22 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1410/18
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити дії,-
11 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської області, в якому просив визнання неправомірну відмову щодо встановлення статусу інваліда війни та зобов'язати відповідача встановити статус інваліда війни та видати посвідчення відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно відмовлено ОСОБА_2 у видачі посвідчення інваліда війни, оскільки на його думку, він має право на отримання такого посвідчення, відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідач заперечував проти позову, зазначаю, що в наданих позивачем документах відсутні відомості про залучення його до складу формувань Цивільної оборони, а тому позивач не належить до осіб, на яких поширюються вимоги п.9 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Крім того, управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району зазначило, що не є належним відповідачем по цій справі.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняту нову, якою задовольнити його позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що його участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС в складі невоєнізованого формування Цивільної оборони підтверджується первинними документами, які судом першої інстанції помилково не взяті до уваги.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення інваліда війни. Листом від 01.11.2017 року № 3029/09.02-15 управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради повідомило позивача, що встановлення статусу інваліда війни відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" можливе за наявності відповідного розпорядчого документа (наказу чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи певного формування та розпорядчий документ підприємства, установи про залучення особи до складу такого формування.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для встановлення статусу інваліда війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідка МСЕК та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Враховуючи, що позивач при зверненні до відповідача належних доказів про участь у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надав, суд вважав, що відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. При цьому, суд виходив з належності управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської області як відповідача у даній справі.
Судова колегія вважає погоджується з висновком суду про відмову у позові, але з інших підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.06.2018 року ОСОБА_2, через свого представника, звернувся до суду з позовом до управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської області щодо встановлення йому статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.
У відповідності до п.2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 7 зазначеного Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 визначено, що «Посвідчення інваліда війни» і відповідний нагрудний знак видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Разом з тим, управління соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради відповідно до Положення про управління соціальних виплати та компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 03.04.2017 року №81р, входить до складу Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради та відповідно не має статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. ст.48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд першої інстанції, до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Аналіз зазначених положень закону дає підстави для висновку, що КАС України передбачає заміну неналежного позивача або неналежного відповідача тільки в суді першої інстанції. Заміна неналежного відповідача можлива, якщо судом встановлено, що первісний відповідач є неналежним, і хто є належним. В цьому випадку за клопотанням позивача або з власної ініціативи, але за згодою позивача, суд здійснює заміну відповідача на належного. Якщо під час судового розгляду буде встановлено, що особа, до якої пред'явлено позов, не повинна відповідати за ним, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то суд має у позові відмовити.
Суд першої інстанції в порушення вищезазначених процесуальних норм не здійснив заміну неналежного відповідача на належного, не врахував відповідні доводи департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради у відзиві на позов (а.с.27-28).
Судова колегія наголошує, що на стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості провести заміну відповідача на належного, оскільки ч.6 ст.48 КАС України в такому випадку передбачає розгляд справи спочатку, який має відбутися у суді першої інстанції.
Вказане не обмежує позивача у повторному звернення до суду, але вже до належного відповідача - департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.
Враховуючи, що судова колегія з інших підстав, ніж суд першої інстанції, прийшла до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, постанова суду першої інстанції, відповідно до ч.4 ст.317 КАС України, підлягає зміні з мотивів відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321,322, 325, 329 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року - змінити з підстав відмови в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 27 серпня 2018 року.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко