Справа № 826/1879/16 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.
12 вересня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В.,Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Кривенка С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Луньо Іллі Вікторовича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
ОСОБА_5 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І.Г. (далі - відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 13.11.2015 року № 56/1-ос "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)" та додаток №1 до нього, а саме в частині щодо правочину від 17.09.2015 року про перерахування грошових коштів в сумі 201000,00 грн. з поточного рахунку НОМЕР_2 на поточний рахунок НОМЕР_3, відкритого на ім'я позивача з призначенням платежу "Повернення безвідсоткової позики зг.дог.позики б/н від 17.01.2015 року без ПДВ не за цп"; зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» у розмірі 200000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що правочин від 17.09.15 року з перерахування коштів третьою особою на рахунок позивача є нікчемним відповідно до п.9 ч.3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також апелянт посилається й на те, що перерахування коштів мало місце всупереч вимогам постанови НБУ від 15.09.15 року №607/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних», згідно з якою Банку було заборонено проводити будь-які операції за договорами, в результаті яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантуванням вкладів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення необхідно скасувати, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (банк) та позивачем (клієнт) ОСОБА_5 09.08.2015 року укладено договір банківського рахунку фізичної особи №27202980/11/Деп та відкрито поточний рахунок НОМЕР_3.
Згідно умов вказаного Договору банк приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту.
Також, судом встановлено, що 17.07.2015 року між позивачем (позикодавець) та ОСОБА_8 (позичальник) укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець передав, а позичальник прийняв безвідсоткову позику в сумі 201000 грн.
Відповідно до пункту 2.1 Договору позики від 17.07.2015 року строк повернення позики вказаної в цьому договорі складає 2 (чотири) місяці з моменту підписання Договору, згідно якого позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позичену суму, тобто не пізніше 17 вересня 2015 року.
Згідно наявної у матеріалах справ виписки по особовому рахунку НОМЕР_3 з 01.09.2015 по 21.09.2015 на рахунок позивача зараховано суму 201000 грн. з рахунку ОСОБА_8, відкритого в цьому ж Банку на підставі Договору позики від 17.07.2015 року з призначенням платежу «Повернення безвідсоткової позики зг. дог. позики б/н від 17.07.2015р. Без ПДВ. Не за цп».
Водночас, на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 року № 613 «Про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17.09.2015 року № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Банк «Національні інвестиції», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. строком на три місяці з 18.09.2015 року до 17.12.2015 року включно.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Національні інвестиції» від 13.11.2015 року №56/1-ос «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» визнано операції, правочини, договори перелік яких наведено в Додатку №1 нікчемними згідно пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно Витягу до Додатку №1 правочин від 17.09.2015 року, щодо перерахунку грошових коштів в сумі 201000 грн. з поточного рахунку ОСОБА_8 на поточний рахунок НОМЕР_3 ОСОБА_5, з призначенням платежу «Повернення безвідсоткової позики зг. дог. позики б/н від 17.07.2015р. Без ПДВ. Не за цп» - визнано нікчемним.
Листом від 02.12.2015 року №4711/03 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощук І.Г. повідомив позивача про нікчемність правочину від 17.09.2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 201000 грн. з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім'я ОСОБА_8 НОМЕР_2 на поточний рахунок позивача НОМЕР_3 з підстав, наведених у пункті 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 4452-VI), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 09.08.2012 року (далі - Положення № 14).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
(ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб»).
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 вказаного закону, відповідно до якого Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації Уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
З метою забезпечення прав Фонду Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним.
Нікчемними правочини також вважаються ті, що вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку (ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб»)
Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи Уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38, а також у ч. 3 ст. 36 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб».
Як зазначено відповідачем в апеляційній скарзі, Уповноваженою особою Фонду на виконання обов'язків, передбачених ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», створено комісію з перевірки договорів ( інших правочинів) укладених АТ «Банк «Національні Інвестиції» за період з 18.09.2014 року по 18.09.2015 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
За результатами перевірки комісією встановлено перелік правочинів, що вчинялись АТ «Банк «Національні Інвестиції» в період дії Постанови НБУ 607/БТ ( тобто в період обмеженої дієздатності Банку), до переліку яких віднесено й транзакцію, виконану на користь позивача.
Колегія суддів зазначає, що Уповноважена особа Фонду наділена повноваженнями перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
В той же час, таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину. Одного лише твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно, у випадку, який розглядається, нівелюється протилежним твердженням особи про дійсність вкладу.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в ст. 228 ЦК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
До таких правочинів відносяться правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
При цьому, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме Банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичною та/або юридичною особою - Уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
У даному випадку відповідач вважає нікчемним саме правочин між фізичними особами від 17.09.2015 року з перерахування коштів третьою особою на рахунок позивача, посилаючись при цьому на пункт 9 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI.
Втім, колегія суддів звертає увагу на те, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок позивача не є правочинами між банком та позивачем згідно зі статтею 202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Відповідно до частин 1-3 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Отже колегія суддів вважає, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет їх нікчемності та як наслідок визнані нікчемними. У той же час правова оцінка доводів, які можуть вказувати на недійсність правочину з інших підстав, ніж у зв'язку з його нікчемністю, не може бути надана під час розгляду та вирішення даної справи, оскільки юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вирішення спорів про визнання договору недійсним.
До того ж, доказів на підтвердження нікчемності зазначених правочинів (спрямованості їх на порушення прав та свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном) Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не наведено.
Щодо доводів апелянта про те, що правочин з перерахунку грошових коштів вчинений 17.09.2015 року, тобто після прийняття рішення про визнання ПАТ «Банк «Національні Інвестиції» проблемним, а тому наявні підстави вважати операцію вчиненою з порушенням вимог, що були встановлені Національним Банком України, у зв'язку з чим і визнано правочин нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 6 статті 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленим статтею 73 цього Закону.
Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Законом України «Про банки та банківську діяльність», а саме статтею 75 передбачено обов'язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому.
Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.
Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012р.
Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення).
Згідно з підпунктами 5.2, 5.3 Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України.
Отже, вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти.
Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Також, за правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у цій же постанові, при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано Уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує прав позивача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що право позивача може бути захищене шляхом визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_5
Положення п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають складення переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Тому, колегія суддів вважає, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про ОСОБА_5 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року та ухвалення нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року у справі скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову.
Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у частині не включення ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1).
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» включити інформацію про ОСОБА_5 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлений 12.09.2018 року.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: В.В. Файдюк
Є.І. Мєзєнцев