ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 жовтня 2011 року &l ; Час проголошення &g ; № 2а-10885/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качур І.А., при секретарі Хрімлі К.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1;
від відповідача: Колесник Ю.В. (дов. від 22.03.2010р. №22/587-Д)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про зобов'язання вчинити дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.10.2011 року в 11 год. 44 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
ОСОБА_1 (надалі -позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України (надалі -відповідач) про стягнення індексації грошового забезпечення у розмірі 186 грн. 83 коп.; зобов'язання Відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за речове та продовольче майно на суму 2665 грн. 6 коп.; стягнення коштів за весь час затримки з 31.01.2010р. по день фактичного розрахунку, а при не проведенні його до розгляд справи - по день постановлення рішення з розрахунок середньоденного заробітку на суму 296 грн. 52 коп.; стягнення з відповідача одноразової матеріальної допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік у розмір місячного посадового окладу на суму 6818 грн. 00 коп.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві. Просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, оскільки на його думку ним дотримано норми трудового законодавства в частині своєчасного розрахунку під час звільнення з військової служби. У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, з огляду про наступне.
Згідно Наказу Служби безпеки України №71-ос від 27.01.2011р. позивач звільнений з органів Служби безпеки України за станом здоров'я , 30.01.2011р.
Згідно ч.1ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України (254к/96-ВР) та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Слід зазначити, що згідно п.1 ст. 19 Закону України «Про Службу безпеки України,,
кадри Служби безпеки України складають: співробітники військовослужбовці працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Позивач є співробітником-військовослужбовцем.
Чинне законодавство, зокрема, ч. 1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава гарантує військовослужбовцям достатню матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.
Як вбачається із матеріалів справи, за період з 01.12.2008 р. по 30.11.2010р. позивачу було виплачено додаткові види грошового забезпечення на суму 75 447 грн. 59 коп.
Крім того, частиною 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено продовольче та речове забезпечення військовослужбовців, яке здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під ч звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу п звільнення.
Разом з тим, відповідач видавши Наказ №71-ос від 27.01.2011р. про звільнення позивача, ні продовольчий атестат, а ні речовий атестат, а також суму грошової компенсації, яка підлягає виплаті при звільненні Позивачу не надав, а кошти не виплатні
Таким чином, в порушення ч.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захисту військовослужбовців та членів їх сімей», п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від жовтня 2004 року №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час»при звільненні позивачу не була виплачена відповідачем грошова компенсація за продовольче та речове майно.
Також слід врахувати, що відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник повий письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В порушення статті 116 КЗпП відповідачем розрахунок з позивачем не провів та виплатив індексацію грошового забезпечення, грошову компенсацію за продовольче речове майно.
Матеріалами справи встановлено, що листом від 23.05.2011р. №21/2/2-Б-7 відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за речове майно на загальну суму 2 665 грн. 68 коп. та відмовився від виплати компенсації за продовольче майно.
Відповідно до Інструкції про грошове забезпечення, затвердженої відповіли наказом Відповідача, передбачена виплата військовослужбовцям один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошові забезпечення, що складає 6818 грн. 00коп., але яку відповідач не виплатив позивачу у 2011 році.
Зокрема відповідач мав виплатити: грошову компенсацію за продовольче та речове майно на суму 2 665 грн. 68 коп.; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань на суму 6818 грн 00грн.
Таким чином при звільненні позивача відповідачем не було виплаче грошове забезпечення військовослужбовців, що порушує права позивача, продекларовані та гарантовані чинним законодавством.
Як вбачається із матеріалів справи, невиплата вищезазначених коштів підтверджується грошовим атестатом серії СБ №016632, а також листом відповідача від 23.05.2011р. №21/2/2-Б-7.
Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.99 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства суми в день звільнення, су, на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період, затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановленій рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При цьому суд приходить до висновку, що п.1 позовної заяви не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим та матеріалами справи не підтверджується.
Суд звертає увагу на те, що доводи та аргументи відповідача не свідчать про правомірність вчинених ним дій.
Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскільки судом встановлено, що відповідач по відношенню до позивача діяв не у спосіб, передбачений законами України, недобросовісно, нерозсудливо, адміністративний позов слід задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 128, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Службу безпеки України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за речове та продовольче майно на суму 2665 грн. 68 коп.
3 . Стягнути зі Служби безпеки України кошти за весь час затримки з 31.01.2010р. з розрахунку середньоденного заробітку суму 296 грн.52 коп.
4. Стягнути з Служби безпеки України одноразову матеріальну допомогу для вирішення соціально -побутових питань за 2011р. у розмірі місячного окладу на суму 6818 грн. 00 грн.
5. Присудити на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з місцевого бюджету України.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А.Качур