Справа № 127/25607/17
Провадження № 4-с/127/211/17
31 серпня 2018 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Жмудя О.О., секретаря судового засідання Бедрак М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересовані особи: ДАК «Укрресурси», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС, Міністерство юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними, зобов'язання вчинити дії та постановлення окремої ухвали суду,-
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із скаргою на дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про визнання дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними, зобов'язання вчинити дії та постановлення окремої ухвали суду. Свої вимоги мотивував тим, що 22 листопада 2017 року заявник отримав лист з 14-ма постановами державного виконавця Єжова М.В, про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів щодо виконання низки судових рішень. Закінчуючи зазначені виконавчі провадження державний виконавець керувався п.9 ст. 39 та ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто фактичне і повне виконання судових рішень. Такі дії державного виконавця заявник вважає протиправними, а постанови незаконними з посиланням на положення ст. 18 вищезазначеного Закону у зв'язку з тим, що заявником 43 рази визнавалась бездіяльність державних виконавців протиправною, але заходи щодо виконання не вживались. Виконавчими документами зобов'язувалось боржника ДАК «Укрресурси» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 та провести повний розрахунок при звільненні, що на думку заявника передбачає видачу відповідного наказу та трудової книжки, при цьому державний виконавець не зазначив номеру наказу, коли і ким виданий та коли стягувачем отримана трудова книжка. Заявник стверджує, що державним виконавцем не вчинено дії, а рішення зобов'язального характеру не виконані. Щодо повного розрахунку із стягувачем, заявник зазначає, що такий розрахунок здійснено лише частково в розмірі 60%, що свідчить про не повне виконання судових рішень. Видача боржником наказу про звільнення стягувача від 01 грудня та 26 грудня 2015 року та видача неналежно заповненої трудової книжки не відповідає чинному законодавству та способу виконання виконавчих листів. Крім того, заявник зазначає про те, що бездіяльність державного виконавця полягає у невиконанні вимог ст. 76 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме не пред'явив вимогу боржникові та не наклав штраф. За наведеного просить визнати протиправними дії та бездіяльність державного виконавця при виконанні 14 виконавчих проваджень, а постанови про закінчення виконавчих проваджень скасувати, зобов'язати державного виконавця вжити заходів щодо виконання 14 виконавчих проваджень за ЗУ «Про виконавче провадження», відновити виконавчі провадження, направити вимоги боржникові ДАК «Укрресурси» про проведення повного розрахунку, видати наказ про звільнення і видати заповнену трудову книжку. Одночасно просить постановити окрему ухвалу на адресу Мінюсту про тяганину і неналежне виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року (а. с. 24, т.1).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14 грудня 2017 року скаргу прийнято до провадження, залучено до участі у справі в якості заінтересованої особи ДАК «Укрресурси» (а. с. 38, т. 1).
26 лютого 2018 року до суду подано відзив на скаргу в якому представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України зазначив, що скарга є безпідставною та необґрунтованою. Крім того вказав, що заявником не доводиться що державним виконавцем порушено його права, свободи чи інтереси, а навпаки заявник навмисно приховує існування рішень адміністративного суду у справах № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, № 802/2019/16-а, які ухвалені не на його користь. Також зазначає, що відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року № 25663/02 «ОСОБА_1 та інші проти України» на користь стягувача підлягає стягненню 2000,00 євро та виконання рішень національних судів а саме рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 06 квітня 2007 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 28 березня 2006 року, рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 16 жовтня 2006 року, рішення Ленінського районного суду м. Вінниця від 27 листопада 2006 року та рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року. Так 02 жовтня 2014 року заявникові перераховано 32603,1 грн. (еквівалент 2000,00 євро) та 12387,28 грн. за вищезазначеними рішеннями, при цьому ріщенння Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року скасоване Апеляційним судом Вінницької області від 11 вересня 2007 року. Ухвалою апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року (справа № 802/82/16-а), залишено без змін постанову сулу першої інстанції, яким, за рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року зобов'язано Департамент виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 1188937,3 грн. та подати звіт про виконання рішення. 03 серпня 2016 року заборгованість в розмірі 1188937,3 грн. перерахована стягувачу та сплачено пеня за несвоєчасне виконання судового рішення. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року прийнято звіт Департаменту про виконання постанови суду від 18 квітня 2016 року № 802/82/16-а. 13 вересня 206 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року «ОСОБА_1 та інші проти України». Зазначена постанова оскаржувалась ОСОБА_1 (справа № 802/1462/16) в судовому порядку, та відмовлено у задоволенні скарги, зокрема і ВАС України. Враховуючи зміст судових рішень № 802/82/16-а, № 802/1462/16-а, № 802/840/16-а, № 802/2019/16-а, рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року є виконаним в повному обсязі згідно з виконавчим документом. Одночасно вказує, що ОСОБА_4 приховує обставини закінчення виконавчого провадження № 49014939 (боржник ДАК «Укресурси»), постанова про яке оскаржувалась заявником, та у задоволенні скарг відмовлено. Також представник просив взяти до уваги обставини встановлені судовими рішеннями № 127/2-3667/08, № 127/2-1285/2007, № 802/1462/17-а. За наведеного просить відмовити у задоволенні скарги (а. с. 83-87, т. 1).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 травня 2018 року до участі в справі в якості заінтересованих осіб залучено Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС, Міністерство юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (а. с. 179-180, т.1).
01 серпня 2018 року на адресу суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 в яких останній зазначив, що підставою для закінчення виконавчих проваджень було виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року, натомість резолютивна частина зазначеного рішення містить посилання на рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 25 січня 2001 року, відповідно до якого ДАК «Укрресурси» зобов'язано видати дублікат трудової книжки та здійснити запис не лише про звільнення, а про прийом на роботу, такі записи досі не зроблено. Одночасно вказує, що ДАК «Укрресурси» вже визнало більшу суму заборгованості на дату звільнення, а тому рішення не є виконаним. Просив розгляд скарги провести без його участі (а. с. 90-92, т.2).
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, натомість, як зазначалось вище подав заяву про проведення розгляду скарги за його відсутності.
Представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Міністерства юстиції України, державного виконавця Єжова М.Ю., Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС - ОСОБА_5 в судове засідання також не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд скарги без його участі, в якій зазначив, що підтримує відзив на скаргу та просить відмовити в її задоволенні.
Представники заінтересованих осіб Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві та головний державний виконавець Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча про дату час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, в провадженні державного виконавця Єжова М.В. перебували наступні виконавчі документи:
-ВП № 2729408, виконавчий лист № 2-4213 від 17 січня 2007 року про зобов'язання відділу примусового виконання рішень ДВС м. Києва виконати в/л №2-2177 від 2005 року про зобов'язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 та проведення з ним повного розрахунку;
-ВП № 13689527, виконавчий лист № 2-1885-2007, про зобов'язання ДВС м. Києва негайно і в примусовому порядку виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 25 жовтня 2006 року і 13 листопада 2006 року про зобов'язання ДАК «Укрресурси» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 і проведення з ним повного розрахунку;
-ВП № 32985669, виконавчий лист № 206/2210/2012, про зобов'язання посадових осіб управління юстиції у м. Києві виконати виконавчий лист № 2-2177 в частині повного розрахунку з ОСОБА_1 у відповідності до рішення суду;
-ВП № 33012366, виконавчий лист № 206/2209/2012, про зобов'язання державного виконавця Магда С.Г. вжити заходів щодо виконання в повному обсязі виконавчого листа №2-200, виданого Замостянським районним судом;
-ВП № 38409398, виконавчий лист № 127/3047/13-ц, про зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС виконати рішення Замостянського районного суду від 01 березня 2004 року в частині зобов'язання ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 та провести з ним повний розрахунок;
-ВП № 24254306, виконавчий лист № 2-3667-2008, про зобов'язання відділу ДВС Печерського РУЮ м. Києва виконати рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 квітня 2004 року № 2-200-04;
