ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" серпня 2018 р. справа № 809/684/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Скільського І.І.,
за участю секретаря судового засідання Волочій Л.І.,
представників позивача - Олексин О.В., Шпарій М.В., Кульбанської Л.С.,
представника відповідача - Булаш З.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України,
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0002561530 від 26.03.2018 -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (надалі, також - позивач) 16.04.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (надалі, також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" №0002561530 від 26.03.2018, з підстав його протиправності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки викладені в акті перевірки №302/28-10-48-15/33129683, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення є помилковими, зокрема не вірними є аргументи відповідача про віднесення сум перевитрат етилену, хлору та вінілу при виробництві ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, дихлоретану та вінілу хлористого, ПВХ суспезійного марки С (ПВХ порошок суспензійний KSR-67) та порошка ПВХ марки F (порошок суспензійний KSF-70) в серпні 2017 року до не господарської діяльності, так як витрачання етилену з технічних причин понад встановлені норми для виробництва продукції є господарською діяльністю. Також, безпідставними є твердження відповідача про завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року в сумі 14 697,60 грн., оскільки згідно вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Враховуючи хибні висновки акту перевірки, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002561530 від 26.03.2018, що прийняте на підставі відповідних висновків контролюючого органу.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву (т.1 а.с.117-122), додаткових пояснень (т.1а.с.236), зокрема відповідачем наголошено, що позивачем в порушення приписів п.198.5 ст. 198 п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI(надалі, також - ПК України) занижено податкові зобов'язання з ПДВ всього на суму 2 420 560,54 грн., так як перевитрати етилену, хлору та вінілу хлористого при виробництві ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, дихлоретану, вінілу хлористого, ПВХ суспензійного марки С (ПВХ порошок суспензійний KSR-67) та ПВХ суспензійного марки F (ПВХ порошок суспензійний KSF - 70) в серпні 2017 року не передбачені нормативними (Плановими нормами витрат сировини і допоміжних матеріалів при виробництві продукції) та технологічними документами позивача, а тому ці перевитрати використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Окрім цього, позивачем на порушення вимог п.198.5 ст.198, п.189.1 ст.189 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2017 року в сумі 14698,00 грн., зокрема в серпні 2017 включено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних № 2 від 13.06.2017 та №3 від 13.06.2017.вказані податкові накладні позивачем відображено в додатку №8 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 «Заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку корегування (Д8)». В графі 9 описі допущених продавцем товарів/послуг помилок, позивачем зазначено, що було порушено термін реєстрації податкових накладних. Однак, ТОВ «Карпатнафтохім» до податкової накладної №2 від 13.06.2017 на загальну суму 32054,40 грн., в т.ч. ПДВ5342,40 грн., складену продавцем ОСОБА_5, додано накладну №03 від 23.05.2017 на загальну суму 32054,40 грн., в т.ч. ПДВ 5342,40 грн., а до податкової накладної №3 від 13.06.2017 на загальну суму 56131,20 грн. в т.ч. ПДВ 9355,20 грн., складену продавцем ОСОБА_5 додано накладну №04 від 23.05.2017 на загальну суму 56131,20 в т.ч. ПДВ 9355,20 грн. Згідно наданих пояснень позивача, продавець ОСОБА_5,відвантажив ТМЦ23.05.2017 та виписав видаткові накладні (подія, що склалася раніше відбулась 23.05.2017), а податкові накладні склав лише 13.06.2017 та зареєстрував їх в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.07.2017. Отже, на переконання податкового органу, додані до заяви копії документів (видаткові накладні) не підтверджують права ТОВ «Карпатнафтохім» на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту згідно вищезазначених податкових накладних, оскільки такі податкові накладні не були складені продавцем на дату виникнення податкових зобов'язань та не відповідають первинним документам. За наведених підстав в задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.1-2).
