Справа № 826/14095/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.
21 серпня 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Консалт ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «КМС» про визнання правочину недійсним, -
У листопаді 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати недійсним правочин між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», за наслідками виконання якого складено податкові накладні від 30 травня 2016 року №77, №78, від 01 червня 2016 року №28, від 06 червня 2016 року №102, №103, від 13 червня 2016 року №52, від 14 червня 2016 року №116, від 21 червня 2016 року №151, №152, від 29 червня 2016 року №227, від 01 липня 2016 року №7, від 04 липня 2016 року №77, №78, від 11 липня 2016 року №104, №105, від 25 липня 2016 року №173, №174, від 01 серпня 2016 року №22, №23, від 08 серпня 2016 року №58, №59, від 15 серпня 2016 року №87, №110, від 22 серпня 2016 року №131, №132, від 29 серпня 2016 року №199, №200, від 01 вересня 2016 року №21, від 05 вересня 2016 року №70, №71, від 12 вересня 2016 року №103, №104, від 19 вересня 2016 року №149, №150.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з травня 2016 року по вересень 2016 року ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС» нібито перебували у господарських відносинах. Зокрема, між вказаними товариствами укладено договір про купівлю-продаж, що підтверджується складеними податковими накладними від 30 травня 2016 року №77, №78, від 01 червня 2016 року №28, від 06 червня 2016 року №102, №103, від 13 червня 2016 року №52, від 14 червня 2016 року №116, від 21 червня 2016 року №151, №152, від 29 червня 2016 року №227, від 01 липня 2016 року №7, від 04 липня 2016 року №77, №78, від 11 липня 2016 року №104, №105, від 25 липня 2016 року №173, №174, від 01 серпня 2016 року №22, №23, від 08 серпня 2016 року №58, №59, від 15 серпня 2016 року №87, №110, від 22 серпня 2016 року №131, №132, від 29 серпня 2016 року №199, №200, від 01 вересня 2016 року №21, від 05 вересня 2016 року №70, №71, від 12 вересня 2016 року №103, №104, від 19 вересня 2016 року №149, №150 на загальну суму 3 367 829 грн 48 коп.
Водночас, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі №761/15487/17 керівника ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
Викладене, на думку позивача, свідчить про те, що договір, укладений між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», є таким, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Зокрема, апелянт послався на те, що існує численна практика, де судами зазначено, що вирок є належним доказом підтверджуючим факт укладення правочинів від імені фіктивного підприємства, які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства.
Так, вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі №761/15487/17 керівника ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» - ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.
Відтак, оспорюваний правочин вчинено поза волею номінального директора ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», оскільки останній вказав, що фінансово-господарською діяльністю підприємства не займався.
Оскільки кримінально карані діянні передбачені статтями 205 та 205-1 КК України є такими, що спрямовані на завдання шкоди державним інтересам, то обставина щодо доведеності вини сторони правочину, про недійсним якого подано позов, є належним доказом такої недійсності в силу частини третьої статті 228 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КМС» зазначено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі №761/15487/17 не встановлені обставини вчинення правочинів між ТОВ «КМС» та ТОВ «Престиж Консалт ЛТД».
У свою чергу ТОВ «КМС» було надано до суду всі первинні документи щодо придбання товару у ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» так і його подальшу реалізацію іншим контрагентам, оплату за придбання такого товару, які свідчать про реальність господарських операцій, зміну майнового стану ТОВ «КМС», наявність ділової мети, отримання прибутку.
При цьому, ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» не перебуває в стані припинення, не ліквідоване та про таке підприємство наявна інформація в ЄДР.
20 серпня 2018 року представником ТОВ «КМС» до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що представник ТОВ «КМС» буде зайнятий в іншому судовому засіданні, яке відбудеться 21.08.2018 в Окружному адміністративному суді м. Києва.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги та враховуючи скорочені строки розгляду, передбачені статтею 286 КАС України, колегія суддів відповідно до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у належним чином порядку, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, у період з травня 2016 року по вересень 2016 року ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» для ТОВ «КМС» виписано податкові накладні, а саме: від 30 травня 2016 року №77, №78, від 01 червня 2016 року №28, від 06 червня 2016 року №102, №103, від 13 червня 2016 року №52, від 14 червня 2016 року №116, від 21 червня 2016 року №151, №152, від 29 червня 2016 року №227, від 01 липня 2016 року №7, від 04 липня 2016 року №77, №78, від 11 липня 2016 року №104, №105, від 25 липня 2016 року №173, №174, від 01 серпня 2016 року №22, №23, від 08 серпня 2016 року №58, №59, від 15 серпня 2016 року №87, №110, від 22 серпня 2016 року №131, №132, від 29 серпня 2016 року №199, №200, від 01 вересня 2016 року №21, від 05 вересня 2016 року №70, №71, від 12 вересня 2016 року №103, №104, від 19 вересня 2016 року №149, №150 (а.с. 11-68 Том I).
При цьому, податкові накладні від 30 травня 2016 року №77, №78, від 01 червня 2016 року №28, від 06 червня 2016 року №102, №103, від 13 червня 2016 року №52, від 14 червня 2016 року №116, від 21 червня 2016 року №151, №152, від 29 червня 2016 року №227, від 01 липня 2016 року №7, від 04 липня 2016 року №77, №78, від 11 липня 2016 року №105, згідно наявних у них даних, від ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» підписані ОСОБА_3
Інші податкові накладні, згідно наявних у них даних, від ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» підписані ОСОБА_4
На думку податкового органу, договір, укладений між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», є таким, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а тому повинен бути визнаний недійсним.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідачів та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відносини між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС» виникли на підставі договору поставки, а не договору купівлі-продажу, як вказує позивач.
