03 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 914/2325/17
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Селіваненка В.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Управління)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018
за первісним позовом Управління
до публічного акціонерного товариства "Укрпошта" в особі Львівської дирекції (далі - Товариства)
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 34 447,22 грн. та
за зустрічним позовом Товариства
до Управління
про: визнання права на користування орендованим приміщенням згідно з договором оренди від 16.05.2016 № 3-10110-16, розмір орендної плати за яке має становити 1 грн. на рік; визнання недійсним пункту 5.1 договору оренди від 16.05.2016 № 3-10110-16 у частині орендної плати, що перевищує 1 грн.,
17.08.2018 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Управління звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі № 914/2325/17 скасувати, а рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишити в силі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.08.2018 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Селіваненко В.П. (головуючий), Пільков К.М. і Суховий В.Г. передано касаційну скаргу у справі № 914/2325/17.
Касаційна скарга Управління не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" [у редакції, що діяла на час подання (2017 рік) даної позовної заяви] ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (за станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру було встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 600 грн.
За подання зустрічних позовних заяв, а також заяв про вступ у справу третіх осіб із самостійними позовними вимогами судовий збір справляється на загальних підставах (частина п'ята статті 6 Закону України "Про судовий збір").
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що у контексті визначення розміру судового збору за подання касаційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред'явлення відповідного позову. Об'єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви.
Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об'єктом справляння судового збору, то за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви.
У разі оскарження в касаційному порядку судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів, якщо сторона не згодна з таким рішенням у цілому, судовий збір має сплачуватися з урахуванням результатів розгляду як первісного, так і зустрічного позовів.
Предметом позову у даній справі є: за первісною позовною заявою - стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 34 447,22 грн.; за зустрічною позовною заявою - визнання права на користування орендованим приміщенням згідно договором оренди від 16.05.2016 № 3-10110-16, розмір орендної плати за яке має становити 1 грн. на рік; визнання недійсним пункту 5.1 договору оренди від 16.05.2016 № 3-10110-16 у частині орендної плати, що перевищує 1 грн.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що Управління просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі №914/2325/17, а рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишити в силі.
Рішенням господарського суду Львівської області від 11.12.2017 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства на користь Управління 34 447,22 грн. боргу та 1 600 грн. судового збору; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі № 914/2325/17: апеляційну скаргу задоволено частково; рішення господарського суду Львівської області від 11.12.2017 у справі № 914/2325/17 скасовано та прийнято нове рішення; у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено частково; визнано недійсним пункт 5.1 договору оренди від 16.05.2016 № З-10110-16 у частині орендної плати, що перевищує 1 грн.; у задоволенні зустрічного позову в частині вимог про визнання за Товариством право на користування орендованими приміщеннями, розмір орендної плати за яке має становити 1 грн. на рік - відмовлено; стягнуто з Управління на користь Товариства 1 600 грн. судового збору; стягнуто з Управління на користь 4 800 грн. судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.
Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги наявність первісного та зустрічного позовів, при поданні касаційної скарги мав бути сплачений судовий збір у сумі 6 400 грн. [ 1 600 грн. (за первісний позов) + 1 600 грн. (за задоволену одну немайнову вимогу зустрічної позовної заяви) х 200 %].
Проте до касаційної скарги як доказ сплати судового збору додано платіжне доручення від 02.08.2018 № 274 про сплату судового збору у розмірі 3 200 грн., тобто в меншому, ніж встановлено законодавством.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що Управлінню необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 3 200 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:
- Рахунок отримувача: 31219207026007;
- Отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерс. р-н/22030102;
- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897;
- Код банку отримувача: 899998;
- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
- Символ звітності банку: 207.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу Управління на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 у справі № 914/2325/17 залишити без руху.
2. Надати Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради строк для усунення недоліків касаційної скарги до 24 вересня 2018 року, але не більше десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя В. Селіваненко