Справа № 513/791/18
Провадження № 2-о/513/85/18
Саратський районний суд Одеської області
06 вересня 2018 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., представника заявниці адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата цивільну справу за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа: Саратський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про встановлення факту смерті,
27 серпня 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті її чоловіка, ОСОБА_3, яка настала 17 липня 2018 року на тимчасово окупованій території України в місті Макіївка Гірницького району Донецької області.
Свої вимоги мотивує тим, що її чоловік ОСОБА_3 на момент смерті був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1.
Маючи в наявності лікарське свідоцтво про смерть № 1312 від 18 липня 2018 року, заявниця звернулась до Саратського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо реєстрацію смерті ОСОБА_3
Однак, їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті чоловіка у зв'язку з тим, що надані для реєстрації документи видані нелегітимними органами, незаконно утвореними на окупованій території України.
Встановлення зазначеного факту смерті необхідне заявниці для реєстрації смерті її чоловіка ОСОБА_3 на території України, отримання свідоцтва про смерть та подальшого використання вказаного документу, у тому числі для вирішення питань, що стосуються місця проживання, виховання та утримання малолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Представник заявниці адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заяву в повному обсязі та просив її задовольнити.
Представник Саратського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, будучи належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення заяви (а.с.23).
Вислухавши представника заявниці, дослідивши та оцінивши письмові докази, суд приходить до наступного.
За змістом частин 1, 2 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 3 ст. 294 ЦПК України встановлено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Пунктом 8 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_5 України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_5 України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Місто Макіївка Донецької області включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 79-р).
ОСОБА_5 національної безпеки і оборони України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", яке введено в дію Указом Президента України № 875/2014, будь-які органи, їх посадові та службові особи, утворенні, обрані, сформовані та призначені за результатами так званих виборів 02 листопада 2014 року, які проводились в окремих районах Донецької та Луганської областей, є такими, що утворені, обрані, сформовані та призначені і діють усупереч Конституції та Законам України.
Статтею 1 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18 січня 2018 року № 2268-VIII, визначено, що тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях на день ухвалення цього Закону визнаються частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль, а саме:
1) сухопутна територія та її внутрішні води у межах окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей;
2) внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території, визначеної пунктом 1 цієї частини;
3) надра під територіями, визначеними пунктами 1 і 2 цієї частини, та повітряний простір над цими територіями.
Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
Відповідно до ч.1 ст.2 цього ж Закону правовий статус тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також правовий режим на зазначених територіях визначаються цим Законом, Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, принципами та нормами міжнародного права.
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15.01.2014 р. № 1207-УІІ визначено, що тимчасово окупована територія України є не від'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до ч. 2, З ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Довідка Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області від 23 серпня 2018 року за № 786 підтверджує, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації по вул. Шевченка, 101, в с. Ройлянка Саратського району Одеської області з 04 серпня 2018 року (а.с.14).
З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії VІ-НО № 335359, виданого 17 травня 1993 року Палацом одружень м. Макіївка Донецької області, вбачається, що 17 травня 1993 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).
Отже, громадянка України ОСОБА_2 є належним заявником по справі.
25 жовтня 2010 року народився ОСОБА_4, батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії 1-НО № 367797, виданого 17 липня 2018 року.
Громадянин України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, помер 17 липня 2018 року, у віці 48 років, в м. Макіївка Гірняцького району Донецької області, причина смерті - гостра коронарна недостатність, що підтверджується: лікарським свідоцтвом про смерть № 312 від 18 липня 2018 року, свідоцтвом про смерть серії ДНР № 111747 від 23 липня 2018 року, та довідкою про причини смерті за № 4312 (для поховання) від 18 липня 2018 року, які видані так званими "Макіївським відділенням республіканського бюро СМЄ" Гірницького району Донецької області та "Гірницьким відділом ЗАГС м. Макіївка" відповідно (а.с. 7, 12, 29).
З метою проведення державної реєстрації смерті чоловіка, заявниця ОСОБА_2 звернулась до Саратського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ в Одеській області.