-ВП № 38942757, виконавчий лист № 127/3999/13-ц, про зобов'язання посадових осіб ДВС України виконати виконавчі листи № 2-3667-08, № 4-с-84-2011, 2-4213-07 та повідомити ОСОБА_1 про наслідки виконання;
-ВП № 27605579, виконавчий лист № 4-с-84-2011, про зобов'язання підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ в м. Києві в примусовому порядку виконати виконавчий лист № 2-2177-05;
-ВП № 29507340, виконавчий лист № 4-с-98-2011, про зобов'язання посадових осіб відділу ПВР Департаменту ДВС виконати виконавчий лист № 2-1285-2007;
-ВП № 41392206, виконавчий лист № 127/3047/13-ц, про зобов'язання посадових осіб ДВС України задовольнити вимогу ОСОБА_1 щодо виконанння виконавчого листа №206/3369/2012;
-ВП № 39811984, виконавчий лист № 127/6440/13-ц, про зобов'язання ДВС України вчинити дії з виконання виконавчого листа № 2-1285-2007;
-ВП № 39811788, виконавчий лист № 127/9765/13-ц, про зобов'язання ДВС України виконати виконавчий лист № 2-3667;
-ВП № 38409419, виконавчий лист № 127/1181/13-ц, про зобов'язання ДВС України виконати виконавчий лист № 206/3369/2012;
-ВП № 33374156, виконавчий лист № 206/3369/2012, про зобов'язання посадових осіб ГУЮ у м. Києві виконати виконавчий лист № 2-2588 (а. с. 3-16, т. 1).
В межах всіх вищезазначених виконавчих провадженнях державним виконавцем 09 листопада 2017 року винесено постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до п. 9 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. У разі закінчення виконавчого провадження повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Заявник вважає, що вищезазначені постанови є протиправними, адже судові рішення не є виконаними у зв'язку з тим, що з ОСОБА_1 не проведено повний розрахунок, розмір якого встановлений судовими рішеннями, та державним виконавцем не вчинено виконавчих дій передбачених ЗУ «Про виконавче провадження».
Із змісту виконавчих документів, які перебували у державного виконавця Єжова М.В. на примусовому виконанні вбачається, що судовими рішеннями зобов'язувались посадові особи та різноманітні підрозділи виконавчої служби вчинити дії по виконанню низки судових рішень, які в свою чергу спрямовані на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року № 2-200-2004 частково задоволено позов ОСОБА_1, зобов'язано ДАК «Укрресурси» змінити дату наказу № 25-а-к від 07 березня 2002 року про звільнення ОСОБА_1 виданого на виконання рішення Замостянськогот районного суду м. Вінниця від 25 січня 2001 року та провести з ним повний розрахунок, також стягнуто з відповідача витрати пов'язані з розглядом трудового спору в сумі 900,00 грн. та на оплату адвоката в сумі 100,00 грн., а всього 1000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а. с. 132-133).
В січні 2016 року ОСОБА_1М, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у якому просив визнати неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р. у справі "ОСОБА_1 та інші проти України", зобов'язати Міністерство юстиції України поновити порушені права позивача шляхом перерахунку на його користь суми повного розрахунку, проведеного на підставі рішення Європейського суду з прав людини, та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100 000 грн., шляхом списання безспірної суми з рахунку Державної казначейської служби України. (справа 3802/82/16).
В межах розгляду зазначеної справи адміністративним судом встановлено, що за час невиконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 р., національними судами було прийнято цілий ряд рішень про стягнення на користь ОСОБА_1 з ДАК "Укрресурси" коштів за затримку розрахунку при звільненні, які набрали законної сили. При цьому позивач просить стягнути суму 1 900 147,03 грн. повного розрахунку при звільненні станом на жовтень 2015 року в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17.07.2014 р., виконання якого здійснює Департамент державної виконавчої служби у виконавчому провадженні ВП № 44360795. Одночасно встановлено, що частину коштів в розмірі 711 209,73 грн. ОСОБА_1 вже було виплачено.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 щодо проведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні з роботи в ДАК "Укрресурси". Зобов'язано Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в порядку виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі "ОСОБА_1 та інші проти України" (виконавче провадження ВП № 44360795) вчинити дії, спрямовані на виплату ОСОБА_1 невиплаченої йому станом на жовтень 2015 року заборгованості ДАК "Укрресурси" за рішеннями національних судів, які набрали законної сили, однак залишаються невиконаними, в сумі 1 188 937 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 30 коп. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а. с. 211-214, т. 1).
Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишині без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року - без змін (а. с. 216-219, т. 1).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року ухвалено прийняти звіт Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі № 802/82/16-а (а. с. 215, т. 1).
Враховуючи положення ст. 82 ЦПК України, суд вважає, що представником особи, дії якої оскаржуються, доведені обставини виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року, а також і всіх судових рішень національного суду, винесення яких спрямоване на виконання вищезазначеного судового рішення, про стягнення з ДАК «Укрресурси» на користь ОСОБА_1 грошових коштів. Одночасно доведено і обставини виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року.
Отже, судові рішення, на виконання яких видавались виконавчі документи, постанови про закінчення виконання яких є предметом оскарження, є виконаними, а тому суд не вбачає в діях державного виконавця протиправності дій та протиправної бездіяльності, а навпаки зазначає, що державний виконавець закінчуючи виконавчі провадження на підставі п. 9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадженння», діяв в межах наданих повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому відсутні підстави для скасування рішень державного виконавця від 09-10 листопада 2017 року.
Щодо зобов'язання судовими рішеннями відповідача ДАК «Укрресурси» видати наказ про звільнення ОСОБА_1 та змінити дату звільнення, суд зазначає, що судові рішення у зазначеній частині є також виконаними, адже в матеріалах справи міститься копія наказу ДАК «Укрресурси» від 01 грудня 2015 року про зміну дати звільнення ОСОБА_1 з 08 травня 2012 року на 01 грудня 2015 року на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 25 січня 2001 року, про що внести запис в трудову книжку, а трудову книжку вручити особисто ОСОБА_1 (а. с. 128, т. 1). Вищезазначені відомості внесені в трудову книжку ОСОБА_1, що підтверджується копією останньої (а. с. 129, т. 1). Отже твердження заявника спростовуються вищенаведеними доказами.
Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні і твердження заявника про те, що рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року на відповідача ДПК «Укрресурси» покладено обов'язок здійснити в трудовій книжці запис не лише про звільнення ОСОБА_1, а і про прийняття його на роботу, про що зазначено в судовому рішенні Замостянського районного суду м. Вінниця від 25 січня 2001 року. Резолютивна частина рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 01 березня 2004 року дійсно містить згадку про рішення Замостянського районного суду м. Вінниця від 25 січня 2001 року, натомість останнє зазначено в контексті зміни дати наказу про звільнення позивача 07 березня 2002 року, яка була попередньо встановлена саме рішенням Замостянського районного суду м. Вінниця від 25 січня 2001 року, та в жодному разі не встановлюється обов'язок щодо виконання такого рішення. За наведеного, обставини викладені заявником у скарзі не знайшли свого підтвердження.
Одночасно суд зазначає, що заявником оскаржуються дії державного виконавця в межах виконавчих проваджень за виконавчими листами виданими в період з 2007 по 2013 роки, а тому твердження про те, що після жовтня 2015 року боржником ДАК «Укрресурси» визнана більша сума заборгованості не стосується оскаржуваних рішень державного виконавця, тобто не є предметом спору у даній справі, а тому не приймається судом до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Враховуючи, що при розгляді скарги судом не встановлено протиправності дій чи бездіяльності посадових осіб а також порушення законодавства в діяльності державних органів та недоведеності заявником таких обставин, у суду відсутні підстави для винесення окремої ухвали, про що просив ОСОБА_1
Відповідно до ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу; у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника); якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що заявником не доведено що оскаржувані рішення є неправомірними, також не доведено неправомірної бездіяльності державного виконавця та порушення прав заявника, а тому у задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 82, 450, 451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_2, заінтересовані особи: ДАК «Укрресурси», Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, головний державний виконавець Головного управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС, Міністерство юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій та бездіяльності державного виконавця неправомірними, зобов'язання вчинити дії та постановлення окремої ухвали суду - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 04.09.2018 року.
Суддя О.О. Жмудь