ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
18 серпня 2011 року м. Київ№ 2а-7722/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Качура І.А., при секретарі судового засідання Черненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Заступника прокурора міста Києвав інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів
до 3-ті особи Київської міської ради Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "СЕСІЛЬ
про визнання протиправним та скасування рішення №471/3305 від 01.10.2007 року
За участю представників сторін:
від позивача 1: Василюк О.Г. (посвідчення №210, від 08.07.11)
від позивача 2: Рахильчук О.В..В. (довіреність № 8838/07/10-11 від 13.05.11)
від позивача 3: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від 3-ї особи 1:Базелюк Н.Е.( довіреність № 06-34/6604)
від 3-ї особи 2: Поліщук С.В., Фоя О.В.
Заступник прокурора міста Києва звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного агенства земельних ресурсів України до Київської міської ради, 3-ті особи: Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "СЕСІЛЬ" про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007р. "Про передачу земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о.Жуків у Голосіївському районі м.Києва".
Ухвалою суду від 03.06.20110р. було відкрито провадження у справі та призначено попереднє судове засідання на 26.07.2011р.
Під час проведення попереднього судового засідання 26.07.10р. представником третьої особи -ТОВ "Оздоровчий центр "Сесіль" заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки на його думку, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вбачається спір про право на майно.
Прокурор, представники Міністерства екології та природних ресурсів України та Державного агенства земельних ресурсів України, а також представник третьої особи - Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), проти задоволення клопотання заперечували.
Відповідач в судове засідання 18.08.2011р. не прибув, свого представника не направив. Однак, під час обговорення зазначеного клопотання в судовому засіданні, що відбулось 26.07.2011р. його вирішення ставив на розсуд суду.
Розглянувши клопотання представника третьої особи ТОВ"Оздоровчий центр "Сесіль", суд дійшов висновку про його задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.08 року №2, якщо суддею відкрито провадження в адміністративній справі, але в позовній заяві є вимога, яку належить розглядати в порядку іншого судочинства, то в цій частині суд закриває провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно ст. 3 КАС України під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; під терміном "суб'єкт владних повноважень" розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У п.1 ч.1 ст. 17 КАС України визначено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правовий аналіз наведених норм права дає всі підстави стверджувати, що під справою адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду спір, що виник між двома суб'єктами суспільства, стосовно їх прав та обов'язків у певних правовідносинах, в яких хоча б один з цих суб'єктів законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого, а останній зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Таким чином, необхідною та важливою ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій у тих правовідносинах, в яких виник спір між сторонами.
Отже, у випадку коли суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції по відношенню до іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції і відповідно не відноситься до компетенції адміністративних судів.
Згідно ст.13 Конституції України, від імені Українського народу права власника здійснюють в т.ч. органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Згідно ст.19 Закону про місцеве самоврядування, матеріальною і фінансовою основною місцевого самоврядування у місті Києві є, зокрема, земля, природні ресурси, що у власності територіальної громади міста або знаходяться в її управлінні.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
У відповідності зі ст.ст.5, 5, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Київська міська рада діє на території м.Києва як суб'єкт права власності, від імені та в інтересах територіальної громади здійснює правомочності власника щодо володіння, користування й розпорядження об'єктами комунальної власності ( виконує всі майнові операції. передає об'єкти комунальної власності в постійне або тимчасове користування фізичним чи юридичним особам, вирішує питання його відчуження).
Статтею 9 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому, як випливає зі змісту зазначеної статті, міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Київcька міська рада, відповідач по справі, як орган місцевого самоврядування, прийняла оскаржуване рішення та здійснила права власника в межах своїх повноважень, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Прийняття Київською міською радою оспорюваного рішення ґрунтується на її повноваженнях, визначених в першу чергу нормами ст.ст. 142-145 Конституції України, згідно яких до матеріальної основи органів місцевого самоврядування також належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах повноважень, шляхом прийняття рішень.
Права Київської міської ради на прийняття оскаржуваного позивачам рішення ґрунтуються на передбачених законом повноваженнях Київради на свій розсуд реалізовувати право комунальної власності, яким, згідно ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є право територіальної громади економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і своїх інтересах майном, що належить їй. як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Згідно п.5 ст.16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідні ради здійснюють права суб'єкта комунальної власності в інтересах територіальних громад.
Згідно положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 Цивільного кодексу України, статей 2, 8, 133 Господарського кодексу України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (надання земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або у користування, відчуження земельних ділянок державної або комунальної власності, укладення, зміна, розірвання договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки, про встановлення сервітуту, суперфіцію, емфітевзису та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийняття державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.
Таким чином, спори, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, підвідомчі господарським судам. Спори щодо оскарження актів органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, на підставі яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки (спір про право), не є публічно-правовими і розглядаються за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відносинах, де вказані органи виступають у ролі власників землі відповідно до статті 14 Конституції України, вони є рівноправними учасниками земельних відносин поряд з іншими суб'єктами таких правовідносин (юридичними та фізичними особами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності).
З огляду на норми ч. 1 ст. 374 Цивільного кодексу України, частини 1, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" власником землі у м. Києві є територіальна громада, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження якою від її імені та в інтересах здійснює Київська міська рада як орган місцевого самоврядування.
Київрада діяла як уповноважений орган власника, реалізуючи право комунальної власності з метою отримання економічної вигоди - орендної плати, від тих ресурсів ( землі), які знаходяться в її розпорядженні.
З наведеного слід зробити висновок, що при здійсненні повноважень власника землі рада є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито в п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам. Між тим, оспорюване прокурором рішення є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, яким той реалізував свої повноваження власника та як учасника цивільно-правових відносин.
Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.
Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам.
Крім того, суд також виходить з того, що відповідно до положень ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Але КАС України не передбачає такого способу захисту, як визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним. Недійсність встановлюється при здійснені цивільного або господарського судочинства.
Також суд погоджується з тим, що відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 Цивільного Кодексу України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади. Між тим, у позові прокурор фактично ставить питання про захист права власності територіальної громади м.Києва.
З наведених підстав суд приходить до висновку, що справа за позовом прокурора належить до компетенції господарського суду, оскільки при прийнятті оспорюваного рішення про надання землі в оренду, Київрада діяла як власник у приватно-правових відносинах. Рішення про передачу землі в оренду було індивідуальним та приймалось у сфері господарських відносин, а не у сфері управління.
Вимоги позивача слід розглядати в порядку господарського судочинства. Даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Тому заявлене клопотання щодо закриття провадження у справі підлягає задоволенню, а позивачу слід роз'яснити право оскарження рішення Київської міської ради № 471/3305 від 01.10.2007 року в порядку господарсько-процесуального законодавства відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.157, 160, 165 КАС України, суд, -
1.Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "Сесіль" про закриття провадження у адміністративній справі -задовольнити.
2. Провадження у справі 2а-7722/11/2670 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, Державного агенства земельних ресурсів України до Київської міської ради, 3-ті особи - Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий центр "СЕСІЛЬ" про визнання протиправним та скасування рішення № 471/3305 від 01.10.2007 року - закрити.
3. Ухвала може бути оскаржена в порядку ст.186 КАС України.
Суддя І.А. Качур