Постанова
Іменем України
15 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 235/6860/16-ц
провадження № 61-25432св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державний вищий навчальний заклад «Донецький національний технічний університет»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» на рішення апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2017 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Гапонова А. В., Груіцької Л. О.,
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» (далі - ДонНТУ) про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позов мотивований тим, що 12 січня 2010 року вона була прийнята в ДонНТУ на посаду бібліотекаря.
27 липня 2014 року була вимушена виїхати з м. Донецька у зв'язку з початком бойових дій.
При отриманні трудової книжки позивач виявила, що в ній міститься запис від 08 грудня 2014 року про звільнення її з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з посиланням на наказ про звільнення від 08 грудня 2014 року № 2585-08.
Вказаний запис здійснений невідомою особою. Згідно довідки ДонНТУ в м. Покровськ уповноваженою особою відповідача записи не вносились, наказ про звільнення не видавався.
Вважає, що з 12 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року вона перебувала у трудових відносинах з ДонНТУ, а з 02 вересня почала отримувати допомогу по безробіттю.
У липні та серпні 2014 року заробітна плата їй не виплачувалась, у задоволенні заяви про виплату заборгованості по заробітній платі адміністрацією ДонНТУ було відмовлено у зв'язку з неможливістю встановити факт її перебування у трудових відносинах з навчальним закладом і вирішити питання щодо наявності заборгованості по заробітній платі.
На підставі наведеного позивач просила суд встановити факт перебування її у трудових відносинах з ДонНТУ з 12 січня 2010 року по 02 вересня 2014 року, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 5 903,43 грн, а також середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 19 778,40 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу ОСОБА_4 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з січня 2010 року по вересень 2014 року, а тому цей факт не підлягає встановленню, однак доказів, які б свідчили про невиплату заробітної плати позивачу надано не було.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено.
Стягнуто з ДонНТУ на користь ОСОБА_4 заробітну плату за період з липня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 6 941,56 грн.
Зобов'язано ДонНТУ при виплаті ОСОБА_4заборгованості по заробітній платі в сумі 6 941,56 грн стягнути з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 січня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту перебування у трудових відносинах залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідач будь-яких доказів на підтвердження факту виплати позивачу заробітної плати за спірний період (липень-вересень 2014 року) не надав.
У квітні 2017 року ДонНТУ подало касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Касаційна скарга мотивована тим, що інформація з індивідуальних відомостей про застраховану особу підтверджує, що позивачу було виплачено заробітну плату. Крім того, за спірний період роботодавцем було сплачено страхові внески.
В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її із суду першої інстанції.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України справу № 587/1816/16-ц передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.
Суд установив, що ОСОБА_4 працювала у ДонНТУ та роботодавцем їй нараховувалася заробітна плата з січня 2010 року по вересень 2014 року включно, зокрема, за липень 2014 року в сумі 2 759,56 грн, за серпень 2014 року - 2 400,00 грн, за вересень 2014 року - 1 782,00 грн, з яких страхувальником сплачені страхові внески.
Згідно із частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до статті 58 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із статтею 60 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки під час розгляду справи відповідач не вказував на наявність документальних підтверджень виплати позивачу заробітної плати, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині.
Аргументи касаційної скарги, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу страхувальник - ДонНТУ нарахував позивачу заробітну плату за спірний період і у графі «позначка про сплату страхових внесків» за липень, серпень, вересень 2014 року є позначка «так» про сплату з нарахованої заробітної плати страхових внесків не спростовує висновків апеляційного суду, оскільки така інформація не є належним доказом факту виплати заробітної плати.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу державного вищого навчального закладу «Донецький національний технічний університет» залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Донецької області від 21 березня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат