21 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/5549/18
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Гулида Р.М., Сапіги В.П.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
за участі позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Червик Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 27.02.2018 року (рішення ухвалене о 13:35 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Гирич С.В., повний текст рішення складено 12.03.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Львівської області, Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій незаконними, зобов'язання до вчинення дій,-
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Львівської області, Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про зобов'язання відповідача видати довідку згідно додатку №2 Порядку надання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України про суддівську винагороду для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 22.09.2016 року, а також аналогічну довідку для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01.12.2016 року для подання до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова з метою перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням отриманої в серпні 2016 року допомоги на оздоровлення; визнати незаконною відмову та зобов'язати Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням отриманої в серпні 2016 році допомоги на оздоровлення; зобов'язати провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення до органів Пенсійного Фонду України з вересня 2016 року.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що 22.09.2016 року позивач звільнений з посади судді Апеляційного суду Львівської області та йому призначено щомісячне довічне утримання судді, яке складається з посадового окладу, надбавки за вислугу років та доплати за таємність. Проте, довідка про розмір виплат не містила даних про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, у зв'язку із чим такі кошти не були враховані при визначені розміру грошового утримання. Позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку з врахуванням всіх виплат, з яких було відраховано податки та відповідні збори, проте у такій позивачу було відмолено, оскільки дані про такі виплати у довідці відсутні. Дізнавшись про такі обставини, позивач звернувся до Апеляційного суду Львівської області, даний відповідач підтвердив факт отримання матеріальної допомоги і вказав її розмір, проте у видачі довідки було відмолено, оскільки включення відповідних виплат не передбачена формою довідки. Позивач на підставі отриманої інформації від Апеляційного суду Львівської області повторно звернулася до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про включення суми матеріальної допомоги на оздоровлення до грошового забезпечення судді і проведення перерахунку пенсії, однак у перерахунку відмовлено, виходячи з того, що матеріальна допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди, з якої вираховується щомісячне грошове утримання судді у відставці. Вважає, що у зв'язку з вказаними відмовами його права порушенні, оскільки у відповідності до положення ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески. З суми матеріальної допомоги на оздоровлення страхові внески сплачені, що не заперечується відповідачами. Просила позов задоволити.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 27.02.2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо нездійснення ОСОБА_1 - судді у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік починаючи з моменту виникнення права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Зобов'язано Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Львова здійснити ОСОБА_1 - судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з включенням суми матеріальної допомоги на оздоровлення за 2016 рік починаючи з моменту виникнення права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України у Львівський області. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова як суддя у відставці та йому призначено щомісячне грошове утримання у відповідності до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
26.06.2017 року позивач звернулась до відповідача Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, просив врахувати розмір матеріальної допомоги на оздоровлення, який був виплачений позивачу у 2016 році.
14.07.2017 року відповідач листом відмовив позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з тих підстав, що матеріальна допомога на оздоровлення не є складовою суддівської винагороди, з якої обчислюється розмір щомісячного довічного грошового утримання, а тому враховувати її немає підстав. Відповідачем також зазначено про те, що довідка Апеляційного суду Львівської області від 26.06.2017 року не може бути підставною для врахування виплачених сум до суддівської винагороди.
Згідно пункту 8 частини 5 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується, зокрема, його належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
В п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст.11 Закону України "Про статус суддів" від 07.02.2002 року № 3018-ІІ у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України "Про судоустрій України" від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
В п.3.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені Конституцією України та Законом України "Про статус суддів". Згідно з ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів. Це положення передбачає і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, що закріплюється у статті 126 Конституції України, і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Згідно статті 134 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено надання суддям щорічної оплачуваної відпустки з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за N 114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
Згідно частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
З правил діючої Інструкції №5 "Зі статистики заробітної плати" вбачається, що матеріальна допомога на оздоровлення відноситься до заохочувальних і компенсаційних виплат та входить до складу фонду оплати праці.
За таких обставин, оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, й виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідачами не оспорюється, що з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, апеляційний суд вважає, що допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для частково задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 27.02.2018 року у справі №463/4259/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді Р. М. Гулид
В. П. Сапіга
Повне судове рішення складено 22.08.2018 року