Ухвала
17 серпня 2018 року
м. Київ
справа № 199/5999/16-ц
провадження № 61-41915ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
АналізЄдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у серпні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 923,40 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року, у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
02 серпня 2018 року через засоби поштового зв'язку АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, підписаною представником Литвиненко О.Л., на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої, частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову у справі № 199/5999/16-ц становить 55 923,40 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто справа № 199/5999/16-ц є малозначною у силу вимог закону.
АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. Проте АТ КБ «ПриватБанк» не обґрунтовує, чому саме справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, але має для позивача виняткове значення, оскільки перешкоджає стабільній роботі, обмежує права та майнові інтереси. Проте акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Оскільки вказівка на невиконання відповідачем зобов'язань за договором фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Вказівка в резолютивній частині постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року про можливість її оскарження у касаційному порядку до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене рішення ухвалене у малозначній справі.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржувані рішення ухвалені у малозначній справі, ціна позову в якій не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,
Відмовити акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 грудня 2016 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2018 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Крат