Ухвалою суду від 13.06.2018, закрито підготовче провадження в даній адміністративній справі та розпочато розгляд справи по суті (т.1 а.с.233-234).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву, суд встановив таке.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 12.03.2018 (т.1 а.с.12-20), юридична особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" зареєстрована 29.10.2004, основний вид діяльності: 20.14 Виробництво інших основних органічних хімічних речовин, перебуває на податковому обліку в Калуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Позивачем, 20.09.2017 року подано до Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2017 року (т.1 а.с.21-22), в рядку 21 якої відображено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 29 068 256 грн.
Судом встановлено, що на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 2345 від 19.10.2017 в період з 26.10.2017 по 17.11.2017 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Карпатнафтохім» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2017 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт за №302/28-10-48-15/33129683 від 17.11.2017 (т.1 а.с.50-78), згідно висновків якого позивачем допущено порушення:
- пункту 102.5, статті 102, пункту 189.1, статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198, пункту 200.4, статті 200 ПК України, а саме, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2017 року в сумі 12 919 313,54 грн.
Не погоджуючись із висновками, які викладені у акті щодо порушення податкового законодавства, позивач подав до відповідача заперечення на акт перевірки №2028 від 24.11.2017 (т.1 а.с.79-83).
Однак, листом №63718/10/28-10-48-17 від 07.12.2017 Львівське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України повідомило позивача про те, що встановлені перевіркою порушення, що відповідно відображені у висновку акту перевірки №302/28-10-48-15/33129683 від 17.11.2017 з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2017 року є правомірними, а заперечення по вказаних порушеннях на думку контролюючого органу є необґрунтованими.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0014534817 від 08.12.2017 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 12 919 313,54 грн. (т.1 а.с.84).
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з Скаргою №40/5-118 від 26.12.2017 (т.1 а.с.85-90).
Рішенням Державної фіскальної служби України за №9546/6/99-99-11-01-02-25 від 19.03.2018 «Про результати розгляду скарги» скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 08.12.2017 за №0014534817 в частині завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 21 Декларації) на 10 484 055 грн., а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу задоволено частково (т.1 а.с.91-95).
На підставі вказаного Рішення про результати розгляду скарги відповідачем податкове повідомлення-рішення форми «В4» за №0002561530 від 26.03.2018, про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 2 435 258,54 грн. (т.1 а.с.96).
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням форми «В4» за №0002561530 від 26.03.2018, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Суд зазначає, що спірні правовідносини врегульовані приписами Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в редакції, чинній на момент їх виникнення.
Так, судом встановлено, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу зменшено від'ємне значення суми ПДВ в розмірі 2 435 258,54 грн., в результаті порушення пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, включено суми податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 2 420 560,54 грн., розраховані із вартості перевитрат етилену, хлору та вінілу хлористого при виробництві ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, дихлоретану, вінілу хлористого, ПВХ суспензійного марки С (ПВХ порошок суспензійний KSR-67) та ПВХ суспензійного марки F (ПВХ порошок суспензійний KSF-70) в серпні 2017, які не передбачені нормативними та технологічними документами, а тому не можуть вважатися такими, що використані в господарській діяльності.
Аргументуючи не віднесення перевитрат етилену, хлору та вінілу хлористого при виробництві продукції до таких, що пов'язані із господарською діяльністю, відповідач опирається виключно на відсутність відповідних допусків у нормативних та технічних документах щодо виробництва відповідної продукції, наданої позивачем під час перевірки, проте суд не може погодитися із такою позицією контролюючого органу, з огляду на таке.
