27 серпня 2018 року Справа № 915/1367/17
м. Миколаїв
Кредитори:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_3, 54058).
2.Фізична особа - підприємець Парубець Ангеліна Олегівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, АДРЕСА_1, 54001) правонаступник Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909).
Банкрут: фізична особа ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3, АДРЕСА_2, 54030)
Ліквідатор: арбітражний керуючий Чепелюк Олександр Олександрович (адреса: 33028, АДРЕСА_4, реєстраційний номер платника податків НОМЕР_4),
Суддя Ржепецький В.О.,
за участі представників учасників провадження у справі:
від 1-го кредитора: ОСОБА_6, довіреність № 505 від 09.06.17 р.
від 2-го кредитора: ОСОБА_6, довіреність №196 від 11.05.18 р.
від банкрута: ОСОБА_7, довіреність № 728 від 22.08.2017 р.,
ліквідатор: арбітражний керуючий Чепелюк О.О.,
Суть спору: про банкрутство,
встановив:
20 липня 2018 року на адресу господарського суду від конкурсного кредитора ОСОБА_8 надійшла заява про затвердження мирової угоди від 13.07.2018.
Ухвалою суду від 07.08.2018 розгляд мирової угоди призначено на 27.08.2018.
Усі учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
23.08.2018 кредитором ОСОБА_8 подано до господарського суду заяву від 23.08.2018 про відмову від частини кредиторських вимог.
Заяву кредитора обґрунтовано посиланням на норми ст. ст. 42, 46 ГПК України та мотивовано необхідністю надання банкруту можливості для оздоровлення поточної фінансової ситуації, у зв'язку з чим кредитор відмовляється від кредиторських вимог в частині повернення судового збору.
Аналогічну заяву 23.08.2018 подано до господарського суду кредитором - фізичною особою-підприємцем Парубець А.О.
27.08.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання ліквідатора від 23.08.2018 №01-29/25 про затвердження мирової угоди.
Присутній в судовому засіданні представник кредиторів ОСОБА_8 та фізичної особи-підприємця Парубець А.О. заяви від 23.08.2018 про відмову від частини кредиторських вимог підтримує в повному обсязі, просить суд затвердити мирову угоду.
Представник банкрута та ліквідатор також просять суд затвердити мирову угоду від 13.08.2018.
На підставі ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі про банкрутство, суд дійшов наступних висновків.
Постановою суду від 23.01.2018 фізичну особу ОСОБА_4 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
Зборами кредиторів банкрута 15.06.2018 обрано комітет кредиторів у складі одного кредитора: ОСОБА_8 (протокол №1 від 15.06.2018, т. 3, а.с.46-48).
15.06.2018 комітетом кредиторів банкрута обрано головою комітету кредиторів кредитора ОСОБА_8 (т.3, а.с.49-51).
13.07.2018 комітетом кредиторів банкрута вирішено: укласти Мирову угоду у справі №915/1367/17 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_4 на умовах, запропонованих банкрутом; голові комітету кредиторів банкрута подати заяву про затвердження Мирової угоди до господарського суду Миколаївської області згідно приписів ст. 81 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.3, а.с.60-62).
Заявою від 20.07.2018 голова комітету кредиторів банкрута просить суд затвердити Мирову угоду у справі №915/1367/17 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_4
Відповідно до приписів ст. 77 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами.
Відповідно до змісту ст. 79 Закону про банкрутство, мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про закриття провадження у справі про банкрутство.
Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.
Частиною третьою ст. 81 Закону про банкрутство визначено підстави, за наявності яких господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди: порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом; якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.
Порядок укладення мирової угоди визначено сукупністю норм ст.ст. 77-80 Закону про банкрутство.
Так, згідно з цими нормами, мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.
Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.
Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.
Згідно приписів ч. 1 ст. 80 Закону про банкрутство, мирова угода протягом семи днів від дня прийняття комітетом кредиторів рішення про її укладення схвалюється забезпеченими кредиторами. Для схвалення мирової угоди потрібна згода всіх забезпечених кредиторів.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 3 ст. 78 Закону про банкрутство встановлено, що мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 Закону про банкрутство, зобов'язання боржника щодо відшкодування всіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою, додаються до заяви про затвердження мирової угоди.
Наведені положення передбачають, що боржник до затвердження мирової угоди зобов'язаний погасити перед кредиторами заборгованість першої черги.
Матеріали справи №915/1367/17 не містять доказів виконання боржником умов цих положень Закону.
