21 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6432/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.
Час і місце ухвалення: 16:19, м.Одеса
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Лавришині А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів та моральної шкоди,
У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації (далі Департамент), третя особа Головне управління Державної казначейської служби України (далі ГУ ДКСУ) в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання судових рішень про поновлення на роботі, на посаді ООПНПК;
- стягнути з відповідача кошти за вимушений прогул через тривале не поновлення на роботі за судовими рішеннями, які підлягають негайному виконанню;
- стягнути моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. за постійні, тривалі, систематичні знущання.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що Наказом Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації від 20 листопада 2017 року №71к ОСОБА_3 поновлено на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації з 24 листопада 2017 року за судовими рішеннями, які тривалий час не виконувались. Відповідач зволікав з поновленням на роботі, чим завдав величезної моральної і матеріальної шкоди (зруйновано професійні і соціальні зв'язки, ускладнені родинні стосунки). Позивач з 2006 року вимушена була звертатися до судів за захистом прав, не мала коштів на задоволення духовних і фізичних потреб, оздоровлення, лікування тощо.
У відзивах на позов та на заяву про збільшення позовних вимог Департамент зазначив, що у період з лютого 2014 року по теперішній час ним вчинялись дії по виконанню рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харук та інші проти України" від 26 липня 2012 року, рішення суду по справі №815/7790/13-а, рішення суду по справі №815/5907/15.
Зокрема, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №815/7790/13-а встановлено, що позивач поновлена на посаді, яка є рівнозначною посаді, з якої її було незаконно звільнено, при цьому з врахуванням всіх соціальних гарантій, що свідчить про те, що відповідачем поновлені порушені трудові права ОСОБА_3
Щодо стягнення коштів за вимушений прогул відповідач зазначив, що в ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харук та інші проти України" на користь стягувача - ОСОБА_3 стягнуто та перераховано 30 942,50 грн. (еквівалент 3 000 євро), та за рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року у справі №2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19 409,95 грн.
Крім того, за відсутності вихідних даних (інформації про заробітну плату за останні два місяці роботи, про чітко визначений період часу, за який необхідно здійснити розрахунок, про отримання чи неотримання позивачем будь-яких виплат, які мають бути враховані у розрахунку), а також за відсутності правових підстав для розрахунку і виплати відповідних коштів, Департамент об'єктивно не має можливості здійснити та надати суду відповідний розрахунок за час вимушеного прогулу позивача.
Щодо стягнення моральної шкоди, то Департамент послався на те, що позивачем не наданоа будь-яких доказів обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди. Також, позивач не надала доказів, які б підтверджували її моральні страждання саме через несплату штрафу, зловживання з боку директора Департаменту повноваженнями, дискримінації в зв'язку з тим, що вона не належить до державних службовців та підтвердження інших обставин, якими вона обґрунтовує моральну шкоду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо невиплати у період з 27 лютого 2014 року по 24 листопада 2017 року середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Стягнуто з Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 22 лютого 2006 року по 23 листопада 2017 року у розмірі 164 704,76 грн.
Стягнуто з Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
В апеляційній скарзі Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.
Апелянт наполягає, що даний спір не є публічно-правовим, і спірні правовідносини не пов'язані з проходженням публічної служби.
У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року та закриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Департаменту, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, та неоспорюється сторонами, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року ОСОБА_3 було поновлено на посаді завідувача Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 19 409,95 грн.
26 липня 2012 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі "Харук та інші проти України" (заява №32562/07 від 16 липня 2007 року, заявник - ОСОБА_3, відповідно до якого держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяців 3 000 (три тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 1, та 1 500 (одну тисячу п'ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
У зв'язку з ліквідацією Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Рішення національного суду, яке відповідно до рішення Європейського суду з прав людини повинно бути виконано, в зобов'язальній його частині - поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації виконано не було.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року по справі №815/7790/13-а за позовом ОСОБА_3 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України зобов'язано Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої позивач була незаконно звільнена.
20 листопада 2017 року директором Департаменту видано Наказ №71/к, яким ОСОБА_3 поновлено на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації з 24 листопада 2017 року з відповідним посадовим окладом, що відповідає 15 тарифному розряду за Єдиною тарифною сіткою.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року по справі №815/7790/13-а встановлено, що ОСОБА_3 поновлена на посаді, яка є рівнозначною посаді, з якої її було незаконно звільнено.
