Справа № 725/4066/18
Головуючий у 1-й інстанції: Федіна А.В.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
27 серпня 2018 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про примусове видворення та затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України,
31 липня 2018 року управління Державної міграційної служби в Чернівецькій області звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило затримати з метою забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з поміщенням у Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, терміном до шести місяців.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено. Вирішено примусово видворити громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України до Азербайджану. Затримати з метою забезпечення примусового видворення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України терміном до шести місяців.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу.
В обгрунтування апеляційної скарги представник відповідача зазначає, що слухання адміністративного позову в суді першої інстанції відбулося без ознайомлення його як захисника відповідача із матеріалами справи. Також вказував на законне право відповідача знаходитися в Україні до 05.09.2018 та не доведення позивачем необхідності застосовувати примусове видворення.
Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, будучи належно повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, управлінням державної міграційної служби України в Чернівецькій області 18.04.2018 було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1. Зобов'язано вказаного іноземця покинути територію України у термін до 17.05.2018 (а.с.7-9).
31 липня 2017 року відповідач був виявлений на території України, що свідчить про невиконання рішення про примусове видворення, у зв'язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 203 КУпАП тa накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
На підтвердження позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем встановлених правил перебування іноземців на території України, що дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, а тому він підлягає примусовому видворенню, що і стало підставою для звернення до суду.
За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КАС та Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI).
Статтею 30 вказаного Закону визначено випадки коли іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України.
Зокрема, передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Питання примусового повернення іноземців та осіб без громадянства визначені у ст.26 Закону №3773-VI.
Так, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення (ч.5 ст.26 Закону №3773-VI).
Відповідно до пункту 1.6. Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини, а саме:
- прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення, яке відповідає усім вимогам чинного законодавства та встановленій формі;
- ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 13.01.2015 у справі №725/7199/14-а громадянин Республіки Азербайджан ОСОБА_1 був видворений з України до Азербайджану, який в подальшому двічі змінював прізвище з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 та повернувшись до України, уклав шлюб з громадянкою України отримав посвідку про тимчасове проживання.
18.04.2018 року управлінням державної міграційної служби України в Чернівецькій області було прийнято рішення про примусове повернення з України громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1. Зобов'язано вказаного іноземця покинути територію України у термін до 17.05.2018.
Проте, як встановлено під час апеляційного розгляду позивач станом на 31.07.2018 року не покинув територію України, у зв'язку з чим позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову № 035882, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф в розмірі 5100 грн.
Обгрунтовуючи не виконання вказаного рішення позивача, апелянт вказує на законне право знаходитися в Україні, оскільки у нього наявна посвідка на тимчасове проживання в Україні, яка продовжена до 05.09.2018, а також зазначає, що пояснення ОСОБА_1 від 18.04.2018, яке містяться в матеріалах справи ним не читалося та не підписувалося, так як він не володіє українською мовою.
Проте, колегія суддів вказані доводи відхиляє, оскільки на вказаному поясненні та на самому рішенні позивача від 18.04.2018 міститься особистий підпис відповідача та письмова відмова від перекладача (а.с.9), що свідчить про його ознайомлення із вказаними документами та їх розуміння.
Доказів визнання протиправним та скасування вказаного рішення про примусове повернення надано не було ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, а тому відповідач повинен був виконувати рішення про його примусове повернення, що ним зроблено не було.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що згідно копії паспорта виданого на ім'я ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи, йому заборонено в'їзд в Україну терміном на 3 роки, а саме до 02.07.2018 року, тоді як позивачем він був виявлений на території України 18.04.2018, але вже як ОСОБА_1 і з продовженою посвідкою до 05.09.2018, що не дає йому право на проживання на території України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що наведеним спростовуються доводи апелянта стосовно законного права позивача знаходитися в Україні, оскільки вищевказані рішення суду про примусове видворення та заборона в'їзду відповідача до України застосовувалися до однієї і тієї ж людини.
Таким чином, вбачається, що відповідач ухилився від виконання рішення про його примусове повернення та від добровільного залишення території України, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про примусове видворення громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 за межі України до Азербайджану.
Що стосується посилань представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції слухання адміністративного позову відбулося без задоволення його вимоги про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із ознайомленням його як захисника відповідача з матеріалами справи, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи 01.08.2018 року при розгляді справи були присутні два повноважних представники відповідача, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка згідно розписки (а.с.36) була ознайомлена з матеріалами справи, здійснювала захист ОСОБА_1 та надавала відповідні пояснення, що спростовує доводи апелянта про порушення права на захист.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний представник ОСОБА_7 була призначена для надання безоплатної вторинної допомоги ОСОБА_1, згідно доручення від 01.01.2018 №024-0000492, яке видано на виконання ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 01.08.2018, що пов'язано із скороченими строками розгляду даної категорії справ.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що відповідач незаконно перебуває на території України з 2012 року, рішенням суду, що набрало законної сили, відповідача примусово видворено з України, проте відповідач ухилився від виконання цього рішення, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідності ст. 289 КАС України наявні підстави для прийняття рішення про затримання відповідача з метою забезпечення його примусового видворення, а тому рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Доводи апелянта стосовно того, що позивачем не надано жодного доказу, чому до відповідача не застосовано процедуру реадмісії, колегія суддів відхиляє, оскільки між Україною та Республікою Азербайджан відсутній договір про реадмісію.
За таких обставин колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 01 серпня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена відповідно до частини 4 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.