В обґрунтування витрат (перевитрат) етилену, хлору та вінілу хлористого під час виробництва продукції, тобто в господарських цілях, позивачем підтверджено факт простою та ремонту виробничого обладнання, що і спричинило незначні відхилення від нормативних показників, затверджених на виробництві. Дані обставини позивач додатково підтвердив висновком фахівців Національного Університету «Львівська політехніка» про перевитрати етилену, хлору та вінілу хлористого на ТзОВ «Карпатнафтохім» у серпні 2017 (т.1 а.с.149-151), зокрема в якому зазначено, що на початку липня 2017 року технологічні цехи ТзОв «Карпатнафтохім» було виведено із консервації та відбувся пуск виробництв після довготривалого простою підприємства протягом 2012-2017 років. За період простою цехів у вищевказаний період відбулось накопичення надлишкової кількості сполук заліза в технологічних системах цеху з виробництва вінілхлориду, що перевищували регламентні значення в декілька разів, в результаті чого збільшилось утворення побічних продуктів (чотири хлористого вуглецю, трихлоретану, трихлоретану, хлоралю та ін.). В серпні місяці в цеху з виробництва хлорвінілу не були задіяні в роботу ряд допоміжних систем, внаслідок чого утворились побічні продукти синтезу дохлоретану та зменшилось виробництво цільових продуктів. Ремонт допоміжних систем та їх пуск в роботу проводився в процесі експлуатації. Фактична витрата етилену та хлору на виробництво дихлоретану та хлористого вінілу в серпні місяці була збільшена на 6% в порівнянні із плановими величинами. Перевищення фактичної витрати вінілхлориду на виробництво ПВХ порошку суспензійного KSR-67 та ПВХ порошку суспензійного KSF-70, відбулося у зв'язку з використанням вінілхлориду випущеного в період 2012-2013 років, що знаходився на зберіганні в кульових резервуарах цеху з виробництва вінілхлориду. Перевищення фактичної витрати етилену на виробництво ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, відбулося у зв'язку з використанням хромового каталізатора S-2, який протягом тривалого часу (більше 4 років) зберігався під надлишковим тиском азоту. Азот, який використовувався для компенсації втрат азоту з контейнерів, в яких проводилось зберігання каталізатора, не відповідав вимогам через відсутність ефективної системи очистки азоту у зв'язку з довготривалим простоєм виробництва.
Можливість Національного Університету «Львівська політехніка» надавати висновки фахівців підтверджується пунктом 16 підрозділу 4.5 розділу 4 Статуту Національного Університету «Львівська політехніка» (т.1 а.с.179), яким передбачено можливість надання послуг фахівців високої кваліфікації. Кваліфікація фахівців, що надали вищевказаний висновок підтверджується: дипломом доктора наук НОМЕР_5, виданого ОСОБА_6 (т.1а.с.159), дипломом кандидата наук НОМЕР_1 та атестата доцента НОМЕР_2, виданного ОСОБА_7 (т.1а.с.160-161), дипломом доктора наук НОМЕР_4, виданого ОСОБА_8 (т.1а.с.162), дипломом доктора наук НОМЕР_3, виданого ОСОБА_9 (т.1а.с.163).
Факт простою виробничих потужностей позивача також підтверджується наказом №424-кн від 15.11.2012 «Про консервацію виробництв» (т.1 а.с.243-244), наказом №30 від 24.01.2017 «Про підготовку виробництв до пуску» (т.1 а.с.237-239), наказом №262 від 14.06.2017 «Про пуск виробництв» (т.1а.с.242).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом г) пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи заперечення контролюючого органу в частині використання позивачем перевитрат етилену, хлору та вінілу хлористого в серпні 2017 року не в господарській діяльності, обов'язковою умовою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за наслідками таких операцій, на думку суду, є встановлення обставин, які підтверджують використання платником податку придбаної сировини (етилену, хлору та вінілу хлористого) безпосередньо поза межами господарської діяльності або всупереч статутної мети - отримання доходу. Проте, відповідачем не доведено жодними доказами в яких саме операціях, що не є господарською діяльністю підприємства позивача, мають місце перевитрати етилену, хлору та вінілу хлористого.
Суд зазначає, що відсутність допусків перевитрат етилену, хлору та вінілу хлористого при виробництві ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, дихлоретану та вінілу хлористого, ПВХ суспензійного марки С (ПВХ порошок суспензійний KSR-67) та ПВХ суспензійного марки F (ПВХ порошок суспензійний KSF-70) в серпні 2017 у нормативних і технічних документах підприємства позивача не може бути доказом неможливості існування таких перевитрат.
