Справа № 815/1792/18
28 серпня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Корой С.М.,
секретаря судового засідання Чернецької О.А.,
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.04.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив його права щодо нездійснення нарахування та невиплати відповідної надбавки.
Ухвалою від 20.04.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 21 травня 2018 року судом прийнято рішення про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
20.06.2018 року позивач надав до суду змінений позов та заяву заміну неналежного відповідача у справі (а.с. 82,84,85).
Ухвалою суду від 22 червня 2018 року замінено неналежного відповідача у справі - Ліквідаційну комісію ГУ МВС України на Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та прийнято до розгляду змінений адміністративний позов в редакції позивача від 20.06.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 2003 року по 15.05.2012 року він проходив службу в органах внутрішніх справ України. Згідно наказу ГУМВС України в Одеській області № 139 о/с від 05.04.2012 р., його було звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Таїровського відділу міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 10.04.2012 р. Наказом ГУМВС України в Одеській області № 265 о/с від 14.06.2012р. було змінено дату його звільнення на 15.05.2012 р.
19.12.2017 р. позивач звернувся до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян зі зверненням щодо надання йому Довідки про розмір його пенсійного забезпечення та надання можливості ознайомитись з матеріалами пенсійної справи з можливістю копіювання. Під час ознайомлення з матеріалами своєї пенсійної справи позивачу стало відомо, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %. При цьому, позивач зазначає, що про його право на надбавку за службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності саме «цілком таємно» у розмірі 15 % свідчать наступні докази. Згідно листа Управління СБУ в Одеській області від 28.02.2018р. № 65/11/К-9/389 на його звернення від 01.02.2018 р. він отримав відповідь про те, що мав допуск до державної таємниці, який було скасовано Управлінням СБУ в Одеській області 25.05.2012 р. Про наявність у позивача допуску до державної таємниці свідчить лист Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 20.02.2018р. № 9/25зс, в якому зазначено, що позивач мав допуск до державної таємниці згідно наказу ОМУ ГУМВС Уркїни від 16.06.2009 року № 63 о/с дск. Про службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності саме «цілком таємно» та фактичне виконання робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, свідчить лист ГУ МВС України в Одеській області від 06.03.2018р. № 7/1/К-32, згідно якого в період з 2005 по 2011 роки у провадженні позивача перебувало 7 справ негласного апарату та 5 оперативно-розшукових справв з грифом секретності «цілком таємно». У вказаному листі зазначено, що позивачу було надано допуск за формою 2. Вважаючи, допущену відповідачем бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У судове засідання призначене на 28 серпня 2018 року прибув представник позивача, змінені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач - Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відзив на позов до суду не подав.
Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 в період з 19.09.2003 року по 15.05.2012 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.
Згідно наказу ГУМВС України в Одеській області № 139 о/с від 05.04.2012 року, позивача було звільнено з посади старшого оперуповноваженого сектора карного розшуку Таїровського відділу міліції Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з 10.04.2012 року.
Наказом ГУМВС України в Одеській області № 265 о/с від 14.06.2012 року було змінено дату звільнення ОСОБА_3 на 15.05.2012 року.
19.12.2017 року позивач звернувся до Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян зі зверненням щодо надання йому довідки про розмір його пенсійного забезпечення та можливості ознайомитись з матеріалами його пенсійної справи.
Як зазначив позивач, під час ознайомлення з матеріалами його пенсійної справи йому стало відомо, що відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %.
Факт того, що відповідачем не була встановлена позивачу надбавка за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % підтверджують: грошовий атестат № 82 на, в якому відсутня інформація про нарахування надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, а також довідка Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області № 224 від 30.11.2012 року про додаткові види грошового утримання за період з 01.05.2010 року по 30.04.2012 року, у якій відсутня інформація про надбавку за службу в умовах режимних обмежень з вересня 2010 по квітень 2012 року. Також, вказані відомості відсутні й в Довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії № 3260 виданої ГУ МВС України в Одеській області (а.с. 12-14).
Вважаючи, допущену відповідачем бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон України «Про державну таємницю» № 3855-ХІІ (надалі - Закон № 3855-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону № 3855-ХІІ залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1-5 років; для форми 2 - 10 років; для форми 3-15 років.
Відповідно до частини другої статті 22 Закону № 3855-ХІІ допуск до державної таємниці із ступенями секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно» надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.
Відповідно до частини сьомої статті 22 Закону № 3855-ХІІ надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 3855-ХІІ переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини першої та частиною другою статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини другої цієї статті скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, а також після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи визнання його недієздатним.
Згідно з частиною п'ятою статті 26 Закону № 3855-ХІІ громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено. Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема, така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому пороку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855- ХІІ залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження.
Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-ХІІ виникає право на отримання компенсації.
Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-ХІІ та прийнята Кабінетом міністрів України на його виконання постанова.
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 року «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (чинна у період з 01.01.2008р. по 01.03.2018р.) встановлено обов'язок відповідача виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу - у розмірах та порядку визначених законодавством.
Наказом МВС України від 31.12.2007 року № 499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» було затверджено та введено в дію з 01.01.2008р. Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція). Відповідно до підпункту 2.8.1 пункту 2.8 розділу II Інструкції, особам рядового і начальницького складу, які проходять службу в умовах режимних обмежень, виплачується надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.
Положення статті 30 Закону № 3855-ХІІ слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
У такому разі встановлення надбавки це обов'язок, а не право відповідного державного органу, де працює особа.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року по справі № 802/74/15-а (провадження № К/9901/13775/18), ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.03.2014 р. № К/9991/5539/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2013 р. № К/9991/9153/12, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.02.2009 р. №к-16687/07.
Право позивача на отримання надбавки за службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності «цілком таємно» у розмірі 15 % підтверджується наступними доказами.
З відповіді Управління СБУ в Одеській області від 28.02.2018 року № 65/11/К-9/389 на звернення позивача від 01.02.2018 року, вбачається, що ОСОБА_2 мав допуск до державної таємниці, який було скасовано Управлінням СБУ в Одеській області 25.05.2012 року (а.с. 17).
Вказана вище інформація підтверджується листом Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 20.02.2018 року № 9/25зс (а.с. 19).
Про службу в умовах режимних обмежень з ступенем секретності саме «цілком таємно» та фактичне виконання позивачем робіт, які передбачають доступ до державної таємниці також свідчить лист голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області від 06.03.2018 року № 7/1/К-32, з якого вбачається, що в період з 2005 по 2011 роки у провадженні позивача перебувало 7 справ негласного апарату та 5 оперативно-розшукові справи з грифом секретності «цілком таємно». У зазначеному листі зазначено, що позивачу було надано допуск за формою 2 (а.с. 21).
Матеріалами справи підтверджено, що зазначена надбавка всупереч вимогам діючого законодавства ОСОБА_2 не була встановлена (нарахована) та не виплачувалась у період з вересня 2010 року по травень 2012 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність щодо не включення до складу грошового забезпечення позивача надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 %.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч.1.2 ст. 76 КАС України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що позивач звернувшись до відповідача, подав всі необхідні документи, що передбачені чинним законодавством, то дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії є неправомірними. Таким чином, суд дійшов висновку, що доводи позивача викладені в зміненій позовній заяві є обґрунтованими, а відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо нездійснення у період з 01.09.2010 року по 15.05.2012 року нарахування та не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_2 надбавки за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків.
Зобов'язати Київський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області нарахувати ОСОБА_2 надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків за період з 01.09.2010 року по 15.05.2012 року та здійснити її виплату ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено та підписано суддею 07.09.2018 року.
Суддя Корой С.М.
.