Справа № 199/3857/18
(2/199/2066/18)
Іменем України
21 серпня 2018 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді Подорець О.Б.,
за участю секретаря Терентієвої Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
за участю учасників справи:
позивача ОСОБА_1,
У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що позивач ОСОБА_1 є єдиним власником домоволодіння № 19, розташованого по вул. Лескова в м. Дніпро, що підтверджується свідоцтвом про право власності на жилий будинок.
Відповідач, ОСОБА_3 є онучкою позивача. Вона зареєстрована за адресою місця знаходження домоволодіння та деякий час проживала з позивачем, проте з 2015 року в домоволодінні не проживає.
Відповідач, не проживає в даному домоволодінні, не сплачує комунальні платежі, не отримує кореспонденцію за даною адресою, її особистих речей в домоволодінні не має, і взагалі домоволодінням вона не цікавиться, але в добровільному порядку з реєстрації не знялася.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням відповідачу не чинили та не чинять, вона добровільно визначила собі інше місце проживання і жилим приміщенням не користується.
За таких обставин, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - домоволодінням №19 по вул. Лескова в м. Дніпро.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, пояснивши, що відповідач вийшла заміж та не проживає в будинку з травня 2015 року.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов, у зв'язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Суд, вислухавши позивача, допитавши свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").
Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння №19 по вулиці Лескова в м. Дніпро, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок (а.с.5,6).
Разом з ним у спірному домоволодінні зареєстрована відповідач ОСОБА_2, що підтверджується довідкою №175401 від 29.05.2018, виданою головою квартального комітету (а.с.8).
Відповідач ОСОБА_2 залишається зареєстрованою в домоволодіння №19 по вулиці Лескова в м. Дніпро (колишня назва м. Дніпропетровськ), утім в ньому не мешкає без поважних причин, особистих речей в ньому не має, оплату комунальних послуг не здійснює, що підтверджується наданими доказами та показами допитаних у судовому засіданні свідків.
Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 втратила право користування спірним житлом.
Вирішуючи відповідно до вимог ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, то суд враховує, що під час розгляду справи, позивач просив віднести судові витрати на його рахунок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 280, 281, 282, 283, 289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання - вулиця Лескова,19 в м. Дніпро, 49000) до ОСОБА_2 (РНОКПП невідомо, паспорт серії АО №009818, місце реєстрації - вулиця Лескова,19 в м. Дніпро, 49000) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (РНОКПП невідомо, паспорт серії АО №009818, місце реєстрації - вулиця Лескова,19 в м. Дніпро, 49000), такою, що втратила право користування житловим приміщенням - домоволодінням №19 по вулиці Лескова в місті Дніпро, що є підставою зняття з реєстрації ОСОБА_2 з житлового приміщення - домоволодіння №19 по вулиці Лескова в місті Дніпро.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції яка діє з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.
Повний текст судового рішення буде складено 27 серпня 2018 року.
Суддя О.Б.Подорець