03 вересня 2018 р. Справа № 818/2048/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
представник позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 (далі - позивачка, ОСОБА_3Б.) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області) про:
1) визнання протиправною та скасування відмови відповідача у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, що викладена у листі від 25.04.2018 р. Д-3610-2421/21-18;
2) зобов'язання відповідача надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області.
Свої вимоги мотивувала тим, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою суперечить нормам Земельного кодексу України. Відмічає, що підставою для відмови в наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, в даному випадку, відповідач жодної з них у відповіді не навів.
30.05.2018 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 21.06.2018, яке, у зв'язку з витребуванням доказів було відкладене на 03.09.2018.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (а.с.17-18) в якому представник просила відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області на звернення позивача повідомило, що відповідно до інформаційної довідки, наданої відділом у Білопільському районі Головного управління від 03.04.2018 №256/402-18, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення: номер графи 14 (господарські двори і двори). У комплекті документів, поданому ОСОБА_3 на розгляд, були відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно чи довідка про їх відсутність.
Крім того, у відзиві зазначила, що вимога зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом.
Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов з наведених у ньому підстав.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві, з урахуванням поданих доказів.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з заявою від 21.03.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області (а.с.47). До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та копія картки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.48, 12-14).
Листом від 25.04.2018 р. Д-3610-2421/21-18 (а.с.11) відповідач повідомив позивачку про неможливість задоволення поданої заяви, у зв'язку з тим, що відповідно до інформаційної довідки, наданої відділом у Білопільському районі Головного управління від 03.04.2018 №256/402-18, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення: номер графи 14 (господарські двори і двори). Згідно частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Відповідно до пунктів 5, 6 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень видаються наступні документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону та витяг з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Також було зазначено, що технічний паспорт на об'єкт нерухомості - це основний документ, в якому відображаються технічні характеристики приміщення. У комплекті документів, поданому ОСОБА_3 на розгляд відсутні вказані правовстановлюючі документи на нерухоме майно чи довідка про їх відсутність.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. "а" ч.3 ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (далі - Земельний кодекс України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. Згідно ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_4 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається з наведених норм, стаття 118 Земельного кодексу України містить виключний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідач, в силу вимог Земельного кодексу України та покладених на нього обов'язків, зобов'язаний в кожному випадку дослідити фактичні обставини повно та всебічно для з'ясування наявності чи відсутності встановлених законом підстав для відмови в задоволенні заяви. Однак, жодної з наведених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем не зазначено.
Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_3, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, ГУ Держгеокадастру у Сумській області повинно було керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст.118 Земельного кодексу України.
Натомість, у листі від 25.04.2018 (а.с.11) відповідач, без посилання на будь-які норми, визначені Земельним кодексом України для розгляду таких звернень, повідомляє про неможливість задоволення заяви ОСОБА_3 з посиланням на інформаційну довідку відділу у Білопільському районі Головного управління від 03.04.2018, відповідно до якої землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки, відносяться до земель сільськогосподарського призначення (господарські двори і двори), а також з посиланням на те, що у комплекті документів, поданому ОСОБА_3 на розгляд, відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно чи довідка про їх відсутність.
Однак, вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є необґрунтованою та не передбачена приписами Земельного кодексу Україну. Крім того, витребування додаткових документів прямо заборонено приписами ст. 118 Земельного кодексу України. Також, в самому листі, всупереч вказаним вище приписам Земельного кодексу України, відповідачем не зазначено, в чому саме місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, чи генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Крім того, згідно інформаційної довідки відділу у Білопільському районі Головного управління від 03.04.2018, на яку посилається відповідач, землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відноситься до категорій земель сільськогосподарського призначення державної власності не лише за номером графи 14 (під господарськими будівлями і дворами) а й за шифром 94 (землі запасу). При цьому надаючи докази, на обґрунтування своєї позиції (а.с.30-54), відповідач не наводить під яким саме господарськими дворами чи дворами перебуває спірна земельна ділянка та яка її площа.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги про визнання відмови протиправною та її скасування, та про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про те, що суд не може зобов'язати орган владних повноважень до прийняття конкретного рішення, оскільки це буде фактичне втручання в його дискреційні повноваження, суд зазначає, що згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом ОСОБА_5 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова “може”.
Натомість, у цій справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти відмову або надати дозвіл. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
При цьому, слід зазначити, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача. Отже, застосування судами зазначеного способу захисту права не можливо вважати втручанням у дискреційні повноваження такого суб'єкта владних повноважень.
Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.03.2018 (справа №823/795/17), від 27.02.2018 (справа №816/591/15-а).
Враховуючи, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області протиправно відмовило позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає, що в даному випадку не буде втручанням суду в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Сумській області, а зобов'язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.0га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, буде обґрунтованим, повним та належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки відповідач протиправно надав формальну відмову з підстав, не передбачених діючим законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане положення, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області суму судового збору в розмірі 704,80грн., сплаченого нею за подання позовної заяви згідно квитанції від 11.05.2018 №0.0.1032856157.1 (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 (07434, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м.Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 3976885) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, що викладена у листі від 25.04.2018 р. Д-3610-2421/21-18.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, Сумська область, м. Суми, вул.Петропавлівська, буд.108, код ЄДРПОУ 39765885) за рахунок бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_3 (07434, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. вісімдесят коп.).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 07.09.2018.
Суддя І.Г. Шевченко