ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 серпня 2018 року м. Київ № 826/9102/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Каракашьяна С.К., розглянувши клопотання про забезпечення позову у справі за позовом громадянина ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним та скасування рішення, -
В C Т А Н О В И В:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 до Служби безпеки України про:
- визнання протиправною та скасування постанови Служби безпеки України від 12 січня 2018 року №2/5/4-1057нт про заборону в'їзду в Україну громадянину держави ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження Україна, паспорт громадянина Ізраїль НОМЕР_1;
- визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо направлення доручення від 11 січня 2018 року №2/3/4-1058нт Державній прикордонній службі України про доповнення Контрольного списку осіб, яким заборонено в'їзд в Україну, даними стосовно громадянина Держави ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження Україна, місце проживання - Ізраїль.
Позовні вимоги було обґрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваного рішення.
До суду надійшла заява про зміну підстав позову, за змістом якої представник позивача наголошує на тому, що позивач є громадянином України.
Представником позивача подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якому представник позивача просить суд зупинити дію оскаржуваної постанови з мотивів її явної незаконності та порушення прав позивача на можливість надати пояснення та бути допитаним в якості свідка.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої вказаної статті забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При розгляді та вирішенні даного клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В клопотанні не наведено, а судом не вбачається питань, які можуть бути з'ясовані за допомогою допиту свідків.
Розглянувши заявлене клопотання, судом не встановлено очевидної протиправності оскаржуваного акту, оскільки оскаржуваний акт, як і первісне визначення позивача в позові стосується саме громаданина Ізраїлю. Також судом не встановлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або унеможливили б захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог.
При цьому, суд зазначає, що під час розгляду клопотання суд повинен, виходячи з конкретних доказів, оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, а застосування заходів забезпечення позову буде фактичним вирішенням справи по суті.
Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданого клопотання та доводів наведених позивачем на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість та не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.
Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя С.К. Каракашьян