Справа № 826/3774/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
28 серпня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Губської О.А.
при секретарі: Марчук О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, -
Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про накладення штрафу на позивача від 03 березня 2017 року ВП №53513244, оскільки постанову пред'явлено не за місцем її виконання та з порушенням правил підвідомчості.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року в задоволенні даного адміністративного позову - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та здійсненими порушеннями процесуального права.
Оскільки відповідач до суду не з'явився, справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 статті 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в провадженні УДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження ВП№52350175 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 23 грудня 2016 року №910/12653/16 про зобов'язання ПАТ «Укргазвидобування» виконати умови договору поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 06 липня 2015 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Стальспецмонтаж 21» в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком №1 до договору, в редакції додаткової угоди від 23 грудня 2015 року.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 09 лютого 2017 року за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн. та зобов'язано виконати рішення.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 24 лютого 2017 року за повторне невиконання рішення суду на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 10 200,00 грн. та зобов'язано виконати рішення.
03 березня 2017 року постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавче провадження ВП №53513244 з виконання постанови про накладення штрафу №53250175 від 24 лютого 2017 року.
Не погоджуючись із оскаржуваною постановою, вважаючи її прийнятою з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова, прийнята державним виконавцем, відповідає вимогам закону, оскільки виконавцем при вчиненні виконавчих дій дотримано правила підвідомчості, а саме, проведено виконавчі дії за місцезнаходженням майна боржника ПАТ «Укргазвидобування».
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року у справі №910/12653/16 виданий наказ Господарського суду міста Києва від 23 грудня 2016 року.
Зі змісту вищезазначеного рішення суду вбачається, що ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Стальспецмонтаж 21» погоджено місце виконання поставки товару - Центральний склад №1 ГПУ «Полтавагазвидобування», що розташоване за адресою: Полтавська область, с. Селищна, вул. Б. Хмельницького, 9.
Судом першої інстанції під час судового розгляду встановлено, що за наслідками розгляду скарги позивача на дії та рішення УДВС ГТУЮ у Полтавській області, ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2018 року в справі №910/12653/16 визнано недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року у виконавчому провадженні №53250175, у зв'язку із скасуванням рішення Господарського суду міста Києва від 10 жовтня 2016 року.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 статті 3 Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно ч.1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч.1 статті 13 цього Закону під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За ч. 1 та 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно ч.1, 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
З огляду на те, що вимога Господарського суду міста Києва про зобов'язання виконати умови договору щодо поставки труб бурильних в асортименті, укладеного між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Стальспецмонтаж 21» позивачем не виконана, станом на дату винесення оскаржуваного виконавчого документа вищезазначене судове рішення не скасовано; постанова державного виконавця УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 24 лютого 2017 року ВП№53250175 пред'явлена в межах встановленого строку пред'явлення до виконання та відповідає вимогам до виконавчого документа, то формально оскаржуваний виконавчий документ винесено відповідачем за наявності достатніх правових підстав.
Разом з тим, згідно ч.1 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Абз. 2 п. 4 розділу І «Загальні положення» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, встановлено, що відділу примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими:
- боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
- сума зобов'язання становить від шести до двадцяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Боржником за постановою про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року ВП № 53250175 є АТ «Укргазвидобування», місцезнаходження якого є м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, що відноситься до компетенції Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Тобто, виконавчий документ - постанова про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року ВП № 53250175 пред'явлений стягувачем не за місцем його виконання.
Крім того, сума стягнення за постановою про накладення штрафу ВП № 53250175 становить 10 200,00 грн., яка відноситься до підвідомчості районних, районних в містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних відділів державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції
Тобто, сума зобов'язання за виконавчим документом (постанова про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року ВП № 53250175) також не підвідомча відділам примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року ВП № 53250175 пред'явлена не за місцем виконання та за сумою зобов'язання не підвідомча ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при вчиненні виконавчих дій дотримано правил підвідомчості, а саме, проведено виконавчі дії за місцезнаходженням майна боржника ПАТ «Укргазвидобування», оскільки ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Стальспецмонтаж 21» погоджено місце виконання поставки товару - Центральний склад № 1 ГПУ «Полтавагазвидобування», що розташоване за адресою: Полтавська область, с. Селищна, вул. Б. Хмельницького, 9.
Зазначений висновок не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
Так, статтею 532 ЦК України передбачено, що місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.
За загальним правилом, місце виконання зобов'язання є договірною умовою та узгоджується сторонами в договорі. В даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буду зручним для сторін. Тобто, місцем виконання зобов'язання є те місце, в якому боржник повинен виконати свій обов'язок (передати кредитору річ, результати робіт, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор повинен прийняти належне виконання.
Дійсно, сторонами було визначено місце виконання зобов'язання за укладеним договором - Центральний склад № 1 ГПУ «Полтавагазвидобування», що розташоване за адресою: Полтавська область, с. Селищна, вул. Б. Хмельницького, 9.
Відповідно до ч.3 статті 24 Закону виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що виконавче провадження № 53250175 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 23 грудня 2016 року № 910/12653/16, за яким ПАТ «Укргазвидобування», як боржник, зобов'язане виконати умови договору поставки труб бурильних в асортименті (закупівля товару за власні кошти) від 06 липня 2015 року, укладеного між ПАТ «Укргазвидобування» та ТОВ «Стальспецмонтаж 21», в частині прийняття та оплати товару, передбаченого додатком № 1 до договору, в редакції додаткової угоди від 23 грудня 2015 року здійснювалось саме відповідачем за місцем вчинення таких дій - Центральний склад № 1 ГПУ «Полтавагазвидобування», що розташоване за адресою: Полтавська область, с. Селищна, вул. Б. Хмельницького, 9, а не за місцем знаходженням майна боржника.
Частиною 5 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.
Між тим, матеріали справи не містять доказів знаходження майна позивача за місцем виконання зобов'язання, погодженого сторонами в договорі.
Таким чином, судом першої інстанції ототожнені різні за своєю правовою природою поняття «місце виконання зобов'язання» та «місцезнаходження майна боржника», внаслідок чого помилково визнано, що місце виконання зобов'язання, визначене сторонами в договорі, є місцем знаходження майна боржника, чим неправильно застосував до спірних правовідносин норми статті 532 ЦК України та статті 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ч.4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25 квітня 2018 року у справі № 910/12653/16, яка набрала законної сили, скарги ПАТ «Укргазвидобування» на дії та постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області задоволені, зокрема: визнано незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № 53250175; визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про накладення штрафу від 24 лютого 2017 року.
Таким чином, оскільки підставою для відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про накладення штрафу на позивача 03 березня 2017 року ВП № 53513244 була постанова про накладення штрафу на позивача від 24 лютого 2017 року ВП № 53250175, яка наразі визнана протиправною та є скасованою, колегія суддів дійшла висновку, що належним захистом прав позивача є скасування оскаржуваної в рамках даного провадження постанови.
Тобто аргументи апеляційної скарги спростували необґрунтовані висновки суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Укргазвидобування" щодо скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи було з'ясовані неповно, та як наслідок було прийняте необґрунтоване судове рішення, що є підставою для його скасування апеляційним судом та прийняття нового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2018 року - скасувати та ухвалити нове.
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про накладення штрафу на позивача від 03 березня 2017 року ВП №53513244.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Файдюк В.В.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Губська О.А.