Номер провадження: 22-ц/785/3246/18
Номер справи місцевого суду: 520/6748/17
Головуючий у першій інстанції Куриленко О. М.
Доповідач Цюра Т.В.
28.08.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.
За участю секретаря: Лопотан В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д», ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д» про визнання недійсним договору дарування ,-
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д», ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності - відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д» про визнання недійсним договору дарування - задоволено.
Визнано недійсним з моменту укладання договір дарування, укладений 02.06.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Маразатій А.В., за реєстровим номером № 1095.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_4 сплачений при подані позову судовий збір у розмірі 640 гривень.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д», ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання права власності задовольнити, а у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д» про визнання недійсним договору дарування від 02.06.2014 року недійсним відмовити у повному обсязі.
У відзивах на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просять суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін (Том ІІІ: а.с.3-13, 18-25).
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 04.07.2013 між ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Віктор Д", за яким ОСОБА_9 передав у власність ОСОБА_5 100% статутного капіталу ТОВ "Віктор Д" вартістю 10 000,00 грн.
Згодом, 23.05.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Віктор Д" шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Віктор Д", що складає 10 000,00 грн., згідно з яким ОСОБА_5 продала ОСОБА_4 частку у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Віктор Д", що складає 10 000,00 грн.
23.05.2014 рішенням зборів учасників ТОВ "Віктор Д", оформленим протоколом №1/2014, прийнято ОСОБА_4 до складу учасників ТОВ "Віктор Д", надано згоду на відступлення учасником ОСОБА_5 належної їй частки у статутному капіталі ТОВ "Віктор Д", уповноважено директора ТОВ "Віктор Д" здійснити всі необхідні заходи щодо державної реєстрації внесення змін до статуту ТОВ "Віктор Д", звільнено ОСОБА_10 з посади директора ТОВ "Віктор Д" та призначено ОСОБА_11 директором ТОВ "Віктор Д».
26.05.2014 року вказані зміни зареєстровані Державним реєстратором реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області Костовою О.О. за номером НОМЕР_1, що підтверджується штампом на титульному аркуші статуту. Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.05.2014 року вказані зміни були зареєстровані в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців
29.05.2014 року ОСОБА_5 подала заяву до державного реєстратора Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції, в якій повідомила про те, що не укладала договір від 23.05.2014 року про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» шляхом її купівлі-продажу; протокол № 1/2014 загальних зборів учасників ТОВ «Віктор Д» від 23.05.2014 року, статут товариства у новій редакції, реєстраційну картку та інші документи щодо зміни учасника товариства, а також документи щодо зміни директора ТОВ «Віктор Д» не підписувала. У зв'язку з чим ОСОБА_5 звернулася до державного реєстратора про скасування запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про внесення змін до установчих документів ТОВ "Віктор Д" щодо зміни учасника (засновника) з ОСОБА_5 на ОСОБА_4, а також запис щодо зміни керівника з ОСОБА_10 на ОСОБА_11
В подальшому, 02.06.2014 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Мазаратій А.В., зареєстрований в реєстрі за № 1095, за яким ОСОБА_5 було подаровано ОСОБА_2 частку у статутному капіталі ТОВ "Віктор Д" у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Віктор Д", що складає 10 000,00грн.
Рішенням власника (учасника), а саме протоколом загальних зборів № 02/06 ТОВ "Віктор Д" від 02.06.2014 вирішено затвердити вхід ОСОБА_2 до складу учасників ТОВ "Віктор Д" та затверджено нову редакцію Статуту. На вказаних загальних зборах були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_2, підписи яких на протоколі загальних зборів засвідчені приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Мазаратій А.В., зареєстрований в реєстрі за № 1096, № 1097 від 02.06.2014.
З отриманого ОСОБА_4 02.06.2014 року витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачалось, що учасником та керівником ТОВ «Віктор Д» визначені інші особи, які були учасником та керівником до проведення загальних зборів учасників 23.05.2014 року, та реєстрації відповідних змін 26.05.2014 року. У розділі витягу щодо даних про реєстраційні дії не зазначено проведення будь-яких реєстраційних дій у період з 26.05.2014 року по 02.06.2014 року.
У зв'язку з чим ОСОБА_4 звернувся з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, справа № 815/2318/15.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2015 року, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 листопада 2015 року, було визнано протиправними дії Реєстраційної служби Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області щодо скасування реєстраційних дій відносно ТОВ «Віктор Д», проведених 26.05.2014 року за № НОМЕР_1. Зобов'язано реєстраційну службу Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області, відповідно до ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», скасувати запис про внесення змін до установчих документів від 29.05.2014 року на підставі нотаріально посвідчених заяв та від 05.06.2014 року по виправленню помилок відносно ТОВ «Віктор Д».
