Провадження № 22-ц/774/999/18 Справа № 201/6436/17 Головуючий у 1 й інстанції - Ходаківський М. П. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
13 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючої судді - Каратаєвої Л.О.
суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», третя особа: Міністерство освіти і науки України про стягнення ненарахованої та невиплаченої суми стипендії, -
05 травня 2017 року, ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» про стягнення ненарахованої та невиплаченої суми стипендії, посилаючись на те, що вона є студенткою денної форми навчання ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури». Батько позивача мав стаж роботи на підземних роботах з повним робочим днем у шахті з видобутку вугілля понад 15 років. Проте позивачу було недонараховано та не виплачено грошові кошти за період з вересня 2013 року по січень 2017 року в сумі 29723,50 грн., які ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь, а також інфляційні втрати за цей період у розмірі 14390,23 грн. та витрати зі сплати судового збору (а.с.3-13).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 до ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури», третя особа: Міністерство освіти і науки України про стягнення ненарахованої та невиплаченої суми стипендії задоволено. Стягнуто із ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на користь ОСОБА_4 ненараховану та невиплачену стипендію з урахуванням інфляційних втрат за період з вересня 2013 року по грудень 2016 року в загальному розмірі 44114 грн. 23 коп., з яких заборгованість із виплати стипендії - 29723,50 грн., інфляційні втрати - 14390,73 грн. Стягнуто із ВДНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» на користь ОСОБА_4 сплачений останньою судовий збір у сумі 640,00 грн. (а.с.63-65).
Не погодившись з рішенням суду, ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 Судові витрати покласти на позивача (а.с.63-68).
Свої вимоги, апелянт обґрунтовує тим, що рішення є незаконним, несумісним з правом України, ухваленим з порушенням основних принципів судочинства передбачених 129 статтею Конституції України таких як: «законність»; «рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом»; «доведення доказу вини».
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_4 є студенткою ДВНЗ «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» та навчається на бюджетній основі, а її батько - ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5) має стаж роботи у вугільній промисловості на підземних роботах з повним робочим днем в шахті понад 15 років (а.с. 15, 16).
З вересня 2013 року по грудень 2016 року позивачу недонараховувалась та не доплачувалась стипендія.
У відповідності до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 1147 гривень, з 1 грудня - 1218 гривень; «Про державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 1218 гривень; «Про державний бюджет України на 2015 рік» становлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня 2015 року - 1218 гривень, з 1 вересня - 1378 гривень; «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить: з 1 січня - 1378 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1600 гривень.
Згідно з розрахунками, наданих позивачем та які були перевірені судом, заборгованість по виплаті стипендії за період з вересня 2013 року по 01 січня 2017 року складає 29723,50 грн., а розмір інфляційних втрат складає 14390,73 грн.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, правильно керуючись Законами України «Про вищу освіту», «Про підвищення престижності шахтарської праці», «Про державний бюджет на 2013 рік», «Про державний бюджет на 2014 рік», «Про державний бюджет на 2015 рік», «Про державний бюджет на 2016 рік», ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Доводи відповідача про відсутність бюджетних асигнувань та не передбачення таких витрат у законах України «Про державний бюджет» за відповідні роки, на виплату студентам стипендій у розмірі прожиткового мінімуму згідно зі ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», не заслуговують на увагу, оскільки вказаною нормою виплата зазначених стипендій не поставлена в залежність від наявності на це коштів у бюджеті чи кошторисі навчального закладу, в якому навчається студент.
Окрім того, невнесення Кабінетом Міністрів України доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2004 р. № 882 «Про питання стипендіального забезпечення» та відсутність бюджетного фінансування не можуть позбавити позивача права на отримання стипендії у розмірі, встановленому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та ставитись у залежність від цих обставин та наявності механізму реалізації такого права.
Крім того, відповідачем не враховано, що згідно положень ст.10 вищезазначеного Закону, Закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, до приведення їх у відповідність із цим Законом діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Такі доводи також суперечать практиці Європейського суду з прав людини, викладеній у рішенні в справі «Кечко проти України», згідно з якою реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, а згідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правильного нарахування ним стипендії згідно Порядку, з урахуванням Законів України про державний бюджет, якими встановлені законодавчі обмеження щодо застосування ст. 5 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», не ґрунтуються на нормах Конституції України та загальних положеннях Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, в п. 5.4 якого зазначено, що Конституція України у ст. 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон України «Про державний бюджет» є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права в ході розгляду справи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення заявником норм процесуального і матеріального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до норм діючого законодавства.
Згідно ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: