Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/10859/18
17.08.2018 м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Київської місцевої прокуратури №7 м. Києва ОСОБА_3 , слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.3 ст. 153 КК України, -
Слідчий СВ Подільського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_3 , звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 .
Клопотання обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував 25.06.2018 року протягом всього дня за місцем власного мешкання, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 . Приблизно о 13 годині 30 хвилин у ОСОБА_6 виник злочинний намір на вчинення дій сексуального характеру по відношенню до малолітньої особи, а саме, задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Реалізуючи свій злочинний намір, 25.06.2018 року приблизно о 13:30 год. ОСОБА_6 , отримавши нагоду вчинити протиправні дії щодо малолітньої направився до кімнати №2 цієї ж квартири, заздалегідь знаючи, що в даній кімнаті знаходиться малолітня ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та батьки останньої відсутні. Скориставшись нагодою, ОСОБА_6 зайшов до кімнати №2, двері якої не були зачиненні, до малолітньої ОСОБА_7 та сів на ліжко. В подальшому, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний намір, 25.06.2018 року приблизно в період часу з 13:35 год., усвідомлюючи, що малолітня ОСОБА_7 не розуміє характер та значення протиправних дій, користуючись безпорадним станом потерпілої, яка, у тому числі, через свій вік не здатна фізично чинити опір та уникнути злочинного посягання через свою фізичну та психічну слабкість, почав застосовувати фізичне насильство до малолітньої потерпілої. ОСОБА_6 підійшов впритул до малолітньої ОСОБА_7 та оголив перед нею свій статевий орган. Однак, остання злякавшись, спробувала втекти з кімнати, на що ОСОБА_6 силою повалив малолітню ОСОБА_7 на ліжко, схопив її за руку, щоб остання не могла фізично чинити опір та закрив рукою рота, щоб вона не змогла покликати на допомогу та викрити його протиправні дії. Таким чином, застосувавши до малолітньої потерпілої силу, а саме, утримував її руками за руки та закривши рота, намагався задовольнити свою статеву пристрасть неприроднім способом, проти волі малолітньої потерпілої, із застосуванням фізичного насильства, вступивши з нею у орогенітальний контакт. Однак, малолітня ОСОБА_7 , скориставшись тим, що ОСОБА_6 послабив хватку, звільнилась та вибігла з кімнати. Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 153 КК України, а саме в закінченому замаху на задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи, вчинене щодо малолітньої особи, оскільки він вчинив всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
25.06.2018 р. о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.
27.06.2018 р. Подільським районним судом м. Києва підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 серпня 2018 року до 21 години 00 хвилин включно.
17.08.2018 р. в.о. керівника Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців (до 26.09.2018 р. включно).
У судовому засіданні слідчий та прокурор внесене до суду клопотання підтримали та просили його задовольнити, наголошуючи на тому, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України є актуальними і на теперішній час, а саме, перебуваючи на волі ОСОБА_6 буде: 1) переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду; 2) незаконно впливати на малолітню потерпілу, її законного представника, свідків; 3)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється. Більш м'які запобіжні заходи не призведуть до запобігання наведених вище ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України. Обставини, які б свідчили про те, що зазначені ризики зменшились досудовим розслідуванням не встановлено. Вказані ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є обґрунтованими, а враховуючи те, що такі запобіжні заходи як: особисте зобов'язання; домашній арешт; застава; дадуть змогу підозрюваному уникнути від органу досудового розслідування, розуміючи невідворотність наслідків свого кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечував, просив обрати відносно нього домашній арешт. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні надав свої пояснення з приводу внесеного клопотання, заперечував проти його, зазначив що обґрунтування заявленого клопотання, та й самої підозри, є безпідставними, просив обрати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний засіб, домашній арешт, для чого родичі підозрюваного зняли квартиру подалі від місця вчинення кримінального правопорушення.
Заслухавши слідчого, прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку про задоволення клопотання у зв'язку з наступним.
25.06.2018 р. о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , затримано в порядку ст. 208 КПК України. 27.06.2018 р. Подільським районним судом м. Києва підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 години 00 хвилин включно 23 серпня 2018 року. 17.08.2018 р. в.о. керівника Київської місцевої прокуратури № 7 ОСОБА_8 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до трьох місяців (26.09.2018 р. включно).
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені в статті 178 КПК України.
Запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно до ст. 131 КПК України, а його застосування здійснюється з метою забезпечення дієвості провадження.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини (рішення «Нечипорук і Йонкало проти України») відповідно до якої «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
У розглядуваному клопотанні наведені дані, які вказують на підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, та які не викликають розумних сумнівів у цьому.
Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Згідно вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також інші обставини зазначені в законі.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Як вбачається з тексту Ухвали Подільського районного суду м. Києва від 27.06.2018 р. міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою була застосована до підозрюваного з урахуванням обґрунтованості підозри, даних про особу підозрюваного та з метою запобігання ризиками за ст.177 КПК України. Даних про наявність підстав для зміни підозрюваному запобіжного заходу на менш суворий, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено.
Вирішуючи питання про доцільність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий в силу статті 89 КК України.
З огляду на конкретні обставини та на суспільну небезпечність діяння, інкримінованого підозрюваному правопорушення, слідчий суддя прийшов до висновку, що, наразі, не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, визначені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України: можливість переховування від суду, можливість незаконно вплинути на малолітню потерпілу, її законного представника, свідків.
Виходячи з встановленого судом, слідчий суддя враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу та згідно статей 7-9 КПК України, якими визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Разом з тим, у рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Також, у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відтак, з огляну на приведене, характер та фактичні обставини інкримінованих підозрюваному злочину, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема, яке віднесено згідно статті 12 КК України, до особливо тяжких злочинів. Між тим, санкція відповідної статті КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п'ятнадцяти років.
Слідчий суддя також зазначає, що доводи захисника та підозрюваного щодо необґрунтованості підозри не беруться судом до уваги, оскільки поруч з цим просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Тому, продовжуючи такий вид запобіжного заходу, як тримання під вартою, слідчий суддя виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених статтею 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не відпали, не втратили своєї вагомості і під загрозою можливого застосування покарання, передбаченого санкцією статті, останній може переховуватись від слідства та суду, впливати на свідків, малолітню потерпілу. Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу підозрюваному, та які не існували і не розглядались на час обрання та продовження запобіжного заходу підозрюваним у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Таким чином, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, обраний відносно підозрюваного запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінується, а разом з тим, допомагає уникнути виникненню ризиків, існування яких доведено, тому слідчий суддя приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 строком на 30 днів.
Судом вирішувалося питання про можливість вжиття до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу, але наявність вказаних вище ризиків та обставин виключає, на думку слідчого судді, застосування таких. Між тим, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, що виправдовує подальше тримання підозрюваного під вартою.
При цьому необхідно зауважити, що суд ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміновані обвинуваченим діяння.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 177 - 178, 182 - 183, 193 - 194, 196 - 197, 199, 202, 205, 309, 331, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити;
Продовжити застосування підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 30 (тридцять) днів, без визначення розміру застави на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України;
Визначити строк дії ухвали слідчого судді про продовження тримання під вартою ОСОБА_6 до 21 год. 00 хв. 22 вересня 2018 року включно;
Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на слідчого СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1