31 липня 2018 року № 810/2435/18
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у м. Києві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації, в якій просить суд:
визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни протиправними;
зобов'язати відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з дня порушення моїх прав - 13.12.2017;
зобов'язати відповідача видати позивачу посвідчення інваліда війни з 13.12.2017 встановленого зразка та нагрудний знак.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі йому відповідного посвідчення на підставі поданих ним документів, які, на думку позивача, належним чином підтверджують його належність до ветеранів війни.
Ухвалою суду від 21.05.2018 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
07.06.2018 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких відповідач просив відмовити в задоволенні позовної заяви та зазначив, що діяв відповідно до норм чинного законодавства. Стверджує, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивач не надано жодного документа про підтвердження отримання ним каліцтва у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час, проте позивач надав перелік документів які підтверджують що він згідно вимог Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» визнається ветераном Національної поліції.
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема в Миронівському PB ГУ МВС України в Київській області, а пізніше в Миронівському ВП ГУНП в Київській області, вислуга на день звільнення (29 вересня 2017 року) складає 19 років 1 місяць 13 днів.
З 03.04.2006 року по 14.04.2006 року позивач проходив лікування в Миронівській ЦРЛ з діагнозом: ЗЧМТ, струс головного мозку, ушиб шийного відділу хребта.
08.04.2006 року Миронівською ЦРЛ позивач був направлений в Київську обласну клінічну лікарню № 1 на консультацію з вказаним вище діагнозом. Згідно консультативного заключения KOKJI № 1 від 25.04.2006 року позивачу було підтверджено та встановлено діагноз: «состояние после ЧМТ, сотрясение головного мозга (01.04.2006), ушиб шейного отдела позвоночника».
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 14/25 від 26.06.2006 року позивачу заподіяно тілесні ушкодження у вигляді садна завитка лівого вуха, струсу головного мозку та забою шийного відділу хребта, які відносяться до легких тілеснихушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
В зв'язку з цим, комісією Миронівського РВ ГУМВС України 04.04.2006 року було складено Акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), у висновку якого зазначено, що позивач отримав тілесні ушкодження в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю розслідуванні кримінальної справи.
На підставі зазначеного Акту комісією було складено Акт №1 про нещасний випадок (у тому числі й поранення) від 04.04.2006 року, у висновку якого зазначено, що нещасний випадок (поранення) стався з ОСОБА_1 в період проходження служби, виконанні службових обов'язків по боротьбі із злочинністю.
Згідно висновку службового розслідування від 07.03.2018 року, проведеного ліквідаційною комісією ГУМВС України в Київській області, встановлено, що тілесні ушкодження у вигляді саден завитка лівого вуха, струсу головного мозку та забою шийного відділу хребта, отримані ОСОБА_1 01.04.2006 року на той час слідчим СВ Миронівського РВ ГУМВС України в Київській області, під час проходження служби в органах внутрішніх справ України при виконанні службових обов'язків.
В свідоцтві про хворобу № 249/Зв від 14.09.2017 року, виданого військово-лікарською комісією Державної установи «Територіальне Meдичне об'єднання МВС України по Київській області», встановлений діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва): травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції, непридатний до служби в поліції.
29.09.2017 року наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 645 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
З 21.11.2017 року МСЕК встановила позивачу другу групу інвалідності в зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Пенсійним фондом України 10.01.2018 позивачу було видане пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 з терміном дії до 30.11.2018 року, згідно якого позивачу призначено пенсію по інвалідності як інваліду війни 2 групи.
02.01.2018 Головним управлінням Національної поліції в Київській області Мруга Р.М. був визнаний ветераном Національної поліції згідно листа та довідки ГУНП в Київській області №М-1708.
В грудні 2017 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області із заявою на встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
13.12.2017 Управління соціального захисту населення Миронівської районної державної адміністрації Київської області надало лист №11-24/1039 в якому, позивачу було відмовлено в наданні статусу інваліда війни та повідомлено, що подані позивачем документи не посвідчують його належність до ветеранів війни. Встановлення особам рядового і начальницького складу МВС України статусу інваліда війни вбачається за можливе при умові підтвердження участі у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ.
Відповідно до ст.4 даного Закону, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Особи, які належать до осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначені в статті 7 даного Закону. До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами (п.2 ст.7 Закону №3551-ХІІ)
Даною нормою визначено конкретний перелік осіб які мають можливість отримати статус інваліда війни.
Порядок отримання статусу інваліда війни визначено п.11-13 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».
Так, п.11-13 Закону №3551-ХІІ, передбачено, військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів; осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів; осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Як вбачається з матеріалів справи листом Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.01.2018р. за № М-1708 визначено, що згідно наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 29.09.2017 № 645 о/c ОСОБА_2 звільнено із служби в поліції з вислугою років у календарному обчислені 19 років 01 місяць 08 днів та до акту огляду МСЕК встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків відповідно до п.2 ст.5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ОСОБА_3 визнається ветераном Національної поліції, у зв'язку з чим має право користуватися пільгами, визначеними статтею 6 Закону. Отже даним листом визначено статус позивача.
Таким чином, ОСОБА_1 звільнений за вислугу років з рядів Національної поліції, а не з МВС України та відповідно до акту огляду МСЕК ОСОБА_4 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми пов'язаної з виконанням службових обов'язків відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» ОСОБА_3 визнається ветераном Національної поліції.
Отже, відповідачем правомірно відмовлено позивачу в наданні статусу інваліда війни, відповідно до п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Водночас, згідно з ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено законність підстав відмови в наданні статусу інваліда війни.
За таких обставин суд вважає, що відповідачем відмовлено позивачеві у встановленні статусу інваліда війни на законних підставах, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 72, 77, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лиска І.Г.