Справа № 453/76/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я.
Провадження № 22-ц/783/1638/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 27
11 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Брикайло М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-
встановила:
В провадженні Сколівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк», з участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.
Позивач ПАТ «Універсал Банк» 16.04.2018 року звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також грошові кошти відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Заяву обґрунтовував тим, що сума боргу за кредитним договором є значною, відтак відповідачі можуть розпорядитись власним майном з метою уникнення виконання рішення суду, внаслідок чого законні права та інтереси позивача не будуть захищені, а виконання рішення суду, що буде ухвалене за результатами розгляду позовної заяви, стане неможливим.
Оскаржуваною ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2018 року у вжитті заходів забезпечення позову за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» про забезпечення позову у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором - відмовлено.
Ухвалу суду оскаржив позивач ПАТ «Універсал Банк», з оскаржуваною ухвалою не погоджується, вважає її такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства.
В апеляційній скарзі зазначає, що на розгляді в суді перебуває справа за позовом банку до боржників, які заборгованість по відсотках та пені за кредитним договором не сплачують, з врахуванням того, що сума боргу є значною, відповідачі можуть розпорядитись належним їм майном з метою уникнення виконання рішення суду, що призведе до порушення прав кредитора та унеможливить виконання рішення суду.
Просить скасувати ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2018 року і постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою про призначення справи до розгляду від 25 липня 2018 року вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи без їх виклику.
Оскільки розгляд справи проведено без виклику учасників справи в судове засідання, за відсутності всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засдіання за допомогою звозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.
З виділених матеріалів встановлено, що в провадженні Сколівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Універсал Банк», з участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та все рухоме і нерухоме майно, позивач ПАТ «Універсал Банк» зазначав, що відповідачі в порушення вимог закону договірні зобов»язання не виконують, а можливість відчуження майна може призвести до утруднення чи неможливості виконання в майбутньому рішення суду та порушити права кредитодавця.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявник на підтвердження своїх вимог не надав доказів, за наявності яких суд може пересвідчитися у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім цього, до заяви не додано документів про наявність майна, його обсяг, що перебуває у власності відповідачів, вартість такого майна, відомостей щодо наявності грошових коштів, які знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я відповідачів, що унеможливило визначення співмірності обсягу позовних вимог виду забезпечення позову.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'яв лення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Колегія суддів звертає увагу на те, що при зверненні до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно позивач повинен, по - перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по - друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
З виділених матеріалів справи та заяви про забезпечення доказів вбачається, що звернувшись в суд з відповідною вимогою, до заяви представник позивача не додав відомості про речові права на нерухоме та рухоме майно відповідачів, вартість такого майна та де таке знаходиться.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що відсутність такої інформації унеможливлює для суду визначити співмірність заявлених вимог обраному позивачем способу забезпечення позову.
Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Разом з цим, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Відтак, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Оскільки апеляційна скарга не містить посилань на конкретно визначене майно, його вартість, правовстановлюючі документи чи інші матеріали цивільної справи, якими підтверджується наявність майна або грошових коштів та їх належність саме відповідачам, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки без зазначення такого вжиття відповідних заходів про які просить відповідача може призвести до порушення прав та заподіяння шкоди відповідачам та іншим заінтересованим особам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані лише на їх переоцінку, тому підстав для її задоволення немає.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - залишити без задоволення.
Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку не оскаржується.
Повний текст постанови складений 11 вересня 2018 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк