проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"30" серпня 2018 р. Справа №922/992/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,
при секретарі Довбиш А.Ю.,
за участю представників:
позивача - Іванісов Є.М., посвідчення №1799 від 26.09.2012 року, за довіреністю №1143/18 від 27.08.2018 року;
відповідача - Безродний О.В., за довіреністю №08-11/3964/2-17 від 28.12.2017 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, (вх.№1411Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року по справі №922/992/18,
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ,
до Харківської міської ради, м.Харків,
про стягнення 121776,77 грн.,-
У квітні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Харківської міської ради, в якій позивач просив стягнути з відповідача збитки в порядку регресу - грошові кошти у розмірі 121776,77 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1826,65 грн.
На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до нього, як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №80426а5х від 11.11.2015 року, у межах фактичних витрат, перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, а саме пошкодження автомобіля «Shkoda», номерний знак «НОМЕР_1» внаслідок падіння дерева за адресою: АДРЕСА_1 в м.Харкові.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року по справі №922/992/18 (повний текст складено 18.06.2018 року, суддя Светлічний Ю.В.) у задоволені позовних вимог відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення було винесено з порушенням норм права, зокрема, ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та надано строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. У вказаній ухвалі зазначено, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).
07.08.2018 року до суду надійшло клопотання позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вх.№6146) про здійснення розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою суду від 13.08.2018 року задоволено клопотання позивача та призначено справу до розгляду в судове засідання з повідомленням (викликом) представників сторін.
Відповідач - Харківська міська рада, надав до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6188), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 30.08.2018 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
11.11.2015 року між АТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №80426а5х, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Shkoda», державний номерний знак «НОМЕР_1».
У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.
Як вказує позивач, 01.12.2015 року настав страховий випадок, а саме: транспортний засіб «Shkoda», державний номерний знак «НОМЕР_1», було пошкоджено внаслідок падіння дерева за адресою: АДРЕСА_1, в м.Харків. У підтвердження страхового випадку позивачем надано фотознімки події та висновок інспектора Орджонікідзевського відділу поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області від 04.12.2015 року.
Внаслідок вказаної страхової події застрахованому транспортному засобу «Shkoda», державний номерний знак «НОМЕР_1», завдано механічних ушкоджень, відповідно до чого страхувальник зазнав матеріального збитку.
Позивач зазначає, що до нього звернувся страхувальник та надав всі необхідні документи, згідно яких позивачем складено страховий акт №1.003.15.17466/VESKO26354 від 18.12.2015 року і виплачено страхове відшкодування у розмірі 121776,77 грн.
У подальшому позивач звернувся до Харківської районної державної адміністрації (лист вих.№11504/УБК від 05.01.2018 року), із запитом, в якому просив надати інформацію щодо балансоутримувача (власника) та органу, який відповідає за утримання та нагляд за станом зелених насаджень та дерев, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, станом на дату настання страхового випадку - 01.12.2015 року.
Департамент житлового господарства Харківської міської ради надав відповідь відмову, що оформлена листом №620/0/90-18 від 13.02.2018 року, в якій зазначив про невірне оформлення запиту і неповну інформацію в запиті, що виключає можливість достовірно відповісти на поставлене питання.
За таких обставин, позивач зазначає, що він не мав інформації щодо балансоутримувача (власника) дерева, що пошкодило автомобіль «Shkoda», державний номерний знак «НОМЕР_1», що зумовило його звернення до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 121776,77 грн. страхового відшкодування.
Відповідно до норм ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.
Особою, відповідальною за завдану шкоду, може бути як безпосередній її заподіювач, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.
Стаття 1 Закону України «Про страхування» визначає, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Вказаний Закон, зокрема ст. 7, визначає види обов'язкового страхування, а саме: страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Стаття 27 Закону України «Про страхування» визначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного Кодексу України збитками є: витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим їм фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У ст. 1166 Цивільного кодексу України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за завдану шкоду та підстави її виникнення. Так для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме:
а) наявність шкоди, яка полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, або у зменшенні майнової сфери потерпілого;
б) протиправна поведінка (дія, бездіяльність) заподіювача шкоди, що означає порушення особою вимог правової норми;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;
г) вина, яка може проявлятись у формі умислу та/або необережності.
Згідно п. 2 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, чинним законодавством України встановлено, що підставою для відшкодування завданої майнової шкоди є протиправна діяльність (бездіяльність) заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.
Так, матеріали справи не містять документального підтвердження щодо зазначення конкретного місця пригоди. Відсутній протокол огляду місця пригоди, показань свідків.
Посилання позивача на висновок інспектора Орджонікідзевського відділу поліції (м.Харків) ГУ НП в Харківській області від 04.12.2015р. не є підтвердженням протиправної поведінки відповідача для застосування до нього цивільно - правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, оскільки вказаним висновком підтверджується лише повідомлення ОСОБА_3 (страхувальник позивача) про те, що на його автомобіль впало дерево, та встановлено, що заявником жодної документації стосовно завдання збитків його автомобілю не надано, тому провадження по вказаному зверненню інспектором Орджонікідзевського відділу поліції (м. Харків) ГУ НП в Харківській області припинено.
Таким чином, за наявними у справі матеріалами неможливо зробити остаточний висновок, яке саме дерево впало на автомобіль ОСОБА_6, який є страхувальником позивача, де воно знаходилось, де знаходився у той час автомобіль, або чи не було пошкодження автомобіля спричинено діями третіх осіб, та чи не було порушень правил дорожнього руху зі сторони позивача, у зупинці транспортного засобу, зокрема пунктом 15.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, якими забороняється стоянка автомобілів на тротуарах.
Тобто в матеріалах справи відсутні докази щодо обставин завдання шкоди автомобілю, зокрема, в результаті чого було пошкоджено автомобіль, звідки відбулось падіння та які саме предмети пошкодили автомобіль. З фотознімків наданих позивачем вбачається, що має місце якесь пошкодження, однак не можливо однозначно встановити, що пошкодження автомобіля сталося внаслідок падіння дерева.
Слід зазначити, що Харківська міська рада є представницьким органом територіальної громади Харкова, через який вона здійснює місцеве самоврядування, що здійснює від імені громади та в її інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами України, а також приймає від її імені рішення.
Позивач звернувся до Харківської районної державної адміністрації із запитом про надання інформації щодо органу, який відповідає за стан зелених насаджень, що розташовані за адресою: вул. Косарєва (колишня Соколова), 20 у м.Харкові), де відбулося падіння дерева на автомобіль, що належить страховику позивача.
Листом Департаменту житлового господарства Харківської міської ради за №620/0/90-18 від 13.02.2018 року надано відповідь на вищевказаний запит позивача із повідомленням проте, що на об'єкті благоустрою за вказаною позивачем адресою визначаються декілька підприємств, установ, організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання елементів благоустрою, тому позивачу запропоновано надати уточнюючу інформацію до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, як то місце розташування дерева (схема, відносно будинку №20 по вул. Косарєва).
Проте, позивач не надавши уточнюючу інформацію до Департаменту житлового господарства Харківської міської ради, який є окремою юридичною особою, щодо конкретного місця розташування дерева, що впало на автомобіль за адресою: м.Харків, вул. Косарєва, 20 та не отримавши відповідь щодо особи, на яку покладено обов'язок по виявленню та прибиранню аварійних дерев на земельній ділянці де сталася вказана подія, безпідставно звернувся до Харківської міської ради із даним позовом.
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою.
Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регламентуються Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У матеріалах справи відсутній висновок експерта щодо розрахунку розміру збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних страхувальнику позивача страховим випадком, що відбувся 01.12.2015 року. Також, в матеріалах справи відсутні докази досягнення сторонами, за результатами огляду пошкодженого автомобіля, згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування.
Колегія суддів відзначає, що визнання позивачем факту страхового випадку і здійснення страхового відшкодування не є беззаперечною обставиною вважати, що наявні підстави для стягнення коштів з відповідача у порядку регресу.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №6-284цс15 про стягнення в порядку регресу витрат зі сплати страхового відшкодування зазначено, що при вирішенні спорів з регресних зобов'язань позивачеві належить довести, що протиправні дії бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки - наслідком такої протиправної поведінки. Разом з тим, за відсутності хоча б одного з усіх елементів складу - відповідальність не настає.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про не доведення позивачем належними і допустимими доказами факту нанесення шкоди внаслідок падіння дерева на автомобіль страхувальника. Зокрема не доведено належними, допустимими та достатніми доказами розмір збитків, факту падіння дерева на автомобіль і того, що його пошкодження сталося саме внаслідок падіння дерева, а не за інших обставин. Отже, висновок суду першої інстанції про передчасність і недоведеність позовних вимог, і відсутність підстав для їх задоволення є правомірним.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року по справі №922/992/18 має бути залишене без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 13, 126, 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2018 року по справі №922/992/87 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2018 року.
Головуючий суддя Хачатрян В.С.
Суддя Гетьман Р.А.
Суддя Ільїн О.В.