ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 серпня 2018 року № 826/10027/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державного підприємства "Національні інформаційні системи"
Міністерства юстиції України
про скасування Наказу №2407/5 від 27.07.2017р.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (надалі - Відповідач 1), Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач 2), в якому просить: визнати протиправним та скасування Наказу Міністерства юстиції України від 27.07.2017 року за № 2407/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень".
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 31.08.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 04.10.2017 р.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем 1 оскаржуваний наказ прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на те, що скаржником порушено строки подання скарги, крім того, рішення прийнято за наявності не вирішеного судового спору, а також через не запрошення на засідання щодо розгляду скарги. Крім того, позивач зазначив, що є добросовісним власником майна, реєстрацію якого було скасовано на підставі оскаржуваного наказу.
Позивачем подано суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.
Представником Відповідача 1 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що ДП "НАІС" не здійснює будь-яких управлінських функцій та не приймає будь-яких управлінських рішень, а діє виключно для задоволення суспільних потреб шляхом систематичного здійснення господарської діяльності та жодним чином не порушувала прав Позивача.
Представник Відповідача 2 надав суду письмові заперечення на позовну заяву. В обґрунтування заперечень зазначає, що ним під час розгляду скарги встановлені порушення при прийнятті державними реєстраторами рішень, що призвело до їх скасування комісією.
Враховуючи неприбуття сторін 04.10.2017 року судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України (в редакції станом на жовтень 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що адвокатом Кайло І.Ю в інтересах ПП "АНСІ" подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2017 р. прийнятих приватним нотаріусом Павловською Г.О.: № 34686042, № 34686734 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнятих приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л.: від 12.04.2017р. № 34759805, від 12.04.2017 р. № 34759876, від 13.04.2017 р. № 34777994, від 13.04.2017 р. № 34780339, від 13.04.2017 р. № 34780595, від 13.04.2017 р. № 34783458, від 13.04.2017 р. № 34783522.
Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (надалі - Комісія) від 18.07.2017 року складено Висновок за результатами розгляду скарги ПП "Ансі" від 26.06.2017 року, зареєстрованої в Мін'юсті 30.06.2017 року за №19:63-0-33-17.
Міністерством юстиції України 27.07.2017 року видано Наказ "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", за № 2407/5, а саме: скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2017 року № № 34686042, 34685950, 34686122, 34686194, 34689292, 34686412, 34686513, 34686734, 34686683, 34686795, 34686878, 34686911, 34686934, 34686995, прийняті приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Павловською Г.О., скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2017 року №№ 34759805, 34759876, 34760340, 34760360, 34759158, 34759273, 34759393, 34759449, 34760199, 34760292, 34759979, 34760032, 34759526, 34759575 та від 13.04.2017 року №№ 34777994, 34778910, 34778570, 34779496, 34779128, 34777542, 34778326, 34780339, 34780595, 34781308, 34781462, 34781579, 34781635, 34780788, 34780966, 34781141, 34781208, 34781881, 34781935, 34781760, 34781820, 34783458, 34783522, 34783856, 34783899, 34783739, 34783785, 34784099, 34784118, 34783969, 34783997, 34782946, 34783030, 34783662, 34783681, прийняті приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л.
Позивач не погоджується з спірним Наказом, звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Кайло І.Ю в інтересах ПП "АНСІ" (надалі - Скаржник) подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2017 р. прийнятих приватним нотаріусом Павловською Г.О.: № 34686042, № 34686734 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнятих приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л.: від 12.04.2017р. № 34759805, від 12.04.2017 р. № 34759876, від 13.04.2017 р. № 34777994, від 13.04.2017 р. № 34780339, від 13.04.2017 р. № 34780595, від 13.04.2017 р. № 34783458, від 13.04.2017 р. № 34783522 (надалі - Скарга).
Відповідно до п.п.2, 3 Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2016 №37/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2016 р. за №42/28172 (надалі - Положення), Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року N 1128 (далі - Порядок), забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (надалі - Закон № 1952-IV) встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Мінюсту, його територіальних органів або до суду.
Частиною 2 ст. 37 Закону № 1952-IV передбачено, що Мінюст розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).
Пунктом 2 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015р. (надалі - Порядок №1128) встановлено, що для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
У відповідності до пунктів 8,9,10,11 Порядку №1128 розгляду скарг під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує: чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження; чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах; чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню. Під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та / або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів. Неприбуття таких осіб, яким було належним чином повідомлено про розгляд скарги, а також неотримання такими особами повідомлень про час та місце розгляду скарги з причин, що не залежать від суб'єкта розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду. Суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мінюсту; засобами електронної пошти. Копії скарги та доданих до неї документів надаються особам. запрошеним до розгляду скарги по суті (крім скаржника), не пізніше дня, що передує дню розгляду скарги по суті. Суб'єкт оскарження має право подавати письмові пояснення по суті скарги, які обов'язково приймаються комісією до розгляду. У разі повідомлення скаржником та/або його представником, іншими особами, які беруть участь у розгляді скарги по суті, про наявність судового спору між тими самими сторонами, з того ж предмета, з тих же підстав, про які зазначено у скарзі, ними надається копія відповідного рішення суду на засідання комісії. За результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.".
