16 серпня 2018 року
м. Київ
Справа № 911/1955/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - 1 - не з'явився,
відповідача - 2 - не з'явився,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2,
на постанову Київського апеляційного господарського суду
(головуючий - Буравльов С.І., судді - Калатай Н.Ф., Андрієнко В.В.)
від 17.05.2018,
за позовом ОСОБА_2,
до 1) приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей",
2) Білоцерківської районної державної адміністрації,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3,
про визнання недійсними рішення засновника підприємства № 1-16 від 14.03.2016 та державної реєстрації змін до установчих документів,
У червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) про визнання недійсними рішення засновника приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" № 1-16 від 14.03.2016, державної реєстрації змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016) приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей", проведеної згідно з рішенням засновника № 1-16 від 14.03.2016.
Позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, обґрунтовані тим, що рішення засновника № 1-16 від 14.03.2016 прийняте із порушенням вимог чинного законодавства; таке рішення (про прийняття третьої особи до складу учасників підприємства та про затвердження нової редакції статуту підприємства) було прийняте за відсутності відповідної правової підстави - укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав.
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.12.2017 позов задоволено частково, визнано недійсною державну реєстрацію змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016) приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" (ідентифікаційний код 32268744), проведену на підставі рішення засновника № 1-16 від 14.03.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 рішення місцевого господарського суду скасовано частково та прийнято нове рішення. В задоволенні позову відмовлено.
16.06.2018 позивач ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2018, в якій просить цю постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що апеляційним судом не надано належної оцінки тим обставинам, що при проведенні державної реєстрації змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016) було порушено ст. ст. 25, 26, 27, ч. ч. 1. 3-9 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань". Посилається на те, що під час апеляційного провадження, для правильного вирішення спору, позивачем надавався наказ Міністерства юстиції України № 428 /5 від 19.02.2018 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань", який не був оцінений апеляційним судом. Зазначає про необґрунтоване та невмотивоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотань про витребування, дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи. На думку позивача, апеляційним судом було скасовано законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_2 просить приєднати до матеріалів справи доказ - висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 15.02.2018, який позивач не мав можливості подати у порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України з незалежних від нього причин. Просить визнати причини несвоєчасного подання такого доказу поважними.
Верховний Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково їх перевіряти.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 вказує на те, що місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення засновників, задовольнив похідну вимогу про визнання недійсною державну реєстрацію змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016), чим порушив норми матеріального права. Зазначає про те, що сам позивач у своїй касаційній скарзі свідомо вказує на те, що ним було особисто прийнято рішення про вступ ОСОБА_3 до складу засновників приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей", що також свідчить про необґрунтованість та суперечливість цих позовних вимог. На думку третьої особи, укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав не є обов'язковим для прийняття засновником підприємства рішень про прийняття до складу засновників цього підприємства нових учасників, про затвердження розподілу внесків до статутного капіталу між засновникам, про затвердження нового статуту підприємства. Відсутність такого договору жодним чином не обмежує повноважень засновника (учасника) підприємства щодо зазначених питань. Крім того, ОСОБА_3 було внесено відповідну частку до статутного капіталу підприємства, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 9 від 18.03.2016 та записом у касовій книзі підприємства за 18.03.2016; він правомірно став учасником підприємства, що зафіксовано у відповідному рішенні засновника та статуті. Вважає, що державну реєстрацію було проведено згідно з належними документами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду відповідно до ст. 312 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.
Судами встановлено, що 07.03.2016 ОСОБА_3 звернувся до відповідача -1 із заявою про вступ до приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей". У цій заяві просив включити його до складу учасників підприємства.
14.03.2016 ОСОБА_2, який був єдиним засновником приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" (п. 2.1. статуту підприємства (а.с. 12, т. 1) прийнято рішення № 1-16, згідно з яким до складу засновників цього підприємства прийнято ОСОБА_3 з внеском до статутного капіталу в розмірі 55,00 грн згідно з поданої заяви; затверджено внесок ОСОБА_2 до статутного капіталу приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" в розмірі 45,00 грн.
Вказаним рішенням було затверджено розподіл внесків засновників до статутного капіталу таким чином: ОСОБА_3 - 55, 00 грн, що становить 55% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 45,00 грн, що становить 45% статутного капіталу; затверджено та підписано статут приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" в новій редакції. Зобов'язано директора приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" ОСОБА_4 подати необхідні документи для проведення державної реєстрації статуту приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" в новій редакції до Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.
ОСОБА_3 внесено відповідну частку до статутного капіталу приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей", що підтверджується прибутковим касовим ордером № 9 від 18.03.2016 та записом у касовій книзі підприємства за 18.03.2016.
