ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2018Справа № 910/5939/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 910/5939/18
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», м. Київ,
до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Канів,
про стягнення 5 016,36 грн.,
без виклику учасників справи,
14.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - Товариство) до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - Компанія) про стягнення 5 016,36 грн. страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
30.05.2018 Товариство подало суду документи на виконання вимог ухвали суду від 17.05.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; залучено до участі у справі ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалу суду від 04.06.2018 було надіслано третій особі (на адресу, вказану у позовній заяві), що підтверджується відміткою канцелярії суду на звороті такої ухвали.
Разом з тим, конверт з ухвалою суду було повернуто з адреси третьої особи з відміткою пошти «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».
18.06.2018 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
21.06.2018 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів, викладених відповідачем, і просив позовні вимоги задовольнити повністю.
05.07.2018 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують факт направлення на адресу третьої особи копії позовної заяви з додатками.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.01.2017 позивачем (страховик) і ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06-MR2/02-207-00805 (далі - Договір), за умовами якого Товариство взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «NISSAN» д/н НОМЕР_3, його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).
01.09.2017 о 09 год. 30 хв. у Київській області, Києво-Святошинському районі, селі Петропавлівська Борщагівка на вулиці Соборній, 1 Б, сталася ДТП, за участю застрахованого автомобіля «NISSAN», автомобіля марки «HUYNDAI» (реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.09.2017 зі справи № 369/9768/17 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в доход держави у розмірі 340 грн.
05.09.2017 страхувальник звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодування.
12.09.2017 було проведено оцінку та 20.09.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнська Експертна Компанія «СОВА» складено звіт № 33-D/35/0 про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «NISSAN», відповідно до якого матеріальний збиток склав 36 580,37 грн. з урахуванням ПДВ.
12.09.2017 фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 було виставлено рахунок-фактуру від 12.09.2017 № 00214 на суму 35 500 грн. без ПДВ.
Товариством 31.10.2017 було складено страховий акт №СТ/17/0201 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 35 500 грн.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування у сумі 35 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.10.2017 №ID-99616.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон).
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).
Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.
Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника «HUYNDAI» як страхувальника на момент ДТП була застрахована Товариством за полісом №АК6264572.
Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до Закону, у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є відповідач.
Позивачем було подано відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування від 28.11.2017 № 5245 на виплату страхового відшкодування у сумі 35 500 грн., яка була отримана Компанією 29.11.2017.
Відповідачем було частково здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 30 483,64 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.02.2018 №8830.
Таким чином, Компанія не виплатила Товариству 5 016,36 грн. страхового відшкодування.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.
Положеннями пунктів 7.36-7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом Фонду державного майна України та Мін'юсту, від 24.11.2003, № 142/5/2092 встановлено підстави та порядок розрахунку коефіцієнту фізичного зносу.
За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Згідно з пунктом 35.1 статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказував на те, що ним було проведено виплату страхового відшкодування у сумі 30 483,64 грн., оскільки, саме вказана сума була визначена у звіті від 20.09.2017 № 33-D/35/0 як матеріальний збиток без ПДВ.
Оскільки, особа, яка надавала послуги з ремонту не є платником ПДВ, то в силу приписів Закону та правової позиції Верховного Суду, відсутні підстави для виплати страхового відшкодування у сумі 35 500 грн.
У свою чергу, позивач заперечив проти доводів відповідача, посилаючись на те, що виплата здійснювалася особі, яка здійснювала ремонт, на підставі рахунку-фактури від 12.09.2017 № 00214 та акта виконаних робіт від 14.11.2017 № 00214 на суму 35 500 грн.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5 016,36 грн. страхового відшкодування, виходячи з такого.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування виплачено особі, яка здійснювала ремонт транспортного засобу на підставі виставленого рахунку та акта виконаних робіт (ФОП ОСОБА_3.), яка не є платником ПДВ, проте сума податку на додану вартість не була включена до виставленого рахунку.
Таким чином, позивач сплатив вартість відновлювального ремонту без ПДВ, а тому відсутні підстави для зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ.
Крім того, відсутні підстави для визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу та понесених позивачем витрат на підставі звіту, оскільки, він є попередньою оцінкою вартості відновлювального ремонту і відповідно витрат, які міг би понести позивач, тобто вказана у звіті сума у розмірі 36 580,37 грн. (30 483,64 грн. без ПДВ) не є остаточною та не підтверджує реально понесені позивачем витрати.
Таким чином, суд дійшов висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, а підтверджує розмір відновлювального ремонту саме рахунок-фактура та акт виконаних робіт.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (02081, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 37/122; 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код 23510137) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; адреса для листування: 02100, м. Київ, вул. Г. Тороповського, 14; ідентифікаційний код 32382598) 5 016 (п'ять тисяч шістнадцять) грн. 36 коп. страхового відшкодування і 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29.08.2018.
Суддя І.Д. Курдельчук