06 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/3856/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" про стягнення 111 632 391,74 грн за договором купівлі-продажу природного газу № 130215ПР від 30.01.2015,
за участю представників:
від позивача - Лисенко В.О., адвокат,
від відповідача - Рижкова О.В., адвокат,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" (далі - ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ") про стягнення 52 244 102,64 грн пені, 3 476 102,52 грн 3% річних, 5 479 487,06 грн інфляційних втрат та 50 432 699,52 грн штрафу, нарахованих на грошові зобов'язання за липень-грудень 2015 року за період прострочення з 15.08.2015 по 30.05.2016.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. 30.01.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" укладено договір № 130215-ПР купівлі-продажу природного газу.
2.2. За умовами зазначеного договору позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу (покупцеві) у 2015 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах договору (п.1.1. договору). Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем (п.1.2 договору).
2.3. Пунктами 5.3 та 5.4 договору визначено, що у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію. Загальна вартість природного газу за вказаним договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
2.4. Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
2.5. Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
2.6. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.01.2015 до 31.12.2015, а в частині розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості (розділ 11 договору).
2.7. Також, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу № 130215-ПР від 30.01.2015, якими, зокрема, змінювались положення пунктів 2.1 та 5.2 договору в частині кількості, фізико-хімічних показників та вартості газу і вказувались актуальні банківські реквізити сторін.
2.8. На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 980 089 421,77 грн, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 обсяг 8214,996 тис. м3 на суму 72 904 803,50 грн, від 31.08.2015 обсяг 13 238,123 тис. м3 на суму 117 483 046,38 грн, від 31.09.2015 обсяг 14 723,333 тис. м3 на суму 130 663 691,05 грн від 31.10.2015 обсяг 13 742,261 тис. м3 на суму 122 379 231,73 грн від 30.11.2015 обсяг 7 288,12 тис. м3 на суму 179 429 581,73 грн та від 31.12.2015 обсяг 16 179,268 тис. м3 на суму 141 586 327,48 грн.
2.9. Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 30.05.2016 відповідач повністю розрахувався за переданий природний газ.
3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 12.03.2018 (суддя Шевчук Н.Г.) у позові відмовлено.
3.2. Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у складі: Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3.3. Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість за поставлений природний газ погашено відповідачем у повному обсязі станом на 30.05.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", отже неустойка, (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з 30.11.2016 в силу прямого припису вищенаведеного Закону.
4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
4.1. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також неврахуванням того, що природний газ поставлявся відповідачу виключно для його власних потреб, тому правовідносини не підпадають під дію зазначеного Закону.
5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
5.1. ПАТ "Білоцерківська Теплоелектроцентраль" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи, що теплогенеруючи організації, зокрема відповідач, використовують придбаний природний газ, для виробництва теплової та електричної енергії, а тому щодо купівлі природного газу в будь-якому випадку підпадають під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.
6.3. 30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
6.4. Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
6.5. Згідно зі статтею 2 цього Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
6.6. Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
6.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
6.8. Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.
6.9. Судами встановлено, що наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.05.2017 № 127 ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" внесено до Реєстру, а повідомленням Департаменту економіки систем життєзабезпечення Мінрегіону підтверджено участь відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
6.10. Водночас частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
6.11. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 згаданого Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом.
6.12. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 14.02.2018 у справі № 908/3211/16, від 29.01.2018 у справі № 904/10745/16 та від 23.01.2018 у справі № 914/3131/15.
6.13. Враховуючи наведене, а також те, що заборгованість за поставлений природний газ погашена відповідачем в повному обсязі станом на 30.05.2016, тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.
6.14. Доводи касаційної скарги стосовно того, що договір купівлі-продажу природного газу від № 130215-ПР від 30.01.2015 укладався з відповідачем виключно для постачання природного газу для його власних потреб, тому дані правовідносини не підпадають під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Білоцерківська ТЕЦ" є теплогенеруючою організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання", а також виробником електричної енергії, має відповідні ліцензії з виробництва та постачання теплової та електричної енергії зокрема Ліцензію на виробництво електричної енергії № 849 від 16.08.2000 (переоформлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 10.11.2015 № 849) та Ліцензію на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії № 1001 від 27.07.2006 (переоформлено постановою НКРЕКП від 10.11.2015 № 2734); відповідач як виробник теплової та електричної енергії звітується про здійснення власної господарської діяльності перед НКРЕКП на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 04.10.2012 № 1257; відповідно до звітів про використання палива ліцензіатом з виробництва теплової та електричної енергії кількість використаного газу на виробництво електричної та виробництво теплової енергії у період з липня по грудень 2015 року відповідає отриманій кількості природного газу у зазначений період за актами приймання - передачі природного газу; відповідно до висновків, викладених у постанові Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 у справі № 911/4045/15 предметом спору в якій є стягнення штрафних санкцій за січень - лютий 2015 року в рамках договору купівлі-продажу природного газу № 130215-ПР від 30.01.2015, було встановлено, що відповідач є теплогенеруючою організацією, а також виробником електричної енергії, має відповідні ліцензії на виробництво електричної та виробництво теплової енергії.
Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.15. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, зводяться до обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, з чим колегія суддів погоджується.
6.16. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
6.17. За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувану постанову судом апеляційної інстанції прийнято з додержанням вимог процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.
7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
7.2. Рішення та постанову попередніх судових інстанцій прийнято у відповідності до норм чинного законодавства і має бути залишено без змін.
8. Судові витрати
8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерного компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 12.03.2018 у справі № 911/3856/17 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. Краснов
Судді Г. Мачульський
І. Кушнір