Під час розгляду скарги Скаржника Комісією встановлено наступне: "Згідно з відомостями Державного реєстру прав встановлено, що 07.04.2017 у Державному реєстрі прав рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.04.2017 №№ 34686042, 34685950, 34&86тяж, 34686194, 34686292, 34686412, 34686513, прийнятими приватним нотаріусом Павловською Г.О., була проведена державна реєстрація права власності на Об'єкти 1-7 за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 16.10.2012 за реєстровим номером 1943 (далі - Свідоцтво). З відомостей Державного реєстру прав встановлено, що приватним нотаріусом Павловською Г.О. не було виготовлено сканкопій документів, що посвідчують особу, яка зверталася для подання заяви для проведення державної реєстрації прав, і самої заяви про державну реєстрацію права власності та документів, що підтверджують сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, чим порушено вимоги пункту 10 Порядку № 1127, а також абзацу другого частини першої статті 16, та пункту 2 частини першої статті 18 Закону. Також з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що право власності у ОСОБА_5 на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі Свідоцтва до 01.01.2013 не виникло у встановленому законом порядку, оскільки не було зареєстровано у відповідних органах влади (на підприємствах, в установах та організаціях), які відповідно до законодавства проводили реєстрацію таких прав. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, відсутністю на Свідоцтві будь-яких відміток про реєстрацію права власності на Об'єкти 1-7 на підставі такого Свідоцтва у відповідних органах, що проводили таку реєстрацію, а також відсутністю відповідних витягів про державну реєстрацію права власності на ці об'єкти нерухомості та відсутністю відповідних записів про державну реєстрацію права власності у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що діяв до 01.01.2013 та є архівною складовою Державного реєстру прав. Так, на момент видачі Свідоцтва законодавством передбачалась обов'язкова державна реєстрація таких прав у бюро технічної інвентаризації згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі Тимчасове положення № 7/5). Зокрема, згідно з пунктом 1.4. Тимчасового положення № 7/5 обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування. Відповідно до пункту 1.3 Тимчасового положення № 7/5 державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Вищенаведене свідчить, що право власності ОСОБА_5 на Об'єкти 1-7, які були предметом Свідоцтва, підлягало обов'язковій державній реєстрації в БТІ згідно з Тимчасовим положенням № 7/5, однак така державна реєстрація проведена не була. Відповідно до частини третьої статті 3 Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених етап сю 28 Закону (частина четверта статті 3 Закону). Отже, у зв'язку з тим, що на момент виникнення прав у ОСОБА_5 на Об'єкти 1-7 згідно зі Свідоцтвом діяло законодавство, що передбачало їх обов'язкову державну реєстрацію, яка у встановленому законом порядку проведена не була, приватний нотаріус Павловська Г.О. не мала правових підстав для визнання дійсними прав згідно із вказаним Свідоцтвом. Також з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що приватним нотаріусом Павловською Г.О. при вчиненні реєстраційних дій щодо переходу права власності від ПП "АНСІ" до ОСОБА_5 на Об'єкти 1-7 на підставі Свідоцтва не було запитано обов'язкової інформації від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили реєстрацію таких прав до 01.01.2013. Таким чином, реєстраційні дії приватного нотаріуса Павловської Г.О. щодо державної реєстрації права власності на об'єкти 1-7 за ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва, не відповідають вимогам частин третьої та четвертої статті 3, а також пункту 3 частини третьої статті 10 Закону. Крім того, з відомостей Державного реєстру прав встановлено, що право власності скаржника на один з об'єктів нерухомого майна, яке було предметом Свідоцтва, а саме право власності на Об'єкт 7 виникло та було зареєстровано вже після 01.01.2013, а саме 26.07.2013 (запис про право власності 1963786), що суперечить відомостям, які містилися у поданому для проведення державної реєстрації Свідоцтві, яке було видано 16.10.2012, тобто до набуття права власності ПП "АНСІ" на такий об'єкт нерухомості. Таким чином, при проведенні державної реєстрації права власності на Об'єкти 1-7 за ОСОБА_5 приватним нотаріусом Павловською Г.О. не було належним чином встановлено відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах, а також належним чином не перевірено документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав та не прийнято відповідного рішення. Отже, право власності на Об'єкти 1-7 та відповідна державна реєстрація права власності з внесенням відповідних записів виникли на підставі неналежного документа, у зв'язку з чим за своїми юридичними наслідками таке право власності виникло та було зареєстровано на підставі неіснуючого документа.".
Під час розгляду поданих документів та встановлення обставин справи Комісією зроблено висновки, що рішення та дії приватного нотаріуса Павловської Г.О. не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав власності.