Таким чином, було порушено порядок укладення мирової угоди.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону про банкрутство, це є підставою, за наявності якої господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди.
При цьому господарський суд в повній мірі враховує обставини, пов'язані із зверненням кредиторів до суду із заявами про відмову від кредиторських вимог саме в цій частині.
Суд не вважає ці обставини такими, що спростовують наведені вище висновки з огляду на таке.
У відповідних заявах, як зазначено вище, кредитори посилаються на норми ГПК України, зокрема, ст. 46 ГПК України, якою позивачеві надано право відмовитися від позову.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Поняття кредиторської вимоги (заяви) встановлюється згідно з положеннями Закону про банкрутство, зокрема, статтями 1, 23-25 тощо, і не є тотожним поняттю позовної заяви.
Умови застосування аналогії закону врегульовано ст. 11 ГПК України, відповідно до ч. 10 якої для цього необхідна одночасна наявність таких обставин: якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований.
Правові відносини, пов'язані із заявленням, визнанням, погашенням, прощенням кредиторських вимог врегульовано Законом про банкрутство, що не дозволяє застосування до них на підставі аналогії закону положень, які стосуються права позивача відмовитись від позову.
Крім того, сам Закон про банкрутство, виходячи з його положень і мети не дозволяє кредитору відмовлятися від заявлених кредиторських вимог в ліквідаційній процедурі.
Таким чином, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяв кредиторів про відмову від частини кредиторських вимог.
Отже, не є такими, що усунені і обставини, пов'язані із недотриманням порядку укладення мирової угоди, про що зазначено вище.
Крім того, у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону про банкрутство, підставою, за наявності якої господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди є те, що умови мирової угоди суперечать законодавству.
Частиною четвертою статті 79 Закону про банкрутство встановлено обсяг обставин, які підлягають обов'язковому врегулюванню мировою угодою, а також інших умов, які можуть в ній міститися.
Так, мирова угода повинна містити положення про:
розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;
відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.
Крім того, мирова угода може містити умови щодо:
виконання зобов'язань боржника третіми особами;
задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Таким чином, положення, щодо яких сторони дійшли згоди в процесі укладення мирової угоди, які безпосередньо не стосуються визначених наведеною нормою обставин, або вже врегульовані Законом, не підлягають внесенню до неї.
Прикінцеві та інші положення поданої головою комітету кредиторів банкрута на затвердження мирової угоди від 13.07.2018 містять положення, які безпосередньо не стосуються обставин, пов'язаних з розміром, порядком і строками виконання зобов'язань боржника, відстрочкою чи розстрочкою або прощенням (списання) боргів чи їх частини.
Загалом, зазначене не може бути підставою для відмови в затвердженні мирової угоди, разом з тим, господарський суд, приймаючи рішення про таку відмову з наведених вище підстав, вважає за необхідне звернути увагу сторін на необхідність безумовного дотримання положень закону, зокрема, і в частині, яка стосується змісту мирової угоди з метою уникнення обставин, які можуть слугувати підставою для визнання її недійсною.
Крім того, деякі з цих положень не відповідають чинному законодавству.
Так, мирова угода містить п.4.4., яким здійснено помилкове посилання, на норми ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», якою не регулюються ці відносини.
Зміст пункту 4.11. мирової угоди є невірною копією положень ч. 2 ст. 82 Закону про банкрутство, оскільки не містить уточнення про наявність права на подання заяви про визнання мирової угоди недійсною тільки у конкурсних кредиторів.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 Закону про банкрутство, про відмову в затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.
Відповідно до ч. 8 ст. 81 Закону про банкрутство, винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.
Керуючись ст. ст. 77-82 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 12, 42, 46, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. В задоволенні заяви кредитора - ОСОБА_8 від 23.08.2018 про відмову від частини кредиторських вимог - відмовити.
2. В задоволенні заяви кредитора - фізичної особи - підприємця Парубець Ангеліни Олегівни від 23.08.2018 про відмову від частини кредиторських вимог - відмовити.
3. В затвердженні мирової угоди від 13.07.2018 у справі №915/1367/17 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_4 - відмовити.
4. Ухвалу надіслати кредиторам, банкруту, ліквідатору.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена у 10-денний строк з дня складення повного тексту безпосередньо до Одеського апеляційного господарського суду або через Господарський суд Миколаївської області.
Повний текст ухвали складено і підписано 29 серпня 2018 року.
Суддя В.О.Ржепецький