Постанова
Іменем України
22 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 754/4355/17-ц
провадження № 61-8605св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - Державна служба зайнятості,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року у складі судді: Клочко І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у складі суддів: Рубан С. М., Желепа О. В., Іванченко М. М.,
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної служби зайнятості про скасування дисциплінарного стягнення (догани).
Позовна заява мотивована тим, що він перебував до 06 березня 2017 року у трудових відносинах із Державною службою зайнятості та працював на посаді начальника Управління інформаційних систем та захисту інформації. Відповідно до наказу від 15 лютого 2017 року № 33-к Державної служби зайнятості, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани за порушення виконавчої дисципліни, з яким останній був ознайомлений 09 березня 2017 року, оскільки перебував до того часу на лікарняному.
Перед оголошенням догани до позивача не надходило жодних доручень чи прохань від керівництва відповідача стосовно необхідності надання пояснень щодо причин, як вважає керівництво, порушення виконавської дисципліни. Крім того, позивач 15 лютого 2017 року після 13-00 год. вимушений був, за станом здоров'я, залишити робоче місце для відвідання лікарні, про що попередньо попереджав керівництво.
При оголошенні догани не було враховано вимоги частини третьої статті 149 КЗпП, оскільки вона була винесена всього лише за прострочення термінів виконання певних документів, що не потягнуло за собою настання будь-яких негативних наслідків, також позивачем не враховано роботу відповідача за попередній період, яка виконувалась належним чином без порушень трудової дисципліни. З огляду на викладене позивач просив скасувати наказ від 15 лютого 2017 року №33-к про оголошення догани.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення судів мотивовано тим, що оскаржити догану не можна, оскільки це найменш суворий вид стягнення, який власник має право застосовувати за будь-яке порушення трудової дисципліни. Зобов'язати власника при оголошенні догани враховувати тяжкість проступку та інших обставин означало б позбавити власника права застосовувати стягнення при наявності порушення.
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу у якій просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга мотивована тим, що: суди не застосували положення частини 3 статті 147 КЗпП акт, складений про те, що від ОСОБА_2 не надійшло письмових пояснень, є недійсним, оскільки мав бути складений комісією, яка мала бути затверджена наказом, проте такої комісії створено не було, крім того, у наказі не вказано за які саме дисциплінарні проступки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення.
У травні 2018 року Державна служба зайнятості подала відзив на касаційну скаргу у якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін. Вказувала на те, що відповідач дотримався усіх установлених законодавством вимог щодо застосування дисциплінарного стягнення.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2018 року справа призначена до судового розгляду.
Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що відповідно до наказу від 11 липня 2016 року № 229-К, ОСОБА_2 призначений на посаду начальника Управління інформаційних систем та захисту інформації. Наказом від 15 лютого 2017 року №33-к ОСОБА_2 оголошено догану за порушення виконавської дисципліни.
При відмові в задоволенні позову суди зробили висновок, що працівник має право оскаржити до суду застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. Оскаржити за цими обставинами догану не можна, оскільки це - найменш суворий вид стягнення, який власник має право застосовувати за будь-яке порушення трудової дисципліни. Зобов'язати власника при оголошенні догани враховувати тяжкість проступку та інших обставин означало б позбавити власника права застосовувати стягнення при наявності порушення.
Колегія суддів не погоджується із цим висновком з таких підстав.
Згідно частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
Відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.
Аналогічний по суті висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц.
Європейський суд з прав людини вказує, що «принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником» (MALA v. UKRAINE, № 4436/07, § 48, ЄСПЛ, від 3 липня 2014 року).
Згідно з частинами першою та другою статті 303 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду апеляційної інстанції) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Разом з тим, при розгляді апеляційної скарги апеляційний суд обмежився посиланням про те, що частина третя статті 149 КЗпП поширюється тільки на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. При цьому, не перевірив аргументів позивача щодо неврахування роботодавцем ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника та зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року скасувати.
Передати справу № 754/4355/17-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В.І. Журавель
В.І. Крат
В. П. Курило