Справа № 161/5447/18
Провадження № 2-а/161/301/18
04 вересня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого - судді Подзірова А.О., за участю секретаря судового засідання Кубяк О.В., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 31 березня 2018 року серії АР №448713, -
10 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 31 березня 2018 року серії АР №448713.
В обґрунтування підстав позову позивач посилається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, а також відсутність у відповідача доказів, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Також посилається на процесуальні порушення допущені відповідачем, зокрема на: не роз'яснення прав та обов'язків як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Додатково пояснив, що він не вчиняв адміністративне правопорушення, яке зазначено у спірній постанові.
Представник відповідача, суб'єкта владних повноважень, у судовому засіданні просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того пояснив, що поліцейським роз'яснювалися права позивачу.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Судом встановлено, а також не заперечується сторонами, що 31 березня 2018 року, за адресою м. Луцьк, вул. Глушець, 1, інспектором 5 роти батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_3 винесена постанова про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31 березня 2018 року серії АР №448713, в якій зафіксовано, що громадянин ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Audi A6, державний номер НОМЕР_1, 31 березня 2018 року о 13 год. 50 хв. в м. Луцьку по вул. Глущець, 1, здійснив стоянку в другому ряді на проїзній частині, чим порушив п.15.4 ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, за яке накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. (а.с.6).
Позивач отримав вказану постанову того ж дня наручно, що не заперечується сторонами.
Надаючи правову оцінку вищенаведеній постанові відповідача, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В свою чергу, пунктом 15.4 (д) ПДР передбачено, що транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.
З аналізу диспозиції частини першої статті 122 КУпАП в системному зв'язку з пунктом 15.4 ПДР слід дійти висновку, що порушення правил зупинки та стоянки, в тому числі шляхом залишення транспортного засобу на проїзній частині у два ряди, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу у розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП, перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Стосовно наявності чи відсутні факту адміністративного правопорушення та порушення позивачем ПДР, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач категорично заперечує факт скоєного адміністративного правопорушення.
Відповідач, на підтвердження обставин про порушення позивачем п. 15.4 Правил дорожнього руху, відповідно ст. 77 КАС України, надав суду диск з відеозаписом.
З наданого відеозапису вбачається факт того, що автомобіль позивача Audi A6 станом на момент зйомки стояв у другому ряді.
Як убачається з відтвореного відеозапису, позивач стверджував, що ним була здійснена вимушена зупинка у зв'язку із зайнятістю першого ряду іншими транспортними засобами на місці стоянки для перевірки наявності несправності автомобіля у вигляді перегріву автомобіля оскільки датчик температури засвітився червоним кольором.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР вимушена зупинка - припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Згідно пункту 15.14 ПДР у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогами пунктів 9.9-9.11 цих Правил.
Відповідно до підпункту «а» пункту 9.9 ПДР аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.
З дослідженого відеозапису, суд встановив, що зазначені вимоги ПДР позивачем були виконані, відеозапис з місця правопорушення свідчить про наявність увімкненої аварійної світлової сигналізації.
Крім того з наданого відеозапису вбачається факт того, що вказаною зупинкою позивач не створював перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, оскільки припарковані автомобілі безперешкодно виїжджали та заїжджали.
З показань свідка ОСОБА_4, в судовому засіданні вбачається, що остання була очевидцем подій, що сталися 31 березня 2018 року, вона вказала, що дійсно ОСОБА_1 здійснив вимушену зупинку, через наявність перегріву автомобіля, включив аварійну світлову сигналізацію та пішов за охолоджувальною рідиною, після під'їхали працівники поліції, вона його набрала за допомогою мобільного телефону і ОСОБА_1 підійшов. Зазначила, що в місті зупинки не збиралися зупинятися.
За таких обставини, суд вбачає, що викладені в позовній заяві пояснення позивача узгоджується з його поясненнями зафіксованими на відеозаписі, наданому стороною відповідача також узгоджуються з показами свідка ОСОБА_4, а тому в суду немає підстав для сумніву в зазначених позивачем обставинам.
Отже, факт адміністративного правопорушення не був доведений відповідачем належними та допустимими доказами.
Частиною третьою статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право , в тому числі, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки під час розгляду судом цієї адміністративної справи відповідачем належними та допустимими доказами не доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, що судом встановлений факт вимушеної зупинки у зв'язку із зайнятістю першого ряду іншими транспортними засобами на місці стоянки для перевірки наявності несправності автомобіля у вигляді перегріву автомобіля позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом скасування спірної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
У задоволенні позовної вимоги про визнання дій відповідача протиправними слід відмовити, оскільки права та законні інтереси позивача повністю поновлення за фактом скасування оскаржуваної постанови, а додатково визнавати дії відповідача протиправними потреби не має.
Керуючись статтею 286 КАС України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора роти №5 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області ОСОБА_3 про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31 березня 2018 року серії АР №448713, та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Згідно зі статтями 255, 286, 293, 295 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено, підписано та проголошено 04 вересня 2018 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області ОСОБА_5