Відмовляючи частково у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що рішення засновника приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" № 1-16 від 14.03.2016 не суперечить положенням ЦК України, ГК України, іншим нормативно-правовим актам України, статуту підприємства (в редакції, чинній момент прийняття рішення), а тому відсутні підстави для визнання цього рішення недійсним. Водночас, встановивши, що державна реєстрація змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016) ПОСП "Одісей" - статуту цього підприємства, затвердженого рішенням засновника підприємства № 1-16 від 14.03.2016, була проведена суб'єктом державної реєстрації із порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" - за відсутності договору, іншого документу про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, (у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи), задовольнив позовну вимогу про визнання недійсною державної реєстрації змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016) приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" (ідентифікаційний код 32268744), проведеної на підставі рішення засновника № 1-16 від 14.03.2016.
Погоджуючись з рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним рішення засновника № 1-16 від 14.03.2016, апеляційний суд правомірно скасував рішення місцевого суду в частині задоволеної позовної вимоги про визнання недійсною державної реєстрації змін до установчих документів, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 167 ГК України корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно з ч. 1 цієї статті корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ст. 113 ГК України приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.
За п. п. 7.1, 7.2 статуту приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" підприємство є юридичною особою з часу його державної реєстрації, має відповідне відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші, в тому числі валютний рахунки в установах банків, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в судових органах. В своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, Законами України "Про підприємництво", "Про підприємництва в Україні", "Про власність", іншим діючим законодавством України та цим статутом.
Пунктом 11.1 вказаного статуту визначено, що управління підприємством здійснює засновник.
Відповідно до п. п. 12.1, 12.2 статуту засновник здійснює управління діяльністю підприємством шляхом видачі рішень, які обов'язкові для виконання виконавчим органом підприємства. До виключної компетенції засновника відносяться, зокрема, затвердження статуту підприємства, внесення змін і доповнень до нього; зміна розміру статутного фонду тощо.
Ретельно дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази, надавши належну правову оцінку оскаржуваному рішенню засновника приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" № 1-16 від 14.03.2016, встановивши, що це рішення було прийнято з дотриманням вимог статуту, не суперечить вимогам чинного законодавства, а неукладення в цьому випадку договору купівлі-продажу корпоративних прав жодним чином не обмежує повноважень засновника (учасника) підприємства у прийнятті рішень (зокрема, прийняття до складу засновників підприємства нових учасників; затвердження розподілу внесків до статутного капіталу між засновниками; затвердження нового статуту підприємства), апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним рішення засновника приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" № 1-16 від 14.03.2016.
За наслідками прийнятого рішення засновника приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" № 1-16 від 14.03.2016, поданих відповідачем-1 документів, 22.03.2016 державним реєстратором Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області було проведено державну реєстрацію змін до статуту відповідача-1, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено відповідний запис про державну реєстрацію. Вказане підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та матеріалами реєстраційної справи щодо приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей".
Врахувавши вимоги Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (ст. 17 цього Закону, в редакції чинній, на момент вчинення реєстраційних дій), а також те, що державна реєстрації змін до установчих документів підприємства була проведена на підставі належних документів (зокрема, рішення засновника підприємства № 1-16 від 14.03.2016, яке містить повну інформацію щодо прийняття ОСОБА_3 до складу засновників підприємства, визнання його частки), відповідно до вимог чинного законодавства, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсною державну реєстрацію змін до установчих документів (№ 13531050012005479 від 22.03.2016) приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Одісей" (яка є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним рішення № 1-16 від 14.03.2016, у задоволенні якої правомірно було відмовлено).
При цьому, апеляційним судом встановлено, що чинним законодавством, в цьому випадку, не передбачено обов'язку надання при державній реєстрації змін до установчих документів підприємства договору купівлі-продажу корпоративних прав і доводи касаційної скарги вказаних висновків апеляційного суду не спростовують.
Щодо аргументів позивача про те, що апеляційним судом не було надано оцінки наказу Міністерства юстиції України № 428 /5 від 19.02.2018 "Про скасування реєстраційної дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань", то необхідно зазначити, що вказаний наказ було оскаржено до Окружного адміністративного суду міста Києва; невзяття його до уваги апеляційним судом не призвело до ухвалення незаконного рішення (постанови) і не є підставо для її скасування в силу ч. 2 ст. 311 ГПК України.
Щодо доводів позивача про недослідження апеляційним судом доказів, то необхідно зазначити, що апеляційним судом згідно з вимогами ст. 86 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) були досліджено наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для прийняття законної постанови, і їм була надана належна оцінка, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справи "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України").
Інші доводи касаційних скарг зводяться до необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена судом апеляційної інстанції.
Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням вимог матеріального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для її скасування і залишення в силі рішення суду першої інстанції, прийнятого з порушенням вимог закону, немає.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 травня 2018 року у справі за № 911/1955/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді В. Студенець
І. Ткач