Крім того, Комісією взято до уваги наявність у матеріалах Скарги відповіді, наданої Скаржнику Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 13.07.2017 № 20180-0-33-17/20.1, згідно з якою, відповідно до даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень у провадженні органів державної виконавчої служби виконавчі документи про стягнення заборгованості з ПП "АНСІ", зокрема у відділі примусового виконання рішень, не передбачались та станом на теперішній час зареєстрованими не значиться, а також відділом не здійснювалась примусова реалізація Об'єктів 1-7.
Відповідачем 2 встановлено, що приватним нотаріусом Павловською Г.О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав щодо державної реєстрації права власності на Об'єкти 1-7 за ОСОБА_5 з порушеннями вимог законодавства у сфері державної реєстрації, а також враховуючи наявність підтверджуючої інформації про відсутність у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та документів про стягнення заборгованості з ПП "АНСІ" та відсутність інформації про реалізацію вищевказаного нерухомого майна, належного скаржнику.
Під час розгляду Скарги Комісією встановлено наступне: "З відомостей Державного реєстру прав також встановлено, що після проведення державної реєстрації права власності на Об'єкти 1-7 за ОСОБА_5 приватним нотаріусом Павловською Г.О., в той же день - 07.04.2017, рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.07.2017 №№ 34686734, 34686683, 34686795, 34686878, 34686911, 34686934, 34686995 було проведено державну реєстрацію переходу права власності Об'єктів 1-7 від ОСОБА_5 до ТОВ "АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017".
12.04.2017 рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.04.2017 №№ 34759805, 34759876, 34760340, 34760360. 34759158, 34759273, 34759393, 34759449, 34760199, 34760292, 34759979, 34760032, 34759526 34759575, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л., було проведено державну реєстрацію іпотеки та заборони на Об'єкти 1-7 між ТОВ "АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017" та ОСОБА_1
13.04.2017 рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2017 №№ 34777994, 34778910, 34778570, 34779496, 34779128, 34777542, 34778326, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л., було проведено державну реєстрацію переходу права власності на Об'єкти 1-7 від ТОВ "АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017" до ОСОБА_1 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л. 13.04.2017 за реєстровим номером 1192.
В той же день, 13.04.2017 рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2017 №№ 34780339, 34780595, 34781308, 34781462, 34781579, 34781635, 34780788, 34780966, 34781141, 34781208, 34781881, 34781935, 34781760, 34781820, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л., було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на Об'єкти 1-7.
Також 13.04.2017 рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.04.2017 М" 34783458, 34783522, 34783856, 34783899, 34783739, 34783785, 34784099, 34784118, 34783969, 34783997, 34782946, 34783030, 34783662, 34783681, прийнятими приватним нотаріусом Вдовіною Л.Л., було проведено державну реєстрацію іпотеки та заборони на Об'єкти 1-7 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7."
Комісією встановлено, з чим погодився і Відповідач 2, що внаслідок прийняття приватним нотаріусом Павловською Г.О. неправомірних рішень, які підлягали скасуванню, та незаконної державної реєстрації права власності на спірні Об'єкти за ОСОБА_5, надало змогу останньому незаконно визначити юридичну долю зазначених об'єктів нерухомого майна.
Крім того, Комісією взято до уваги, що на даний момент скасування оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є єдиним можливим та ефективним засобом відновлення порушеного права Скаржника.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що Висновок комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації є об'єктивними та обґрунтованими та прийняті у відповідності до законодавства.
Правовими положеннями ч. 6 ст. 37 Закону № 1952-IV встановлено, що за результатами розгляду скарги Мінюст та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав; б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; д) скасування акредитації суб'єкта державної реєстрації; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України. Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" та "д" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Мінюстом. У рішенні Мінюсту чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги. Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
В силу положень пунктів 12 та 13 Порядку №1128 встановлено, що за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу. Якщо у скарзі заявлено дві або більше вимог, комісія надає правову оцінку кожній із них, яка включається до висновку комісії.
В частині щодо порушення, а саме, не належного повідомлення Позивача про час і місце розгляду скарги, не вчасне надходження копії скарги Позивачу, за своєю суттю є формальним, оскільки їх наявність не впливає на законність оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України. Оспорюваним наказом Міністерства юстиції України скасовано реєстраційні дії вчинені з явними порушеннями законодавства.
Наявність формальних порушень процедурного характеру не може бути підставою для скасування законного наказу Міністерства юстиції України.
Крім того, Суд звертає увагу, що оскарження рішення, дій чи бездіяльності державного реєстратора до Міністерства юстиції України є адміністративною позасудовою процедурою оскарження рішень владних органів і не має вирішувати цивільні спори, а має розглядатись скарги в рамках аналізу законності дій державного реєстратора прав.
Таким чином, спори щодо виконання договірних зобов'язань та набуття прав власності на підставі правочинів (спір про право), як в даному випадку, слід розглядати в порядку цивільного судочинства, а не в процедурі оскарження дій державного реєстратора прав.
В даному випадку Позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда