відповідачами не виконано їх процесуальний обов'язок щодо доведення судам попередніх інстанцій належними та допустимими доказами своїх заперечень проти позову та не спростовано установлені судами у даній справі обставини.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, врахувавши те, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні військової частини НОМЕР_2 і установивши факт того, що ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку, на якій розташовані належна ТОВ «Карпатська нафтова компанія» на праві власності група об'єктів нерухомого майна, що не були відокремлені в окремі об'єкти і функціонально пов'язані між собою, у зв'язку з чим порушено право власності позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позову у даній справі.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі відповідно - Перший протокол; Конвенція). Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (стаття 41 Конституції України).
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) застосовується українськими судами як джерело права. Тому слід ураховувати, що ЄСПЛ, розглядаючи справи за заявами про захист права на мирне володіння майном, напрацював низку загальновизнаних стандартів захисту цього права, які зводяться до такого загального правила: вирішуючи питання про те, чи відбувається порушення статті 1 Першого протоколу, треба визначити: чи є в позивача право власності на майно, що охоплюється змістом статті 1; чи мало місце втручання в мирне володіння майном та яким є характер такого втручання; чи відбулося позбавлення майна.
Конвенція в статті 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об'єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, ЄСПЛ тлумачить поняття «майно» (possessions) набагато ширше й у контексті статті 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно» (existing possessions), але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи (assets)).
З урахуванням тих обставин, які встановлені судами попередніх інстанцій на підставі наданих сторонами доказів та не спростованих відповідачами, щодо наявності на переданій ОСОБА_1 земельній ділянці, яка згодом була розділена на кілька ділянок та відчужена, об'єктів, які належать на праві власності позивачу, право останнього на мирне володіння своїм майном було порушено та підлягало захисту у судовому порядку.
У зв'язку із зазначеним, рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам щодо їх законності та обґрунтованості та узгоджуються із положеннями Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами вимог законодавства спростовуються матеріалами справи, змістом досліджених у справі доказів порушення прав позивача та обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги про неправильне визначення судами попереднього власника майна, яке придбано позивачем, є безпідставними, не підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що не спростовують установлені судами обставини порушення прав позивача внаслідок передачі у власність відповідача спірної земельної ділянки разом з об'єктами, що станом на момент такої передачі належали ТОВ «Карпатська нафтова компанія».
Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції, були предметом перегляду судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.
Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня
2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України» та «Рябих проти Російської Федерації», у справі «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись статтями 141, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. С. Висоцька
Судді: А. О. Лесько
С. Ю. Мартєв
В. В. Пророк
С. П. Штелик