ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у відкритті провадження
"05" вересня 2018 р. Справа № 0940/1591/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Матуляк Я.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Городенківському, Коломийському, Косівському, Снятинському районах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Білейчук Оксани Петрівни про визнання протиправним та скасування акта перевірки від 05.04.2018 року за № 338/0/92-18-ДК/338/АП/09/01/-18, -
ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Городенківському, Коломийському, Косівському, Снятинському районах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Білейчук Оксани Петрівни про визнання протиправним та скасування акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 05.04.2018 року за № 338/0/92-18-ДК/338/АП/09/01/-18.
Приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Зі змісту наведених норм слідує, що предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Тобто, обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 просить суд визнати протиправним та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки від 05.04.2018 року за № 338/0/92-18-ДК/338/АП/09/01/-18, яким зафіксовано порушення ОСОБА_2 вимог земельного законодавства в результаті самовільного зайняття частини земельної ділянки.
Відповідно до пункту "а" статті 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності (абзац 4 частина 1 статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Відтак, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення уповноваженими органами відповідної перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.
Такий акт не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.
Висновки відповідача, викладені у акті перевірки, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть відображені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, в основу якого покладені згадувані висновки акта, та яке може бути оскаржене ним в порядку і строки визначені чинним законодавством.
Таким чином, дії відповідача під час проведення перевірки та акт, складений за результатами її проведення, в якому зафіксовані факти певних порушень, виявлених відповідачем, не мають обов'язкового характеру в сфері публічно-правових відносин, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а тому не можуть оскаржуватися в адміністративному суді.
Визнання неправомірними дій щодо складання акта перевірки чи його окремих висновків може мати вплив виключно на загальні висновки перевірки, правове втілення яких відбувається шляхом прийняття відповідних рішень про усунення недоліків виявлених під час перевірки. Саме такі рішення, і є рішеннями, що породжують для позивача відповідні обов'язки.
Оскільки, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з висновками перевірки, діями по їх проведенню, закріпленими у акті, складеному за її результатами, та втіленими у відповідних рішеннях контролюючого органу, вимога про визнання неправомірними дій органу контролю під час проведення перевірки та щодо оформлення висновків у акті перевірки не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими визначено особі обов'язок щодо вчинення тих чи інших дій.
Таким чином, обраний ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 спосіб захисту права позивача не відповідає його змісту, безпосередньо не впливає на обсяг прав та обов'язків позивача (не виступає підставою для їх виникнення, зміни чи припинення) та не відповідає визначеним законом правовим способом захисту порушеного права, з огляду на що не може бути розглянутий і вирішений в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 5, 19, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_2 у відкритті провадження в справі за позовом до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, провідного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Городенківському, Коломийському, Косівському, Снятинському районах Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області Білейчук Оксани Петрівни про визнання протиправним та скасування акта перевірки від 05.04.2018 року за № 338/0/92-18-ДК/338/АП/09/01/-18.
Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Матуляк Я.П.