22 серпня 2018 року їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті, оскільки наданий для реєстрації смерті документ, а саме - лікарське свідоцтво про смерть № 1312 від 18 липня 2018 року, видане так званим "Макіївським відділенням республіканського бюро СМЄ", який не є визначеним центральним органом виконавчої влади документом, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я та підтверджує факт смерті (а.с.13).
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною ОСОБА_5 України (далі Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
За змістом статті 1 Конвенції існує презумпція, що юрисдикція здійснюється на всій території Договірної держави. Зобов'язання, взяті на себе Договірною державою за статтею 1, включають два аспекти, а саме: з одного боку негативне зобов'язання утримуватися від втручання у здійснення гарантованих прав і свобод, а з іншого боку позитивні зобов'язання вживати належних заходів для забезпечення дотримання таких прав і свобод на своїй території.
У разі наявності виняткових обставин, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території через військову окупацію збройними силами іншої держави, воєнні дії чи повстання, або внаслідок створення сепаратистського режиму на її території, вона не втрачає своєї юрисдикції за змістом статті 1 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі "Ілієску та інші проти Молдови та Росії" від 08 липня 2004 року № 48787/99; рішення ЄСПЛ у справі "Катан та інші проти Молдови та Росії" від 19 жовтня 2012 року №№ 43370/04, 8252/05 та 18454/06; рішення ЄСПЛ у справі "Саргсян проти Азербайджану" від 16 червня 2015 року № 40167/06).
У випадках, коли держава позбавлена можливості здійснювати владу на частині своєї території, її відповідальність за Конвенцією обмежується виконанням позитивних зобов'язань. Такі зобов'язання стосуються як заходів, необхідних для відновлення контролю (як вираження своєї юрисдикції) над відповідною територією, так і заходів із забезпечення поваги до особистих прав заявника ( рішення ЄСПЛ у справі "Ілієску та інші проти Молдови та Росії" від 08 липня 2004 року № 48787/9 , § 335, § 339; рішення ЄСПЛ у справі "Саргсян проти Азербайджану" від 16 червня 2015 року № 40167/06, § 131). Таким чином, перша частина цих зобов'язань вимагає від держави відстояти або відновити свій суверенітет над територією та утриматися від будь-яких дій з підтримки сепаратистського режиму. Згідно з другою частиною зобов'язань держава повинна вжити судових, політичних або адміністративних заходів для забезпечення особистих прав заявника (рішення ЄСПЛ у справі "Саргсян проти Азербайджану" від 16 червня 2015 року №40167/06, § 132).
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Згідно Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про окремі питання застосування Закону України від 04 лютого 2016 року № 990-УІІІ "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України", в якому містяться роз'яснення стосовно того, що документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_5 України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ про встановлення факту смерті на території тимчасово окупованої території.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідне заявниці для державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть її чоловіка для подальшого вирішення питань, що стосуються місця проживання, виховання та утримання малолітнього сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Враховуючи, що документи про смерть ОСОБА_3, видані на тимчасово окупованій території Донецької області, не можуть бути підставою для здійснення державної реєстрації смерті, з метою захисту прав і свобод заявниці та її малолітньої дитини, суд приходить до висновку про задоволення заяви, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту.
Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_5 України, підлягає негайному виконанню.
Частиною 4 ст.317 ЦПК України встановлено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_5 України, підлягає негайному виконанню.
Згідно п. 8 ч. 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_5 України.
Керуючись ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст.ст. 2, 4-11, 13, 89, 258-259, 263 -265, 268, 273, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити.
Встановити юридичний факт смерті громадянина України ОСОБА_3, який народився 07 липня 1970 року в м. Макіївка Донецької області, Україна, що настала 17 липня 2018 року, у віці 48 років, на тимчасово окупованій території України в м. Макіївка Донецької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Апеляційного суду Одеської області через Саратський районний суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Повне рішення складене 07 вересня 2018 року.
Суддя А. І. Бучацька