Також, як вбачається з матеріалів справи, у червні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до Господарського суду Одеської області (справа № 916/2240/14) з позовними вимогами до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор Д" про визнання недійсним договору від 23.05.2014 про відступлення частки в статутному капіталі ТОВ "Віктор Д" шляхом її купівлі-продажу, у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Віктор Д", що складає 10 000 грн., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визнання недійсним рішень загальних зборів учасників ТОВ "Віктор Д" від 23.05.2014, оформлених протоколом №1/2014 загальних зборів учасників від 23.05.2014; визнання недійсними у повному обсязі змін до статуту ТОВ "Віктор Д", викладених в новій редакції статуту від 23.05.2014 щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "Віктор Д" з ОСОБА_5 на ОСОБА_4; скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "Віктор Д", викладених в новій редакції статуту від 23.05.2014, щодо зміни учасника (засновника) ТОВ "Віктор Д" з ОСОБА_5 на ОСОБА_4 та зміни директора товариства.
ОСОБА_2, в свою чергу, звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в якості третьої особи із самостійними вимогами у даній справі про визнання недійсним договору від 23.05.2014 про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ "Віктор Д" шляхом її купівлі-продажу у розмірі 100% статутного капіталу ТОВ "Віктор Д", що складає 10 000 грн., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4
В ході розгляду даної справи ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про відмову від позову, в якій просила прийняти відмову від позову та припинити провадження у справі за її позовом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 прийнято відмову ОСОБА_5 від позовних вимог до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор Д" про визнання недійсними договору, рішень загальних зборів учасників і змін до установчих документів та припинено провадження у справі № 916/2240/14 за позовом ОСОБА_5, на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року та Вищим господарським судом України від 30 березня 2016 року, у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор Д» та ОСОБА_5 про визнання договору недійсним - відмовлено у повному обсязі у зв'язку з недоведеністю порушення її майнових прав та інтересів.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що на момент укладення договору дарування з ОСОБА_2, ОСОБА_5 вже не була власником частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор Д" , оскільки 23.05.2014 року вона продала свою частку у статутному капіталі ОСОБА_4, тому підстави, передбачені статтею 387 ЦК України для витребування майна з чужого незаконного володіння у позивача за первісним позовом - відсутні, а можливість укладання повторного договору між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 щодо одного і того ж майна стала наслідком незаконних дій державного реєстратора Овідіопольського районного управління юстиції, що, в свою чергу, свідчить про незаконність саме договору, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Так, відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Так, за правилами ч. ч. 1, 2 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання в момент його здійснення стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'яток шостою ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту ст. ст. 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.
У відповідності до ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору про відступлення частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», укладеного 23.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_4 є законним (титульним) власником частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д».
Після укладеного вказаного договору від 23.05.2015 року, проведено державну реєстрацію переходу права власності на частку у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д» до ОСОБА_4 та включення його до складу учасників товариства, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ відносно ТОВ «Віктор Д» станом на 28.05.2014 року (Том1: а.с.146), тобто ОСОБА_4 є єдиним законним власником частки та учасником ТОВ «Віктор Д».
Окрім того, судом також встановлено, що ОСОБА_2 зверталась до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання недійсним договору про відступлення частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», укладеного 23.05.2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року та Вищим господарським судом України від 30 березня 2016 року, у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до відповідачів ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор Д» та ОСОБА_5 про визнання договору недійсним - відмовлено у повному обсязі у зв'язку з недоведеністю порушення її майнових прав та інтересів (Том 1: а.с.60-64).
Відповідно до ч.4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Таким чином, оскільки законність укладення договору про відступлення частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 23.05.2014 року вже підтверджена рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 року, тому відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України ці обставини не повинні доказуватися при розгляді даної справи.
За встановлених судом першої інстанції обставин, з урахуванням вищенаведених норм, апеляційний суд вважає, що районний суд дійшов вірного висновку про те, що оспорюваний договір дарування від 02.06.2014 року в силу приписів ч.1 ст. 215, ч.1 ст.717, ч.ч.1,2 ст. 147 ЦК України, є недійсним, оскільки на момент його укладання ОСОБА_5 не була власником частки у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», а відтак не мала права для укладання цього правочину, тому у ОСОБА_2 відсутні були підставі, передбачені ст. 387 ЦК України для витребування майна з чужого незаконного володіння.