Наказом Департаменту №14/к від 23 лютого 2018 року "Про застосування до ОСОБА_3 дисциплінарного стягнення" її звільнено з 26 лютого 2018 року за прогул без поважних причин відповідно до ч.4 ст. 40 КЗпП України.
26 лютого 2018 року ОСОБА_3 виплачено грошову компенсацію за невикористані 9 днів щорічної основної відпустки, за період роботи з 24 листопада 2017 року по 26 лютого 2018 року.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням висновків постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а, Департамент повинен виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
У період з 22 лютого 2006 року по 23 листопада 2017 року кількість днів вимушеного прогулу склало 2 948 днів, і сума середнього заробітку, що підлягає стягненню за вказаний період становить 164 704,76 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції визнав право позивача на відшкодування такої шкоди, оскільки у даному випадку встановлено надмірно тривале невиконання остаточного судового рішення. Забезпечення адекватного та достатнього відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів є прямим обов'язковим держави, за що держава несе відповідальність.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-14, 73, 74, 77, 78 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 23 ЦК України, ст. 235 КЗпП України, ч.1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці", Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
Судова колегія не приймає до уваги доводи і вимоги апелянта про закриття провадження, виходячи з наступного.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року, яким державу Україна зобов'язано виконати рішення національного суду (Приморського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06) в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації, не виконано і позивач на роботі не поновлена.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_3 до Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-332/06 від 21 лютого 2006 року та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі "Харук та інші проти України" в зобов'язальній частині, а саме: поновленні на роботі на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації; зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати зобов'язальну частину даних судових рішень негайно.
Відмовляючи в задоволенні позову Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що оскільки спір про поновлення ОСОБА_3 на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медико-педагогічної консультації Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу вирішено Приморським районним судом міста Одеси 21 лютого 2006 року (справа № 2-332/06, а тому, з урахуванням вимог ч.1 ст. 263 КАС України (в редакції, яка діяла на момент прийняття постанови), питання про поновлення позивача на посаді або про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинно вирішуватись саме в рамках справи №2-332/06. Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації та відповідач по цій справі в даному випадку є окремими суб'єктами владних повноважень та різними юридичними особами, при цьому кожен з них наділений власною адміністративно-процесуальною право та дієздатністю, а тому, звернувшись до суду з позовом про визнання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації виконавцем рішення по справі № 2-332/06 та рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року у справі "Харук та інші проти України" в частині поновлення на роботі, - позивач використала невірний спосіб захисту порушеного права.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №815/7790/13-а скасовано Одеського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2013 року, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Зобов'язано Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої ОСОБА_3 була незаконно звільнена.
Провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України закрито.
Висновки апеляційного суду ґрунтуються на тому, що замість ліквідованого Управління освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації було створено Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації, на який покладено функції і завдання Управління, а тому саме вказаний Департамент є тим самим органом, до компетенції якого належить вирішення питання про усунення порушень прав незаконно звільненої ОСОБА_3 Закриваючи провадження у справі в частині позову про зобов'язання Державної виконавчої служби України виконати зобов'язальну частину даних судових рішень негайно, апеляційний суд врахував наявність між тими самими сторонами і з того самого спору судового рішення, яке набрало законної сили.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року залишено без змін.
Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що за змістом п.7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" КАС України, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.
Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погодилась з висновком апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації усунути порушені права ОСОБА_3 шляхом поновлення її на роботі на посаді, яка відповідає посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, з якої її незаконно звільнено з 07 червня 2004 року наказом Управління освіти та науки Одеської обласної державної адміністрації №106-к.
Враховуючи висновки Вищого адміністративного суду України, судова колегія вважає, що й на дану справу про визнання протиправною бездіяльність Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації щодо тривалого невиконання судових рішень про поновлення позивача на посаді завідуючої Одеської обласної психолого-медично-педагогічної консультації, та похідні позовні вимоги про стягнення з відповідача кошти за вимушений прогул через тривале не поновлення на роботі за судовими рішеннями, які підлягають негайному виконанню, стягнення моральної шкоди - поширюється юрисдикція адміністративного суду.
Згідно ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п.п.46, 51, 54 Рішення від 15 жовтня 2009 у справі "Іванов Ю.М. проти України" (заява №40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Враховуючи все вищенаведене, судова колегія вважає, що закриття провадження у даній справі може призвести до продовження тривалого невиконання судових рішень та повторного порушення прав позивача.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.