Справа №295/16279/16-ц
Категорія 42
2/295/2706/18
22.08.2018 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого судді - Полонця С.М.,
секретаря с/з - Глущенко Я.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про припинення права власності на квартиру з виплатою грошової компенсації вартості частки,
за участю: представника позивача - ОСОБА_4, представника відповідача - ОСОБА_5, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1, посилаючись на те, що вказана квартира є спільною сумісною власність сторін, яка була придбана в шлюбі. Після подання відповідачем позову до суду про розірвання шлюбу, вона поміняла замок на вхідних дверях, внаслідок чого позивач позбавлений можливості проживати та вільно користуватись своєю власністю.
Відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить визначити, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_2 є рівними, визнавши, що кожному з них належить ? частка квартири; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину вказаної квартири сплативши ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі вартості частки. При цьому посилається на те, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач в ній тривалий час не проживає, спільне користування вказаною квартирою сторонами не можливе, отримати грошову компенсацію за свою частку у позасудовому порядку відповідач відмовляється, а тому наявні підстави, передбачені ст.365 ЦК України для припинення права власності відповідача на частку у спірній квартирі за рішенням суду.
12.05.2017 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач виклав позовні вимоги в новій редакції, а саме постановити рішення, яким вселити його в квартиру АДРЕСА_1.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28.11.2017 року відмовлено відповідачу та її представнику (по первісному позову) в заявленому відводі судді при розгляді справи та задоволено самовідвід судді Слюсарчук Н.Ф.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Полонця С.М. від 30.11.2017 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.12.2017 року по справі призначено судову будівельно-технічну експертизу та зупинено провадження в справі.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 07.08.2018 року провадження по справі поновлено.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позов та просила його задовольнити, а також заперечувала щодо задоволення зустрічного позову.
Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з'явилася, 27.12.2017 року надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.11.1997 року, який розірвано рішенням Чуднівського районного суду Житомирської області від 20.12.2016 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 21.08.2013 року подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.
За положеннями ч. 2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст.70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними та шлюбним договором.
Згідно ч.1 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, встановлених законом, а на підставі ч.2 тієї ж статті у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.
Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 319 ЦК України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
За нормою статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 359 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» судам роз'яснено, що відповідно до заявлених вимог суд має запропонувати сторонам подати або за їх клопотанням витребувати: висновки технічної експертизи щодо можливих варіантів поділу будинку в натурі або встановлення порядку користування ним відповідно до належних співвласникам часток, а у необхідних випадках - органів державного архітектурно-будівельного контролю, пожежної і санітарної інспекції про допустимість пов'язаних з цим переобладнань.
У відповідності до абз. 2 п. 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Як вбачається із зустрічного позову, відповідач ОСОБА_3 дійсно змінила замки у спірній квартирі, що підтвердив її представник в судовому засіданні.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності із відповідачем належить квартира АДРЕСА_1, замки від якої змінила відповідач, яка заперечує щодо вселення позивача у цю квартиру, що в сукупності свідчить про здійснення перешкод ОСОБА_2 у користуванні своїм майном.
Оскільки позивач не може бути позбавлений права володіння, користування та розпорядження своїм житлом на власний розсуд, зокрема, права використовувати його для власного проживання, зважаючи на неможливість поділу спірної квартири на дві окремі квартири для ізольованого користування, наведене є підставою для його вселення у спірну квартиру.
Позовних вимог про поділ спірної квартири та встановлення порядку користування спільним нерухомим майном, сторонами не заявлено.
Також слід зазначити, що спірна квартира належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, частки яких є рівними (1/2 частина кожному), а тому в цій частині зустрічний позов підлягає до задоволення.
Згідно ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Згідно правових висновків, що містяться у постановах Верховного Суду України у справах №6-37цс13 від 15.05.2013 року та № 6-68цс14 від 02.07.2014 року, аналіз положень ст. 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених п.1-3 ч.1 цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Пленум Верховного Суду України в п. 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» від 04 жовтня 1991р. № 7 (з відповідними змінами та доповненнями) роз'яснив, що розмір грошової компенсації за неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, визначається за угодою сторін, а за відсутності такої угоди - судом за дійсною вартістю будинку на час розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. Адже на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.
Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_6 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи №01/07-2018 від 28.07.2018 року, дійсна (ринкова) вартість двокімнатної житлової квартири АДРЕСА_1 в цінах на дату проведення дослідження, з урахуванням об'ємно-планувального рішення та технічного стану об'єкта дослідження станом на дату оцінки, становить 258700 грн., в тому числі вартість ? частини - 129350 грн. Поділ квартири АДРЕСА_4 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до ідеальних частин (по ?), не вбачається можливим, оскільки виходячи із умови поділу на дві окремі квартири для ізольованого користування та заселення однією сім'єю, як передбачено п.6 постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.10.1991 (із змінами), при зазначеному варіанті не виконуються вимоги пунктів 2.22 (таблиця 1), 2.24, 2.27, 2.28, 2.30, 3.2 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та пунктів 8.11, 8.12 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт».
В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази попереднього внесення відповідачем ОСОБА_3 вартості ? частки спірної квартири на депозитний рахунок суду, наявності у ОСОБА_2 на праві приватної власності іншого жилого приміщення, а також того, що ? частина спірної квартири є незначною часткою.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що припинення права власності на ? частину спірної квартири завдасть шкоди позивачу ОСОБА_2 як співвласнику, який заперечує щодо такого припинення права власності.
Приймаючи також до уваги недотримання відповідачем ОСОБА_3 вимог ч.2 ст.365 ЦК України та невнесення на депозитний рахунок суду ринкової вартості ? частини спірної квартири в сумі 129350 грн., що є підставою для відмови в задоволенні вимог за зустрічним позовом про припинення права спільної часткової власності ОСОБА_2 на ? частину спірної квартири та визнання за ОСОБА_3 права власності на цю частку зі сплатою позивачу грошової компенсації у розмірі вартості частки.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 є інвалідом 2 групи, а тому звільнена законом від сплати судового збору.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_2.
Зустрічний позов задовольнити частково.
Визначити, що частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в належній їм на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_2 є рівними та складають по ? частині кожному.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 23.08.2018 року.
Суддя: С.М. Полонець