Крім того, позивачем на обґрунтування своєї позиції надано лише копії податкових накладних та вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі №761/15487/17, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.
Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з частиною третьою статті 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Такимп чином, контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатися до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов'язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9, згідно з якою не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Верховним Судом України наголошено на тому, що, відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статями 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє у задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Разом з тим, в якості доказів вчинення відповідачами правочину, недійсність якого просить визнати позивач, останнім до матеріалів справи було долучено лише копії податкових накладних, складених, на думку позивача, за наслідком вчинення договору про купівлю-продаж.
Відповідно до вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); ґ) виключено; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду. ї) виключено.
Таким чином, податкова накладна не дає змоги ідентифікувати правочин, на підставі якого її було складено, оскільки серед її обов'язкових реквізитів відсутні будь-які відомості про його вчинення.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані позивачем до суду копії податкових накладних жодним чином не свідчать про обставини вчинення відповідачами правочину, який просить визнати недійсним контролюючий орган.
На виконання вимог, визначених у статті 11 КАС України, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року, витребувано докази від сторін у справі (а.с. 1-2 Том I).
Зокрема, позивача зобов'язано подати до суду належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», на підставі якого були складені податкові накладні від 30 травня 2016 року №77, №78, від 01 червня 2016 року №28, від 06 червня 2016 року №102, №103, від 13 червня 2016 року №52, від 14 червня 2016 року №116, від 21 червня 2016 року №151, №152, від 29 червня 2016 року №227, від 01 липня 2016 року №7, від 04 липня 2016 року №77, №78, від 11 липня 2016 року №104, №105, від 25 липня 2016 року №173, №174, від 01 серпня 2016 року №22, №23, від 08 серпня 2016 року №58, №59, від 15 серпня 2016 року №87, №110, від 22 серпня 2016 року №131, №132, від 29 серпня 2016 року №199, №200, від 01 вересня 2016 року №21, від 05 вересня 2016 року №70, №71, від 12 вересня 2016 року №103, №104, від 19 вересня 2016 року №149, №150.
У відповідачів також витребувано належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», на підставі якого були складені податкові накладні від 30 травня 2016 року №77, №78, від 01 червня 2016 року №28, від 06 червня 2016 року №102, №103, від 13 червня 2016 року №52, від 14 червня 2016 року №116, від 21 червня 2016 року №151, №152, від 29 червня 2016 року №227, від 01 липня 2016 року №7, від 04 липня 2016 року №77, №78, від 11 липня 2016 року №104, №105, від 25 липня 2016 року №173, №174, від 01 серпня 2016 року №22, №23, від 08 серпня 2016 року №58, №59, від 15 серпня 2016 року №87, №110, від 22 серпня 2016 року №131, №132, від 29 серпня 2016 року №199, №200, від 01 вересня 2016 року №21, від 05 вересня 2016 року №70, №71, від 12 вересня 2016 року №103, №104, від 19 вересня 2016 року №149, №150.
Однак, позивачем вказану вимогу суду виконано не було.
При цьому, в контексті можливості контролюючого органу збирати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б висвітлювали факт вчинення спірного правочину та умови його виконання відповідачами, слід звернути увагу на наступне.
Згідно статей 61 та 62 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Таким чином, в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такі органи зобов'язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов'язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.
Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльністю відповідачів, що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів вчинення платниками податків спірного правочину - договору про купівлю-продаж, з метою визнання недійсним якого позивач звернувся до суду.
Водночас, ТОВ «КМС» до суду надано копії первинних документів на підтвердження того, що ТОВ «КМС» мало господарські відносини з ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» на підставі договору поставки товарів від 30 травня 2016 року №3005, за умовами якого ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», як постачальник, зобов'язався поставляти та передавати у власність ТОВ «КМС», як покупця, а покупець - приймати продукцію на умовах, визначних у цьому договорі.
Так, на підтвердження господарських операцій між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», долучено подані представником ТОВ «КМС» копії: договору поставки товарів від 30 травня 2016 року №3005; рахунків-фактур; видаткових накладних; товарно-транспортних накладних; платіжних доручень; договору про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2016 року №27012, укладеного між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «Авелінк» (а.с. 84-217 Том I, а.с. 1-143 Том II).
На підтвердження використання ТОВ «КМС» у власній господарській діяльності придбаного у ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» товару представником ТОВ «КМС» також надано копії первинних документів, зокрема: видаткових накладних; податкових накладних, виписаних ТОВ «КМС»; квитанцій про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; рахунків-фактур; платіжних доручень; довіреностей на отримання товару (Том III - Том XXXII, а.с. 1-95 Том XXXIII).
Вказане свідчить про те, що відносини між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС» виникли на підставі договору поставки, а не договору купівлі-продажу, на який посилається позивач.
Доводи апелянта щодо недійсності правочину між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС», зважаючи на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у справі №761/15487/17 колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.
Так, вказаним вироком керівника ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» - ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 205 КК України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва).
Однак, сам факт наявності вироку, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, оскільки слід перевіряти кожне податкове правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.
Разом з тим, вказаним вироком не встановлені обставини вчинення між ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» та ТОВ «КМС» будь-яких правочинів та підписання від ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» на користь ТОВ «КМС» податкових накладних.
Зокрема, у даному вироку йде мова лише про подання податкової звітності від ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» з зазначенням наступних контрагентів: ТОВ «Будівельна компанія Альтор», ТОВ «Лендавто», ТОВ «М'ясооптторг А», ТОВ «Геус-Груп», ТОВ «Фабрика Філкон» (а.с. 99-101 Том XXXIII).
Крім того, як вже зазначалось, не всі податкові накладні, на які посилається позивач, підписані керівником ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» - ОСОБА_3
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено: 27 серпня 2018 року.