Доводи апеляційної скарги про те, що підпис у договорі від 23.05.2014 року нібито не належить ОСОБА_5, що тягне за собою недійсність договору від 23.05.2014 року, є безпідставними, оскільки, як було вище зазначено спростовується рішенням Господарського суду Одеської області від 30.11.2015 року (справа №916/2240/14), яким ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову про визнання договору від 23.05.2014 року недійсним у повному обсязі.
Більш того, в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 особисто підтвердила укладення нею договору 23.05.2014 року про відступлення нею її частки 100% у статутному капіталі ТОВ «Віктор Д», на користь її сина ОСОБА_4
При цьому, ОСОБА_5 пояснила, що заява від 29.05.2014 року та в подальшому звернення з вимогами до господарського суду нею були написані під тиском в зв'язку з чим вона була вимушена звернутись за захистом своїх прав до юристів, після чого вона одразу ж скасувала подану раніше заяву від 29.05.2014 року та відмовилась від позовних вимог у господарському суду.
Окрім того, у матеріалах справи наявний висновок Київського НДІ судових експертиз від 27.10.2015 року, складений за наслідками проведення судової почеркознавчої експертизи, яка була призначена на підставі ухвали Господарського суду Одеської області в рамках справи №926/2240/14, яким підтверджено, що підпис на двох примірниках договорів від 23.05.2014 року виконано особисто ОСОБА_5 Так само, підпис ОСОБА_5 наявний на двох примірниках протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Віктор Д» від 23.05.2014 року.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно прийняв вказаний висновок і безпідставно не прийняв до уваги висновок судової почеркознавчої експертизи Одеського НДІ судових експертиз, яким підтверджується відсутність справжнього підпису ОСОБА_5 на договорі дарування від 02.06.2014 року, є необгрунтованими, з огляду на таке.
Так, відповідно ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянтом не надано жодного належного обгрунтування щодо неможливості надання вказаного документу до суду першої інстанції.
Крім того, , висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами.
У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою не за ухвалою суду, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.
Якщо стосовно цього письмового доказу у судовому засіданні виникнуть сумніви, то виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.
Вказаний «Висновок судової експертизи» не був доданий до позовної заяви ОСОБА_2 та взагалі був відсутній у матеріалах справи станом на дату винесення оскаржуваного рішення суду від 04.12.2017 року, а тому районний суд в жодному разі не міг надавати такому висновку будь-яку оцінку.
Також слід зазначити, що ОСОБА_2, після роз'яснення апеляційним судом її права щодо можливості заявити клопотання про призначення відповідної експертизи по даній справі, відмовилася заявляти таке клопотання.
Посилання апелянта про те, що ОСОБА_4 не мав права звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, тому що він не є стороною цього правочину є неспроможними, оскільки відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9, відповідно до ст. 215,216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не витребував матеріали кримінального провадження №22015000000000267, є необґрунтованими, оскільки суд своєю ухвалою від 04.12.2017 року обґрунтовано відмовив у задоволенні вказаного клопотання позивача з підстав того, що вказані матеріали не стосуються предмету доказування по даній справі Том 2: а.с. 107-108).
Копія вироку від 18.01.2018 року щодо засудження громадянина ОСОБА_14, яка була надана представником апелянта у суді апеляційної інстанції , як підстава для скасування рішення, висновків суду першої інстанції не спростовує, з огляду на наступне.
Відповідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Як вбачається з копії наданого вироку, він був постановлений задовго після ухвалення оскаржуваного рішення, при цьому щодо засудження громадянина, який не являється учасником справи.
Більш того, у відповідності ч.6 ст.82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні не встановлює преюдиційні обставини для суду, що розглядає справу. Вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності ОСОБИ, стосовно якої ухвалений вирок та лише в питанні, чи мали місце ці дії ( бездіяльність) та чи вчинені вони цієї ОСОБОЮ.
З урахуванням наведеного вище та зазначених норм, не може бути прийнятий судом у якості належного та допустимого доказу, надана у суді апеляційної інстанції копія обвинувального акту стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_15, оскільки вироку відносно цих осіб, який би набрав законної сили не постановлено.
Також в доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що районним судом не враховано те, що зустрічний позов ОСОБА_4 було подано із пропуском строку позовної давності, однак такі твердження є помилковими, оскільки суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо поважності причин пропуску строку позовної давності.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З матеріалів справи вбачається, що ані ОСОБА_2, ані її представники не звертались до суду першої інстанції з заявою про застосування строків позовної давності.
Отже, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д», ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКТОР Д» про визнання недійсним договору дарування - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.09.2018 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Н.А. Кононенко
С.М. Сегеда