Справа № 723/1632/18
Провадження № 2/723/2113/18
14 вересня 2018 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області
в складі головуючого судді Пташник А.М.
за участю секретаря Полішенко С.П.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Михальчанської сільської ради про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно за заповітом, посилаючись на те, що станом на 15.04.1991 року господарство, яке знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32, яке складається з житлового будинку літ «А-І», тамбура літ. «а», відносилось до категорії «колгоспних дворів», що підтверджується відповідною довідкою Михальчанської сільської ради. В даному господарстві були прописані та проживали ОСОБА_2. 14.05.1992 року ОСОБА_3 склала в Михальчанській сільській раді заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1. 24.01.1998 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті ОСОБА_4, відкрилася спадщина на майно, яке знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32.
В передбачений законом термін позивач прийняв спадщину, оскільки після смерті ОСОБА_5, вступив у фактичне управління спадковим майном.
Бажаючи прийняти спадщину та оформити свідоцтво про право на спадщину позивач звернувся до нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу, де дізнався, що у заповіті, яким ОСОБА_4 заповіла позивачу все своє майно, допущена помилка.
Замість її прізвища, імені та по батькові- „Лапушнян Теодосія Стефанівна” у заповіті зазначено - „Лопушнян Теодосія Степанівна”.
Спадкоємців за законом чи за заповітом, які б могли претендувати на сьогоднішній день на спадкове майно немає.
Просить встановити факт вчинення заповіту ОСОБА_4, що померла 21.01.1998 року, посвідченого головою Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області 14 травня 1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 17, яким вона заповідала позивачу все своє майно.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_4, що знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32, яке складається з житлового будинку літ «А-І» , тамбура літ. «а».
Ухвалою Сторожинецького районного суду справу призначено до підготовчого судового засідання на 06.06.2018 року та призначено до розгляду на 14.09.2018 рік.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач представник Михальчанської сільської рада в судове засідання не з'явився, їх представник надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, рішення прийняти на розсуд суду.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наданих позивачем матеріалів та розглянути її без фіксації судового процесу.
Дослідженими доказами встановлено, що станом на 15.04.1991 року господарство, яке знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32, яке складається з житлового будинку літ «А-І», тамбура літ. «а», відносилось до категорії «колгоспних дворів», що підтверджується відповідною довідкою Михальчанської сільської ради.
В даному господарстві були прописані та проживали ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Михальчанської сільської ради №768 від 12.04.2018 року.
Пленум Верховного Суду України в п.6 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року № 20 роз'яснив, що спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні.
Згідно ч.1 ст.120 ЦК УРСР (1963 р.) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Частина 2 ст.123 цього Кодексу визначає, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином ОСОБА_4 володіла одноособово будинковолодінням, яке знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32.
14.05.1992 року ОСОБА_3 склала в Михальчанській сільській раді заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1, що підтверджується заповітом від 14.05.1992 року.
24.01.1998 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після смерті ОСОБА_4, відкрилася спадщина на майно, яке знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32.
В передбачений законом термін позивач прийняв спадщину, оскільки на час смерті ОСОБА_5, проживав разом із спадкодавцем, доглядав за будинком, обробляв присадибну земельну ділянку.
У заповіті, яким ОСОБА_4 заповідала позивачу все своє майно допущена помилка, а саме: замість прізвища, імені та по батькові- Лапушнян ОСОБА_6”, зазначено - „Лопушнян Теодосія Степанівна”.
З довідки Михальчанської сільської ради від 19.10.2018 року № 2019 вбачається, що ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка померла 24.01.1998 року є одна і та ж особа.
Виходячи з цього, суд встановлює факт належності ОСОБА_4, яка померла 24.01.1998 року заповіту від 14.05.1992 року №17, в якому вона зазначена, як ОСОБА_3.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 ст.1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
З наведених вище підстав суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 16, 1216, 1223, 1268, 1270 ЦК України,
ст.ст. 4, 200, 247 ч. 2, ст. 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Михальчанської сільської ради про встановлення факту та визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_4, яка померла 24.01.1998 року заповіту від 14.05.1992 року №17, в якому вона зазначена, як ОСОБА_3.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_4,яка померла 24.01.1998 року, що знаходиться в с. Спаська Сторожинецького району, Чернівецької області по вул. Героїв Майдану (колишня Головна), 32, яке складається з житлового будинку літ «А-І» , тамбура літ. «а».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя :