ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 серпня 2018 року № 826/3800/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Федорчука А.Б., суддів: Качура І.А., Келеберди В.І., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України,
Державного реєстратора Франчук Зої Андріївни в особі Державного
підприємства «Сетам»
третя особа ОСОБА_3
про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач-1), Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України (надалі - Відповідач-2), Державного реєстратора Франчук Зої Андріївни в особі Державного підприємства «Сетам» (надалі - Вдіповідач-3), третя особа - ОСОБА_3, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 30323545) від 05.07.2016 року, державний реєстратор Франчик Зоя Андріївна, Державне підприємство «Сетам», яким було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на нежитлове приміщення №128 загальною площею 798,1 м2 у будинку №14-У по бульвару Кольцова у місті Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 16.03.2017 р., відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання 19.07.2017 р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 19.07.2017 р. розгляд справи відкладено до 20.09.2017 р.
В судовому засіданні 20.09.2017 р., Судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи до 08.11.2017 р. та витребування матеріалів реєстраційної справи.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 08.11.2017 р. розгляд справи відкладено до 22.11.2017 р. у зв'язку з неявкою представника Позивача (клопотання про відкладення розгляду справи).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що державним реєстратором безпідставно та за відсутності належних документів прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.07.2016 року щодо реєстрації приміщення АДРЕСА_2 за ОСОБА_3
Представник Міністерства юстиції України заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що спірне рішення прийнято державним реєстратором Франчик З.А. Державного підприємства «Сетам», а тому Відповідач-1 та Відповідач-2 немає повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Представник Державного підприємства «Сетам» зазначив, що поданий адміністративний позов підлягає закриттю, оскільки його не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Представник третьої особи проти позову заперечував, наголосивши, що відповідно до інвестиційного контракту №НИ-1229 від 16.04.2012 року ОСОБА_3 проінвестувала нежитлове приміщення АДРЕСА_2, а тому державним реєстратором правомірно зареєстровано право власності на спірний об'єкт.
Враховуючи неприбуття сторін 22.11.2017 року судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України (в редакції станом на листопад 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що державним реєстратором Державного підприємства «Сетам» Франчик З.А. прийнято рішення 05.07.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30323545, про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 нежитлового приміщення АДРЕСА_2 загальною площею 798,1 кв.м, реєстраційний номер 963751280000.
Позивач вважає, що спірне рішення прийнято Відповідачем-3 з порушенням вимог законодавства, а тому звернулася до суду з даним позовом.
Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон № 1952-IV).
Стаття 2 Закону № 1952-IV визначено, що державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.
У відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації (ч. 4 ст. 9 Закону № 1952).
За змістом підпунктів 2, 4 частини 1 статті 18 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.
Згідно частини 2 статті 18 Закону №1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 р. (надалі - Порядок № 1127).
Згідно пункту 6 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.
Пунктом 9 Порядку № 1127 зазначено, що разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.
У відповідності до пункту 18 Порядку № 1127 за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та / або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
Відповідно до пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.
Відповідно до пункту 41 Порядку №1127 для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; та (або) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1127, за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування .
Позивач наголошував на тому, що є незрозумілим, на підставі яких документів державним реєстратором було прийнято спірне рішення, зокрема не надано договорів купівлі-продажу, міни, дарування, інвестиційних договорів, тощо, а отже підстав для здійснення реєстраційних дій не було.
З матеріалів справи вбачається, що до державного реєстратора ОСОБА_3 було подано інвестиційний контракт про інвестування у нежитлове будівництво від 16.04.2012 року №НИ-1229, відповідно до якого ТОВ «Стиль-Блюз» та ОСОБА_3 уклали контракт про наступне: п.2.1. контракту підприємство зобов'язується ввести в експлуатацію об'єкт будівництва та передати у власність об'єкт інвестування інвестору ОСОБА_3, а інвестор зобов'язується внести інвестицію шляхом сплати підприємству грошових коштів за закріплений об'єкт інвестування та прийняти об'єкт інвестування на визначених цим контрактом умовах; п.2.3 контракту об'єкт інвестування (нежитлові приміщення): АДРЕСА_4
Крім цього, до Відповідача-3 також надано сертифікат серії ІУ №164132420047 від 29.08.2013 року, технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2, розпорядження Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації №796 від 30.12.2013 року про присвоєння поштової адреси житловому будинку АДРЕСА_3
З аналізу матеріалів справи вбачається, що наданий державному реєстратору третьою особою пакет документів відповідав вимогам законодавства.
Отже, державним реєстратором правомірно та обґрунтовано, на підставі належних документів зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення №128 загальною площею 798,1 м2 у будинку №14-У по бульвару Кольцова у місті Києві.
Крім того, Суд звертає увагу Позивача, що останній не позбавлений права звернутися в порядку цивільного судочинства з позовом про визнання права користування (власності) на спірне майно.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (03194, АДРЕСА_1) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Головуючий суддя А.Б. Федорчук
Судді І.А. Качур
В.І. Келеберда