Дата документу Справа №
28 серпня 2018 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 320/2132/18
Провадження №22-ц/778/2259/18
Апеляційний суд Запорізької області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів: Дашковської А.В., Подліянової Г.С.,
за участю секретаря судового засідання Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року в складі судді Колодіної Л.В. в справі за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Мелітопольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області, про встановлення факту народження дитини,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила суд встановити факт народження дитини жіночої статі, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Сімферополь, АР Крим, у матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, також встановити дані про її батьків.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 народила дитину - доньку ОСОБА_2 у пологовому будинку м. Сімферополя АР Крим. Виїхавши з території АРК на територію України заявниця звернулась до Мелітопольського МВ ДРАЦС ГТУЮ Запорізької області з заявою про проведення реєстрації народження дитини у відповідності з законодавством України, оскільки вона є громадянкою України. У Мелітопольському МВ ДРАЦС ГТУЮ Запорізької області заявниця дізнались, що не може зареєструвати дитину з причини відсутності медичних документів.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.
Представник Мелітопольського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області до суду апеляційної інстанції не з'явився, повідомлений про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України .Надіслали заяву, в якій просять розглядати справу за їх відсутності, заперечень по справі не мають ( а.с.78).
Заявниця приймає участь в судовому засіданні через свого представника.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності представникаМелітопольського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області та заявниці, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення факту народження дитини, суд першої інстанції виходив з того, що надані докази заявником слід визнати неналежними, так як вони не містять інформацію щодо предмета доказування та не дозволяють суду зробити висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані (факту народження дитини), а містять лише інформацію про стан здоров'я заявниці.
Крім того, суд критично поставився до показань свідків, оскільки станом на листопад 2015 року вони не перебували на тимчасово окупованій території АР Крим та не були присутні під час пологів заявниці.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, до нього суд дійшов неповно з'ясувавши обставини справи та порушивши норми процесуального права.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 громадянка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області ( а.с.6-7).
Згідно копії свідоцтва про народження, виданого 23.12.2015 року відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим РФ, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_2, матір'ю якої записана ОСОБА_1 ( а.с.8).
Відповідно до листа Мелітопольського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ Запорізької області № 62/17.22-04-30 від 22.02.2018 року, ОСОБА_1 було відмовлено у здійсненні реєстрації народження дитини, з причини відсутності медичних документів, які підтверджують факт народження дитини ( а.с.9).
Згідно з п. 4 ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» за відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно ч.1, 2 ст. 257-1 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Згідно п.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій визначаються тимчасово окупованою територією.
Згідно ч.2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відповідно до ч.1 ст. 18 вищеназваного Закону, громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Суд першої інстанції, аналізуючи надані заявником докази, а саме: копію свідоцтва про народження ОСОБА_2, виданого 23.12.2015 року відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим РФ, копію історії розвитку дитини, копії витягу з медичної карти стаціонарного хворого, які є медичною документацією МЗ РФ, дійшов до висновку про необхідність визнання цих доказів недійсними, так як вони видані медичними закладами не зареєстрованими на території, підконтрольній Україні, а тому не створюють правових наслідків. Крім того, копію довідки Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Костянтинівка від 06.03.2018 року, копію аналізу крові ОСОБА_1 Мелітопольської ЦРЛ від 24.02.2018 року, копію аналізу сечі ОСОБА_1, Мелітопольської ЦРЛ від 24.02.2018 року - суд визнав неналежними доказами, оскільки вони не містять інформацію щодо предмета доказування та не дозволяють суду зробити висновок про існування факту, на підтвердження якого вони зібрані (факту народження дитини), а містять лише інформацію про стан здоров'я заявниці.
Крім того, суд першої інстанції критично поставився до показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5,враховуючи, що станом на листопад 2015 року вони не перебували на тимчасово окупованій території АР Крим та не були присутні під час пологів заявниці.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд першої інстанції визнав необхідним відмовити в задоволенні заяви про встановлення факту народження дитини.
Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров'я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-III «Про громадянство України» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що заявниця, як мати дитини, має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту народження дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до пункту 7 частини 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Згідно з вимогами Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (документ), виданий цими органами є недійсним і не створює правових наслідків.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту народження дитини ОСОБА_2, надано копію свідоцтва про народження, виданого відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції Республіки Крим РФ 23.12.2015 року, яке відповідно дост.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"є недійсним і не створює правових наслідків.
Статтею 7 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що особа, батьки якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.
Згідно ч.1ст.144 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, встановлено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Статтею 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявниці для проведення реєстрації народження дитини у відповідності з законодавством України, оскільки вона є громадянкою України.
Мелітопольським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області було відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації народження дитини з причин відсутності медичних документів.
Так, для проведення державної реєстрації народження дитини є об'єктивні перешкоди.
Встановлення факту народження дитини породжує юридичні наслідки - надасть можливість громадянці України ОСОБА_1 отримати в державному органі України свідоцтво про народження її доньки.
Надані заявницею докази у їх сукупності підтверджують факт народження заявницею ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини жіночої статі.
З метою захисту прав і свобод громадян України, якими є заявник та її дитина, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року скасувати та задовольнити вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 квітня 2018 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: Мелітопольський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції Запорізької області, про встановлення факту народження дитини, задовольнити.
Встановити факт народження доньки ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим у матері ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 вересня 2018 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
Г.С. Подліянова