справа № 570/129/18
провадження № 2/570/643/2018
04 вересня 2018 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю секретаря судового засідання Бардабуш В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
покликаючись на неможливість збереження шлюбу, позивач у поданій до суду 09 січня 2018 року позовній заяві просить шлюб сторін розірвати.
Ухвалою суду від 14 червня 2018 року сторонам надавався строк для примирення строком на два місяці з метою збереження сім"ї.
14 серпня 2018 року провадження у справі відновлено.
У поданих до суду заявах позивач позов підтримує, відповідач позов визнає.
Сторін відповідно до ст.ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлено про дату, час і місце розгляду справи. У поданих до суду заявах просять справу слухати у їх відсутність. Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.
Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як встановлено судом, сторони одружилися 31 липня 1993 року, з квітня 2018 року спільно не проживають, миритись вони не бажають. Подружжя мають дитину: сина - Іллю ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір'ю.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Загальна декларація прав людини у ч.2 ст.16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.
Згідно ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
В ч.1 ст.51 Конституції України закріплено, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Ця вимога кореспондується і з ст.24 СК України.
Ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.
Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Подальше існування сім'ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім'ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу, це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
Встановлено, що позовна заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, з'ясовано фактичні взаємини сторін, які фактично припинили подружні стосунки, що призвело до відчуження між сторонами, збереження сім"ї не бажають та наполягають на розірванні шлюбу, мають різні погляди на життя, між ними остаточно втрачені почуття любові та поваги, а тому відновлювати сімейно-шлюбні відносини не мають наміру. З часу подання позовної заяви і до моменту розгляду даної справи минув час, але примирення між сторонами не відбулося. Визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
За таких умов є підстави для задоволення позову. У розпаді сім'ї винні обоє з подружжя, оскільки не вживали належних заходів для усунення конфліктів та досягнення взаєморозуміння в сім”ї.
Щодо порядку і строку виконання рішення, то сторонам повідомляємо наступне.
Згідно ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до ч.3 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, і в цей день згідно ч.2 ст.114 СК України шлюб припиняється. Вказане рішення згідно ч.2 ст.115 СК України надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач не наполягав на відшкодуванні понесених судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, що полягає у розгляді справи у межах заявлених вимог, не стягує з відповідача понесені позивачем документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Юхимівнипро розірвання шлюбу.
Розірвати шлюб ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище Дмитрук) ОСОБА_3 та ОСОБА_1, зареєстрований 31 липня 1993 року у відділі ЗАГС Березнівського району Рівненської області за № 43.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України: серія СР 120512, виданий 14 жовтня 1996 року Костопільським РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_1.
Відповідач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженка м.Березне Рівненського району Рівненської області, громадянин України, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт громадянина України: серія СР 312555, виданий 27 січня 1998 року Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області.
Суддя: Кушнір Н.В.