Технічна документація позивача складена з урахуванням звичайних умов та повної технічної підготовленості підприємства до виробництва відповідної продукції, а відтак довготривалий період простою та перебування допоміжного обладнання позивача на ремонті в повній мірі може впливати на перевитрати етилену при виробництві готової продукції, що є господарською діяльністю. Даний висновок суду додатково підтверджується висновком фахівців (науковців) в даній галузі. На переконання суду, вказані обставини не могли включатися в технічну документацію позивача, оскільки не могли бути враховані підприємством під час пуску виробництва.
Враховуючи наведене, позивачем правомірно включено до від'ємного значення ПДВ в розмірі 2 420 560,54 грн. з вартості перевитрат етилену, хлору та вінілу хлористого при виробництві ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, дихлоретану, вінілу хлористого, ПВХ суспензійного марки С (ПВХ порошок суспензійний KSR-67) та ПВХ суспензійного марки F (ПВХ порошок суспензійний KSF-70) в серпні 2017.
Що стосується посилання представника відповідача в акті перевірки на розбіжності у відомостях щодо витрат етилену, хлору та вінілу хлористого при виробництві ПЕНТ грануляту марки HXF 4810H, дихлоретану, вінілу хлористого, ПВХ суспензійного марки С (ПВХ порошок суспензійний KSR-67) та ПВХ суспензійного марки F (ПВХ порошок суспензійний KSF-70) у серпні 2017 року, а саме перевищення фактичних витрат етилену, хлору та вінілу хлористого над величиною, встановленою локальним нормативним актом, суд зазначає, що предметом оскарження в даній адміністративній справі є правомірність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість внаслідок перевитрат етилену, хлору та вінілу хлористого загалом, а не правильності розрахунку такого від'ємного значення, а тому, на думку суду, ці розбіжності не впливають на суть спірних правовідносин. Окрім цього, суду не надано належних доказів допущення таких неточностей саме позивачем.
Щодо порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок якого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 14 698,00 грн. за серпень 2017 року, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» за серпень 2017 року включило до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 14 697,60 грн. згідно податкових накладних №3 від 13.06.2017 та №2 від 13.06.2017.
На переконання контролюючого органу, видаткові накладні не підтверджують права позивача на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту згідно вказаних податкових накладних, оскільки такі податкові накладні не були складені продавцем на дату виникнення податкових зобов'язань та не відповідають первинним документам.
Суд не погоджується з такою думкою податкового органу з огляду на таке.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Судом встановлено, що податкові накладні № 2 та №3 від 13.06.2017 зареєстровані продавцем товарів/послуг 03.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказане підтверджується податковим органом у акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача.
Враховуючи наведене, факт реєстрації податкових накладних платником податку продавцем товарів/послуг після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних суд погоджується з твердженнями представників позивача, що вказане, є для покупця таких товарів/послуг ТзОВ «Карпатнафтохім» достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Таким чином, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 14 697,60 грн., згідно податкових накладних № 2 та №3 від 13.06.2017 зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних 03.07.2017.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищенаведене, податкове повідомлення-рішення форми "В4" №0002561530 від 26.03.2018 прийняте з порушенням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників Державної фіскальної служби України судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», сплата якого підтверджується платіжним дорученням №160 від 05.04.2018 (а.с.3).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39440996) форми "В4" №0002561530 від 26.03.2018.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (ідентифікаційний код 33129683) сплачений судовий збір в розмірі 36 528 (тридцять шість тисяч п'ятсот двадцять вісім гривень) 88 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім", (адреса: вулиця Промислова, будинок 4, місто Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код - 33129683);
Відповідач: Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України (адреса: вулиця Дегтярівська, будинок 11 Г, м.Київ, 04119, ідентифікаційний код - 39440996).
Суддя /підпис/ Скільський І.І.
Рішення складене в повному обсязі 03 вересня 2018 у зв'язку із перебування головуючого судді на листку непрацездатності.