03 вересня 2018 року м. Житомир справа № 806/839/16
категорія 11.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, треті особи - ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський та Новоград-Волинському районі Житомирської області, Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, ОСОБА_3, про визнання дій неправомірними,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), треті особи - ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в м. Новоград-Волинський та Новоград-Волинському районі Житомирської області, Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, ОСОБА_3, в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_4 в цілому без виділу частки ОСОБА_4 в натурі, та не подання до відповідного суду подання про виділ в натурі з квартири АДРЕСА_1 частки ОСОБА_4 для звернення стягнення на таку його частку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до акту про проведення електронних торгів від 20 березня 2015 року, складеного головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, затвердженого 20 березня 2015 року начальником Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, квартира АДРЕСА_1, яка придбана позивачем разом з її чоловіком ОСОБА_4 за час перебування ними у шлюбі та є спільною власністю подружжя, була в цілому продана Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з електронних прилюдних торгів за зведеним виконавчим провадження про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на загальну суму 74754,68 грн. відповідно до протоколу № 59167 проведення електронних торгів по реєстраційному номеру лота 42674, що відбулись 06 березня 2015 року. А тому, позивач вважає, що відбувся продаж майна, яке не належить боржнику, а є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
Позивач, посилаючись на норми ч. 1 ст. 73 Сімейного Кодексу України та ч. 6 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" вважає, що відповідач вчинив правочин щодо передачі у власність третій особі - ОСОБА_3 в цілому квартири АДРЕСА_1 за борговими зобов'язаннями ОСОБА_4, не перевіривши, чи знаходиться спірна квартира у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_1 та не звернувшись до суду з подання про виділ в натурі з спірної квартири частки ОСОБА_4 для звернення стягнення на таку його частку, чим протиправно позбавив ОСОБА_1 її права власності на її частину спірної квартири, що є сумісною власність, не розподіленою в натурі.
Ухвалою суду від 19 липня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 02 серпня 2016 року.
Під час судового засідання 02 серпня 2016 року суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача та залучив до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області та ОСОБА_3.
Крім того, представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4492/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, ДП "Інформаційний центр" МЮУ, ОСОБА_3, про визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири. Розглянувши вищезазначене клопотання, суд ухвалою від 02 серпня 2016 року зупинив провадження в у адміністративній справі №806/839/16 до набрання законної сили судовим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі № 296/4492/16-ц.
27 червня 2017 року на адресу суду від Корольовського районного суду м. Житомира надійшло рішення від 26.01.2017 у справі №296/4492/16-ц та рішення Апеляційного суду Житомирської області від 04.04.2017. Рішення у справі №296/4492/16-ц набрало законної сили 04 квітня 2017 року. А тому суд, розглянувши в судовому засіданні 03 серпня 2017 року питання про поновлення провадження, прийняв ухвалу, якою поновив провадження в адміністративній справі № 806/839/16.
Водночас, під час засідання 03 серпня 2017 року представник позивача подав ще одне клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/2790/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, Державного підприємства "Інформаційний центр" МЮУ, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на майно, яке обґрунтував тим, що розгляд адміністративної справи № 806/839/16 неможливий до вирішення справи №296/2790/17.
Ухвалою суду від 03 серпня 2018 року клопотання представника позивача було задоволено та зупинено провадження в адміністративній справі № 806/839/16 до набрання законної сили судовим рішенням Корольовського районного суду м. Житомира у справі №296/2790/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Житомирської області, Державного підприємства "Інформаційний центр" МЮУ, про визнання майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на майно.
23 червня 2018 року судом було зроблено запит до Корольовського районного суду м. Житомира про надання інформації щодо набрання законної сили рішенням у справі №296/2790/17.
У відповідь на запит суду, Корольовського районного суду м. Житомира 12 липня 2018 року надіслав до суду належним чином завірену копію рішення від 08.06.2017 у справі №296/2790/17, ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 16.11.2017, постанову Верховного Суду від 12.04.2018, з яких вбачається, що рішення у справі №296/2790/17 набрало законної сили 12 квітня 2018 року.
Оскільки обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі усунені, суд ухвалою від 16 липня 2018 року поновив провадження в адміністративній справі № 806/839/16 та призначив судове засідання на 26 липня 2018 року.
В судовому засіданні, яке відбулось 26 липня 2018 року, було оголошено перерву до 02 серпня 2018 року з метою надання відповідачу часу для надання до суду відзиву на позовну заяву та документів, що підтверджують його позицію.
02 серпня 2018 року судове засідання не проводилось, у зв'язку з хворобою судді Черняхович І.Е. у період з 31.07.2018 по 03.08.2018. Наступне судове засідання було призначено на 28 серпня 2018 року.
28 серпня 2018 року представником відповідача до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував щодо позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції представник зазначив, що згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний надати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах. Натомість, ні боржник - ОСОБА_4, ні позивач - ОСОБА_1 не надавали державному виконавцю відомостей про те, що квартира перебуває у спільній власності. Відтак, у державного виконавця не було підстав вважати, що квартира АДРЕСА_1 є об'єктом спільної сумісної власності. Крім того, представник відповідача зауважив, що положення ч. 6 ст. 52 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" та ч. 6 ст. 48 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" застосовуються державним виконавцем у тих випадках, коли у боржника відсутні грошові кошти для погашення боргу, за останнім не зареєстровано у передбаченому законом порядку право власності на будь-яке майно, однак державному виконавцю відомо, що боржник володіє певним майном спільно з іншими особами. При цьому право власності на майно зареєстроване на особу відмінну від особи боржника. Виключно у такому разі державний виконавець звертається до суду із поданням про визначення частки боржника у спільному майні для її подальшої реалізації. А тому відповідач вважає, що він діяв відповідно закону. (а.с.184-185)
В судове засідання 28 серпня 2018 року в з'явились представники сторін, а також представник третьої особи ОСОБА_5. Однак ними були подані заяви про розгляд справи без їх участі, в порядку письмового провадження (а.с. 192-194). Інші учасники справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
У зв'язку із зазначеним, та керуючись ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що починаючи з 26 липня 1980 року ОСОБА_1 (далі - позивач) перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1(а.с.11). Згідно з довідкою Житлово-будівельного кооперативу "Космос" від 27.02.2015 №181 позивач разом із свої чоловіком були зареєстровані і проживали в м. Житомирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9). Вищезазначена квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності ОСОБА_4, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право власності від 01.08.2006 серії НОМЕР_2, виданого на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 27.07.2006 № 580 (а.с.10).
Відповідно до акту про проведення електронних торгів від 20 березня 2015 року, складеного головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, затвердженого 20 березня 2015 року начальником Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, квартира АДРЕСА_1, була в цілому продана Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з електронних прилюдних торгів за зведеним виконавчим провадження про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на загальну суму 74754,68 грн. відповідно до протоколу № 59167 проведення електронних торгів по реєстраційному номеру лота 42674, що відбулись 06 березня 2015 року. Переможцем торгів став ОСОБА_3 (а.с.9).
Разом з тим, позивач зазначає, що згідно з ст. 60 Сімейного Кодексу України та ст. 368 Цивільного кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1, а тому вона вважає, що відповідач неправомірно вчинив правочин щодо передачі у власність третій особі - ОСОБА_3 в цілому квартири АДРЕСА_1 за борговими зобов'язаннями ОСОБА_4, оскільки не перевірив, чи знаходиться спірна квартира у спільній сумісній власності та не звернувся до суду з подання про виділ в натурі з квартири частки ОСОБА_4 для звернення стягнення на таку його частку.
У зв'язку з цим позивач вважає, що відповідач протиправно позбавив її права власності на її частину квартири, що є сумісною власністю подружжя, а тому вона звернулась з даним позовом до суду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 606-XIV) у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у Корольовському відділі державної виконавчої служби міста Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області перебувало зведене виконавче провадження № 25587429 щодо стягнення з ОСОБА_4 боргу на загальну суму 74754,68 гривень (а.с. 195-199).
Частиною першою ст. 32 Закону № 606-XIV передбачено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначений ст. 52 Закону № 606-XIV, якою передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону № 606-XIV стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Пунктом 3 частини 3 статті 11 Закону № 606-XIV державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
З матеріалів зведеного виконавчого провадження № 35587429 судом було встановлено, що з метою визначення коштів та майна боржника - ОСОБА_4, на які може бути звернено стягнення, старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було здійснено запити до Державної податкової служби України, ОРЕВ УМВС України в Житомирській області, Реєстраційної служби Житомирського МУЮ, Управління Держземагенства у Житомирському районі Житомирської області (а.с.200).
В ході виконавчого провадження, за результатами одержаної у відповідь на запит інформації, відповідачем було встановлено, що у боржника відсутні кошти, інші цінності чи рухоме майно, за рахунок яких, могла б бути погашена заборгованість (а.с.204-205).
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 52 Закону № 606-XIV у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Статтею 63 Закону № 606-XIV передбачено, що звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
У разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку державний виконавець подає запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряє, чи не перебуває це майно під арештом.
На виконання вимог ст. 63 Закону № 606-XIV старшим державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було здійснено запити до Реєстраційної служби Житомирського МУЮ щодо наявності у ОСОБА_4 майна, що належить йому на праві власності.
За результатами одержаної у відповідь на запит інформації, відповідачем було встановлено, що згідно з Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 10936283, у приватній власності ОСОБА_4 знаходиться квартира за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.202-203).
Згідно з ч. 4 Закону № 606-XIV після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законодавством порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
Так, 09 грудня 2013 року державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом опису й арешту майну від 09.12.2013 (а.с.174-177).
Водночас, суд зазначає, що ОСОБА_4, який був присутній при накладені арешту на спірну квартиру та отримав копію акту опису й арешту майну від 09.12.2013, що підтверджується його особистим підписом у вищезазначеному акті, жодних зауважень або заяв, в тому числі й щодо володіння квартирою спільно із своєю дружиною - ОСОБА_1, в акті не зазначив (а.с.177).
Статтею 12 Закону № 606-XIV визначено обов'язок боржника надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах.
Водночас, дослідивши матеріали зведеного виконавчого провадження № 35587429, суд встановив, що боржник - ОСОБА_4 не виконав свого обов'язку щодо надання державному виконавцю відомостей про майно, яким він володіє спільно з іншими особами та не повідомив відповідача, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю, якою він володіє разом із своєю дружиною - ОСОБА_1.
В подальшому арештована квартира АДРЕСА_1 в цілому була примусово реалізована шляхом її продажу Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з електронних прилюдних торгів за зведеним виконавчим провадження про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості на загальну суму 74754,68 грн (а.с.9).
Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону № 606-XIV у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Проаналізувавши вищезазначену норму закону в сукупності з п. 3 ч. 3 ст. 11 та ст.12 Закону № 606-XIV, суд прийшов до висновку, що обов'язок щодо звернення до суду з поданням про визначення частки майна боржника, що перебуває у спільній власності боржника та інших осіб, для подальшого звернення стягнення на таку частку, виникає у державного виконавця лише у випадку, коли на підставі зібраної від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження інформації про майно, на яке може бути звернено стягнення, державному виконавцю стало відомо, що боржник володіє певним майном спільно з іншими особами і частка власності боржника на таке майно не визначена.
Разом з тим, у свідоцтві про право власності від 01.08.2006 на квартиру АДРЕСА_1 зазначено, що об'єкт (квартира) в цілому належить ОСОБА_4 на праві приватної власності (а.с.10).
Крім того, з отриманої відповідачем від Реєстраційної служби Житомирського МУЮ Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 10936283 вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у приватній власності ОСОБА_4, а у графі "частка власності" зазначено: 1/1. (а.с.202-203)
Таким чином, дослідивши зібрані відповідачем під час вчинення виконавчих дій щодо арешту майна та його подальшої примусової реалізації документи, суд встановив, що за інформацією, зазначеною у свідоцтві про право власності від 01.08.2006 та в інформаційній довідці з Реєстру прав власності на нерухоме майно №10936283, квартира за адресою: АДРЕСА_1 в цілому належала ОСОБА_4. Жодних відомостей про те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя чи про те, що боржник володіє цією квартирою спільно з іншими особами, зазначені документи не містили.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави для звернення до суду з поданням про визначення частки майна ОСОБА_4 у праві власності на квартиру, оскільки з наявних у матеріалах виконавчого провадження документів вбачалось, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить в цілому ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Щодо твердження позивача про те, що державному виконавцю було достовірно відомо з довідки Житлово-будівельного кооперативу "Космос" № 819 від 28.10.2014 року, яка знаходиться в матеріалах зведеного виконавчого провадження, що спірна квартира перебуває у спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1, суд зазначає наступне.
Вищезезначена довідка Житлово-будівельного кооперативу "Космос" від 27.02.2015 №181 підтверджує лише тей факт, що позивач разом із свої чоловіком проживали та були зареєстровані в м. Житомирі, за адресою: АДРЕСА_1. Жодної інформації про те, що дана квартира перебуває у спільній власності позивача та ОСОБА_4 довідка не містить (а.с.9).
З огляду на зазначене, суд вважає, що твердження позивача про те, що відповідачу було відомо про перебування квартири у спільній власності є необгрунтованим, а тому не приймається судом до уваги.
З наведеного слідує, що відповідач, вчиняючи в межах зведеного виконавчого провадження № 35587429 виконавчі дії щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_4 діяв у межах, в спосіб та в порядку визначеному законодавством.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відтак, проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Аналіз вищевказаних норм та фактів, дає підстави вважати, що у відповідача не існувало підстав для звернення до суду з поданням про визначення частки майна ОСОБА_4 у праві власності на квартиру,
А тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_4, у зв'язку з неподанням відповідачем до суду подання про виділ в натурі з квартири АДРЕСА_1 частки ОСОБА_4 для звернення стягнення на таку його частку, задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 255, 287, 270-272 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Корольовського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (вул. Леха Качинського, 12-А, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 35021396), треті особи - ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в м.Новоград-Волинський та Новоград-Волинському районі Житомирської області, Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області, ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його складення.
Суддя І.Е.Черняхович